Вірус Епштейна - Барр відноситься до вірусів герпесу людини 4 групи. Він схильний вражати В-лімфоцити та викликає у людини гостре захворювання – інфекційний мононуклеоз. Вірус Епштейна – Барр пов'язаний також із розвитком назофарингеальної карциноми, лімфоми Беркітта, хвороби Ходжкіна, волосистої лейкоплакії та В-клітинної лімфоми.
Вірус поширений у всьому світі. У деяких країнах до 95% населення у віці 40 років раніше були інфіковані вірусом Епштейна - Барр і мають антитіла. Зараження відбувається під час передачі інфекції зі слиною. Піки захворюваності відзначаються у ранньому дитячому віці, а також у підлітковому періоді.
Вірус, потрапляючи через епітелій рота, горла та слинних залоз у кровотік, проникає у В-лімфоцити, стимулюючи їх розмноження. Внаслідок цього збільшуються мигдалики, лімфатичні вузли, селезінка. При нормальному клітинному імунітеті інфіковані В-лімфоцити та вірус видаляються з крові та симптоми захворювання поступово зникають. Вірус Епштейна - Барр, як і інші герпес-віруси, здатний переходити до латентної інфекції. Його генетичний матеріал може зберігатися у невеликій кількості В-лімфоцитів і здатний до безсимптомної реактивації. При дефектах клітинного імунітету, ВІЛ-інфекції, терапії імуносупресорами вірус Епштейна – Барр може призвести до онкологічних захворювань (наприклад, В-клітинної лімфоми, назофарингеальної карциноми).
У багатьох випадках первинна інфекція протікає безсимптомно або з помірно вираженим фарингітом та тонзилітом. Клінічна картина інфекційного мононуклеозу проявляється у 35-50% інфікованих.
Інкубаційний період захворювання становить 4-6 тижнів. У продромальний період інфекція проявляється болями у м'язах, швидкою стомлюваністю, загальним нездужанням. Потім до них приєднується лихоманка, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, селезінки та іноді печінки. У деяких випадках з'являється висип на руках та тулуб. Симптоми зберігаються 2-4 тижні.
З початком періоду клінічних проявів у крові виявляються атипові мононуклеари (> 10 % лімфоцитів) та показники порушення функції печінки.
Основними антигенами вірусу Епштейна – Барр, яких визначаються антитіла, є антиген вірусного капсиду (VCA), ранній антиген (ЕA) і ядерний антиген (EBNA).
Антитіла до ранніх антигенів (ant-iЕА) з'являються в гострий період інфекції у 70-85% хворих на інфекційний мононуклеоз і зникають через 3-6 місяців. У 20% інфікованих дані імуноглобуліни зберігаються тривалий час і визначаються протягом декількох років після одужання.
Антитіла до ЕА включають компоненти D (diffuse – дифузні) та R (restricted – обмежені), які називаються так залежно від особливостей імунофлюоресцентного фарбування інфікованих клітин. Остаточно діагностувати первинне інфікування вірусом Епштейна – Барр із 95-відсотковою точністю допомагає виявлення підвищених титрів антитіл до антигенів ЕA, EBNA та antiVCA класу IgМ.
Збільшення antiЕА одночасно з antiEBNA та antiVCA класу IgG пов'язане із загостренням латентної інфекції. Підвищення титру antiЕА виявляється при реактивації вірусу у пацієнтів з імунодефіцитами, ВІЛ-інфекцією, на фоні прийому імуносупресивних препаратів, у вагітних та людей похилого віку. Помірні та високі титри antiЕА визначаються у пацієнтів з лімфомою Беркітта (за рахунок R-компонента) та назофарингеальною карциномою (за рахунок D-компонента).
Діагностика хронічної інфекції, викликаної вірусом Епштейна - Барр, не може грунтуватися тільки на підвищеному титрі antiЕА при негативних результатах інших аналізів, оскільки antiЕА можуть визначатися і у здорових, але раніше перехворіли на інфекційний мононуклеоз. Результати аналізу необхідно інтерпретувати разом із рівнем антитіл до ЕA, EBNA та VCA вірусу Епштейна – Барр, а також показниками ПЛР та клінічних даних.
Для чого призначають дослідження?
-
Для діагностики нещодавно перенесеного інфекційного мононуклеозу та його гострого періоду.
-
Для диференціальної діагностики захворювань за симптомами схожих з інфекційним мононуклеозом.
-
Щоб виявити загострення інфекції, спричиненої вірусом Епштейна – Барр.
-
Для дослідження деяких онкологічних захворювань (лімфоми Беркітта, назофарингеальної карциноми), пов'язаних із вірусом Епштейна Барр.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Нема даних.
Синоніми
Вірус Епштейна-Барр (ранні антигени, ЕА), антитіла IgG.
Антитела класса IgG к РА вируса Эпштейна – Барр, иммуноглобулины класса G к ранним антигенам вируса инфекционного мононуклеоза, antiЕA класса IgG.
EBV-EA Antibodies, IgG, Antibodies to Epstein-Barr Virus Early Antigen, IgG, EBV EA-IgG Ab.
Що означають результати? Референтні значення
Причини позитивного результату:
-
гострий період інфекційного мононуклеозу (поточна інфекція);
-
перенесена інфекція, спричинена вірусом Епштейна – Барр (загалом 3-6 місяців після захворювання);
-
хронічна активна інфекція; реактивація вірусу Епштейна – Барр;
-
новоутворення, пов'язані з вірусом Епштейна - Бар (лімфома Беркітта, назофарингеальна карцинома).
Причини негативного результату:
-
Відсутність вірусу Епштейна Барр в організмі;
-
інкубаційний чи продромальний період інфекційного мононуклеозу;
-
тривалий період після перенесеного інфекційного мононуклеозу;
-
неактивна латентна інфекція, спричинена вірусом Епштейна – Барр.
Референтні значення:
<0,8 - негативний
0.8-1.0-сумнівний
>1.0- позитивний.
Хто призначає дослідження?
Інфекціоніст, педіатр, лікар загальної практики, терапевт, онколог.
