Цитомегаловірус (Cytomegalovirus) відноситься до сімейства герпес-вірусів людини, роду Cytomegalovirus, і є збудником цитомегаловірусної інфекції. Цитомегаловірусна інфекція (ЦМВІ) - це широко поширена інфекція людини, що характеризується легким, безсимптомним перебігом у людей у звичайних умовах, з імунною системою, що нормально функціонує. Особливого клінічного значення вона набуває в осіб із патологією імунної системи, імунодефіцитними станами та у вагітних жінок через ризик внутрішньоутробного інфікування плода.
Носіння цитомегаловірусу визначається у 60-90% дорослого населення. ЦМВІ входить до групи TORCH-інфекцій (переклад перших літер латинських токсоплазми - Toxoplasma, краснухи - Rubella, цитомегаловірусу - Cytomegalovirus, герпесу - Herpes), що є потенційно небезпечними для розвитку плода і викликають тяжкі ураження органів у новонароджених дітей. Цитомегаловірус може виявлятись у 0,2-2,2% новонароджених і є провідною причиною вроджених інфекцій у всьому світі. Приблизно у 10% таких дітей розвиваються клінічні ознаки захворювання від народження, частина – протягом перших десяти років життя.
Цитомегаловірус відноситься до ДНК-вірусів. Він має здатність до повільного поширення в культурі інфікованих клітин, змінюючи та збільшуючи розміри клітин (явище цитомегалії). Джерелом інфекції є людина, яка виділяє вірус через різні біологічні рідини. До них відносяться кров, слина, сеча, грудне молоко, цервікальний та вагінальний секрет, насіннєва рідина, ліквор, вміст шлунково-кишкового тракту та інші секрети. Інфекція передається повітряно-краплинним, контактним, статевим шляхом, внаслідок переливання крові від інфікованого донора. Можливе також зараження при трансплантації органів та вертикальний шлях передачі, від інфікованої жінки до дитини під час вагітності чи пологів. Тривалість інкубаційного періоду захворювання часто встановити неможливо, оскільки більшість клінічних випадків не розпізнається та протікає у латентній, безсимптомній формі. Слід зазначити, що з ЦМВІ характерна тривала персистенція збудника у людини. Це призводить до того, що багато людей є носіями цього виду інфекції протягом довгих років і, можливо, всього життя. При ослабленні імунної системи може спостерігатися тяжкий перебіг захворювання.
Розрізняють набуту та вроджену форми ЦМВІ. Набута форма інфекції протікає у вигляді гострого локалізованого процесу, схожого на клінічну симптоматику з гострою респіраторною вірусною інфекцією або інфекційним мононуклеозом. Відзначається підвищення температури тіла, слабкість, загальне нездужання, біль у горлі, міалгії, збільшення шийних лімфатичних вузлів. У поодиноких випадках відзначаються ускладнення у вигляді артралгій, артритів, пневмонії, цитомегаловірусного гепатиту.
Діагностика ЦМВІ є комплексною та заснована на поєднанні анамнестичних, клінічних даних та результатах лабораторних досліджень. У зв'язку з тим, що клінічна діагностика ЦМВІ в більшості випадків утруднена, методи лабораторної діагностики мають велике значення.
Серологічна діагностика ґрунтується на виявленні антитіл до антигенів збудника ЦМВІ. У перші дні від початку інфекції починається вироблення антитіл класу IgM, потім їх кількість наростає протягом перших двох тижнів, згодом поступово знижуючись через кілька місяців. Присутність цих антитіл свідчить про свіже інфікування або реактивацію латентної та персистентної форм інфекції. Антитіла класу IgG до цитомегаловірусу з'являються через 2-4 тижні після інфікування, їх рівень у крові зберігається до кількох років і може бути ознакою перенесеного захворювання. Цей клас антитіл може виявлятись при первинному інфікуванні, загостренні хронічної форми інфекції, при персистентній та латентній формах ЦМВІ.
