U. urealyticum – це мікроорганізм, що належить до групи мікоплазм.
У медицині звертають увагу на два види уреаплазм: U. urealyticum та U. parvum, тому що саме вони здатні викликати захворювання. Однак у більшості випадків наявність у пацієнта уреаплазми не супроводжується жодними симптомами, тобто ці бактерії можуть бути присутніми в мікрофлорі здорової людини.
Уреаплазми є у 40-70% жінок, які ведуть статеве життя. У чоловіків вони трапляються рідше. Передача уреаплазм можлива статевим шляхом або під час пологів.
Іноді ці бактерії можуть бути причиною уретриту – запалення сечівника. Причому U. urealyticum – це лише один із можливих збудників уретриту, який викликається також гонококами (Neisseria gonorrhoeae), хламідіями (Chlamydia trachomatis), тріхомонадами (Trichomonas vaginalis), мікоплазмами (Mycoplasma genitalium) та іншими мікроорганізмами. За зовнішніми симптомами збудника визначити неможливо, тому для точного діагнозу (і вибору правильного методу лікування) потрібні лабораторні випробування.
Симптоми уретриту
У чоловіків:
біль, печіння в сечівнику,
слизові виділення з уретри,
гній у сечі.
У жінок:
виділення з піхви,
біль при сечовипусканні,
болі в животі.
Деякі дослідники вважають, що існує зв'язок між уреаплазмами та ускладненнями при вагітності, однак це не доведено, тому аналіз на уреаплазму при вагітності є необов'язковим.
Ймовірні наслідки уреаплазмової інфекції:
передчасні пологи, мертвіння, безпліддя, хоріоамніоніт,
у новонароджених – менінгіт, легенева дисплазія, пневмонія.
Після того, як в організм потрапляють хвороботворні мікроорганізми, він починає з ними боротися. Один із способів боротьби – це вироблення антитіл – спеціальних білків-імуноглобулінів. Існує кілька типів імуноглобулінів: IgG, IgM, IgA та ін.
Антитіла класу IgG присутні у крові у найбільшій кількості (порівняно з іншими типами імуноглобулінів). Як правило, при зараженні вони з'являються не першими (пізніше, ніж IgM), зате їх рівень залишається високим довгий час (місяці і навіть роки).
Крім того, антитіла IgG забезпечують вторинну імунну відповідь (яку і називають імунітетом). Якщо людина, яка вже одного разу перехворіла на цю хворобу, заразиться ще раз, то IgG з'являться швидше і в більшій кількості, ніж раніше.
Зв'язок між присутністю бактерій та розвитком захворювання недостатньо вивчений, так що виявлення антитіл проти уреаплазм є скоріше додатковим фактором для встановлення діагнозу, а не вирішальним.
Для чого призначають дослідження?
Щоб встановити, чи інфікована людина бактеріями Ureaplasma urealyticum.
Для визначення збудника уретриту (у сукупності з іншими даними).
Для виявлення прихованої уреаплазмової інфекції.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат
Нема даних.
Синоніми
Уреаплазмоз (Ureaplasma urealyticum), IgG.
Антитела класса IgG к Ureaplasma urealyticum, иммуноглобулины класса G к уреаплазме.
Anti-Ureaplasma urealyticum IgG, U. urealyticum antibodies, IgG.
Що означають результати? Референтні значення
Негативний результат
Уреаплазма інфекції немає. Ймовірно, уретрит спричинений іншими збудниками.
Позитивний результат
Людина інфікована уреаплазмами (або була інфікована в минулому).
Референтні значення:
Негативний.
Хто призначає дослідження?
Лікар загальної практики, терапевт, інфекціоніст, уролог, венеролог.
