Вірус гепатиту D – "дефектний" вірус, що містить кільцеподібну одноланцюжкову нитку РНК і здатний до реплікації тільки в присутності вірусу гепатиту В. HDV будує свою оболонку з HBs-антигену і без вірусу гепатиту В не здатний повноцінно розмножуватися. За приблизними підрахунками, близько 5% хворих на вірусний гепатит В також інфіковані вірусом гепатиту D. Існує 3 основних генотипи вірусу, які відрізняються тяжкістю перебігу захворювання та характерні для певних географічних регіонів. Перший генотип найпоширеніший у всьому світі, другий виявляється у Східній Азії, а третій – у Південній Америці.
Вірус стійкий у кислому середовищі та при високих температурах, але руйнується під дією лугу.
Джерело інфекції – хворий на гострий або хронічний гепатит D або носій вірусу. Основний шлях передачі – парентеральний, як і за вірусному гепатиті У. Рідкісними, але можливими шляхами поширення інфекції є статевий і вертикальний (від матері дитині). До групи ризику інфікування вірусом входять ін'єкційні наркомани, реципієнти донорських органів та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. Захворювання розвивається тільки при гострому або хронічному вірусному гепатиті або носінні HBsAg, тобто при вірусному гепатиті D завжди існує мікст-інфекція.
При коінфекції (одночасному зараженні вірусами гепатитів і D) захворювання відрізняється більш коротким інкубаційним періодом тривалістю 3-7 тижнів. Гепатит починається, як правило, гостро, з підвищенням температури тіла, нудотою, втратою апетиту та приєднанням жовтяниці. Коінфекція характеризується циклічним перебігом із двома періодами підвищення біохімічних маркерів ураження печінки. Перше збільшення трансаміназ пов'язане з цитолітичною дією вірусу гепатиту В, друге – за кілька тижнів – обумовлено вірусом гепатиту D, або навпаки. Одужання реєструється у 90% хворих на коінфекцію, фульмінантний гепатит (масивний некроз клітин печінки) відзначається у 2-20% випадків. Хронізація гепатиту спостерігається у 2-7% випадків коінфекції, 80% яких призводить до цирозу печінки.
При інфікуванні вірусом гепатиту D під час існуючого вірусного гепатиту В виникає суперінфекція, для якої характерна хвилеподібна течія. При цьому фульмінантні (раптово розвиваються) форми відзначаються в 10-20% випадків, хронічна інфекція розвивається у 70-90% пацієнтів, цироз – у 70-80%, а повне одужання реєструється лише у 5-10%.
Відрізнити коінфекцію від суперінфекції не завжди легко. Зазвичай орієнтуються на особливості клінічного перебігу захворювання та присутність анти-HBc класу IgM при коінфекції та антитіл класу IgG при суперінфекції.
Інфікування вірусним гепатитом D знижує можливість сприятливої відповіді на противірусну терапію. У 5% швидко прогресуюче ураження печінки закінчується летальним кінцем. Хронічний гепатит та цироз у свою чергу збільшують ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми, хоча безпосередній зв'язок дельта-гепатиту з раком печінки не доведений. З посиленням виражених циротичних змін у печінці розмноження вірусу має тенденцію до зменшення аж до припинення реплікації.
У реципієнтів донорської печінки, інфікованої вірусом гепатиту D існує латентна форма інфекції. За відсутності вірусного гепатиту В або його інгібіції імунопрофілактичними методами вірусні частки розмножуються тільки в межах уражених гепатоцитів, і інфекція не поширюється на інші ділянки печінки. РНК вірусу у крові у своїй не виявляється.
Антитіла класу IgM починають з'являтися з другого тижня дельта-гепатиту та зникають через 2 місяці після періоду розпалу захворювання. Антитіла класу IgG поступово змінюють імуноглобуліни класу IgM через 3-8 місяців від початку хвороби. Їхня концентрація поступово знижується до повного зникнення через 1-2 роки після перенесеного вірусного гепатиту D. При хронічній персистенції вірусу в печінці високі титри сумарних імуноглобулінів тривалий час (іноді протягом багатьох років) зберігаються в крові.
Для визначення активності мікст-інфекції та ступеня пошкодження печінки необхідно одночасно досліджувати основні серологічні маркери та біохімічні показники печінкової функції, а також результати біопсії печінки.
Для чого призначають дослідження?
Для диференціальної діагностики гепатитів;
для виявлення вірусного гепатиту D та мікст-гепатитів;
виявлення раніше перенесеного вірусного гепатиту D.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Нема даних.
Синоніми
Вірус гепатиту D (HDV), антитіла сумарні.
Суммарные антитела к вирусу гепатита D (дельта-гепатита).
Antibodies to Hepatitis D Virus, IgM , IgG; HDVAb, Total.
Що означають результати? Референтні значення
Причини позитивного результату:
Причини негативного результату:
Референтні значення:
Негативний.
Хто призначає дослідження?
Інфекціоніст, гепатолог.