Важливим значенням у діагностиці ЦМВІ є визначення авідності антитіл класу IgG до антигенів цитомегаловірусу. Авідність антитіл характеризує міцність зв'язування специфічних антитіл із антигенами збудника. Визначення авідності антитіл класу IgG необхідно для отримання даних про давність інфікування, можливе визначення тривалості перебігу ЦМВІ та строку первинного інфікування. Це пов'язано з тим, що в перші три-чотири місяці після інфікування синтезуються антитіла з низькою авідністю, тобто такі, що мають слабку міцність зв'язування антигенів. Потім починається вироблення антитіл з прикордонною (середньою) авідністю та високоавідних антитіл. Низькоавідні антитіла свідчать про первинне інфікування та інфекцію протягом останніх трьох-чотирьох місяців. Виявлення антитіл із середньою авідністю свідчить про присутність антитіл як із низькою, і з високої авідністю. Визначення антитіл з високою авидністю свідчить про давність перенесеної інфекції не менш як три-чотири місяці тому до моменту дослідження. Антитіла з високою авідністю також визначаються у випадку активної форми ЦМВІ у період реактивації (загострення) персистентної інфекції
Важливо, що у новонароджених дітей у перші шість місяців життя можливе виявлення в крові материнських антитіл класу IgG, що робить скрутним і часом недоцільним проведення даного дослідження на авідність. У осіб із патологією імунної системи, імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфекцією результат дослідження може бути недостовірним через низький рівень антитіл класу IgG. У цьому випадку рекомендується проведення додаткових тестів щодо виявлення ЦМВІ.
Для чого призначають дослідження?
Для діагностики ЦМВІ;
Визначення терміну первинного інфікування цитомегаловірусом;
Для отримання даних про давність інфікування цитомегаловірусом;
Для диференціальної діагностики первинного інфікування від хронічної форми та активної форми ЦМВІ у період реактивації (загострення) персистентної інфекції;
Для підтвердження або виключення недавнього інфікування цитомегаловірусом вагітних жінок або жінок, які планують вагітність, у комплексній лабораторній діагностиці ЦМВІ.
Метод дослідження
Електрохемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
У новонароджених дітей у перші шість місяців життя можливе виявлення в крові материнських антитіл класу IgG до збудника, що робить скрутним і в ряді випадків недоцільним дослідження на авідність; тривалість захворювання від моменту первинного інфікування збудником.
У осіб із патологією імунної системи, імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфекцією результат дослідження може бути недостовірним через низький рівень антитіл класу IgG. У цьому випадку рекомендується проведення додаткових тестів щодо виявлення ЦМВІ.
Синоніми
Цитомегаловірус (CMV), авідність IgG.
Антитела класса IgG к цитомегаловирусу; антитела класса IgG к ЦМВ; иммуноглобулины класса G к ЦМВ; авидность антител.
Cytomegalovirus Antibodies, IgG; CMVAntibodies, IgG;Anti-Cytomegalovirus-IgG; Anti- CMV-IgG; avidity.
Що означають результати? Референтні значення
Причини підвищення:
виявлення антитіл класу IgG з низькою авідністю - свідчить про інфікування цитомегаловірусом менше трьох-чотирьох місяців тому до моменту дослідження, можлива наявність первинного інфікування;
виявлення антитіл класу IgG з високою авідністю - свідчить про інфікування цитомегаловірусом три-чотири та більше місяців тому до моменту дослідження, відсутність первинного інфікування;
виявлення материнських антитіл класу IgG – цитомегаловірус у новонароджених у перші шість місяців життя.
Причини зниження:
відсутність інфікування цитомегаловірусом;
відсутність або зниження імунної відповіді у осіб із імунодефіцитними станами, пацієнтів після трансплантації органів, ВІЛ-інфекцією;
при негативному результаті дослідження, але при підозрі на ЦМВІ, що зберігається, рекомендується проведення повторного тесту через два тижні.
Референтні значення:
<45 - низька авідність
45 - 54,9 - помірна авідність
> = 55.0 - висока авідність.
Хто призначає дослідження?
Терапевт, лікар загальної практики, інфекціоніст, акушер-гінеколог, неонатолог, педіатр, уролог, хірург.
