Мікроорганізм Toxoplasma gondii (T. gondii) є облігатним внутрішньоклітинним паразитом, збудником токсоплазмозу. Токсоплазмоз - це захворювання, що характеризується переважно хронічним перебігом з ураженням нервової системи, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, скелетних м'язів, міокарда. Інфікованість населення збудником токсоплазмозу у різних країнах становить від 7,5% до 95%. Токсоплазмоз також входить до групи TORCH-інфекцій (переклад перших літер латинських назв токсоплазми – Toxoplasma, краснухи – Rubella, цитомегаловірусу – Cytomegalovirus, герпесу – Herpes), що є потенційно небезпечними для розвитку плода та викликають тяжкі ураження органів у новостворених.
Інфекція людині передається аліментарним шляхом при вживанні їжі, особливо сирого, недостатньо термічно обробленого м'яса та води, що містять цисти мікроорганізмів. Також можливе зараження ооцистами T. gondii при контакті з інвазованими кішками, їх випорожненнями за недотримання правил особистої гігієни. Можливий трансплацентарний шлях передачі від матері до плода при первинному гострому зараженні жінки під час або безпосередньо до вагітності. Відомі випадки проникнення збудників через пошкоджену шкіру в осіб, які належать до групи ризику (співробітників діагностичних лабораторій), та людей, які перебувають в антисанітарних умовах.
Остаточним господарем збудників токсоплазмозу є домашні та дикі кішки. Людина є проміжним господарем інфекції. В організмі людей токсоплазми проходять обмежений період життєвого циклу та формують неактивні цисти у внутрішніх органах: міокарді, скелетних м'язах, головному мозку, очах. У більшості здорових осіб при нормальному функціонуванні імунної системи можливий безсимптомний, латентний перебіг інфекції або з наявністю неспецифічних симптомів. При цьому імунна система господаря здатна зберігати цисти в стані спокою, і захищати організм від розвитку інфекції. У людей з патологією імунної системи, імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфекцією, пацієнтів після трансплантації органів, ослаблених хворих, токсоплазмова інфекція може протікати у тяжкій формі з розвитком серйозних ускладнень.
Розрізняють набутий та вроджений токсоплазмоз. Придбаний токсоплазмоз може протікати у гострій, хронічній та латентній формі. Гостра форма інфекції зустрічається рідко, для неї характерні наступні клінічні прояви: слабкість, нездужання, міалгії, рідше лихоманка, лімфаденопатія, збільшення селезінки, печінки, ураження серця, нервової системи з розвитком енцефаліту. Хронічна форма токсоплазмозу характеризується тривалою, млявою течією, лихоманкою, головним болем, збільшенням периферичних та мезентеріальних лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, ураженням скелетних та серцевих м'язів, очей, шлунково-кишкової, центральної та периферичної нервової системи. У осіб з порушенням імунної системи та ослаблених пацієнтів можливий розвиток менінгітів, енцефалітів, абсцесів головного мозку.
Природжена форма токсоплазмозу виникає внаслідок трансплацентарної передачі інфекції від матері плоду при первинному інфікуванні збудником T. gondii жінки під час першої вагітності або незадовго до неї. У цьому ймовірність зараження плода становить 30-40 %. Воно може призвести до викидня, мертвонародження, розвитку серйозних проявів та ускладнень у новонароджених. До них відносяться важка інтоксикація, лихоманка, збільшення селезінки, печінки, жовтяниця, міалгії, міозит, енцефаліт, ураження очей, нервової системи. У більшості дітей, інфікованих у пізні терміни вагітності, симптоми токсоплазмозу виявляються лише через кілька років після народження та виявляються ураженням очей з розвитком хоріоретинітів, втратою слуху та затримкою розумового розвитку.
Діагностика токсоплазмозу, спричиненого T. gondii, заснована на поєднанні анамнестичних, клінічних даних, результатах інструментального та лабораторного обстеження. До сучасних методів діагностики цієї інфекції відноситься виявлення специфічних антитіл до T. gondii серологічними імунологічними методами, а також визначення генетичного матеріалу збудника методом полімеразної ланцюгової реакції.
Серологічна діагностика заснована на виявленні антитіл класів IgA, IgM та IgG до антигенів збудника T. gondii. У перші дні від початку інфекції починається вироблення антитіл класу IgM, потім їхня кількість наростає протягом перших двох тижнів, згодом поступово знижуючись до нормального рівня через кілька місяців. Антитіла класу IgG виробляються через кілька тижнів після первинного інфікування, їх рівень наростає відповідно до тривалості та активності захворювання, знижуючись при одужанні або при переході в латентну форму захворювання. Виявлення антитіл класу IgG у сироватці свідчить про контакт пацієнта з антигенами T. gondii, в результаті перенесеної, хронічної або латентної форми токсоплазмозу.
Важливим значенням у діагностиці токсоплазмової інфекції є визначення авідності антитіл класу IgG до збудника T. gondii. Авідність антитіл характеризує міцність зв'язування специфічних антитіл з токсоплазмами антигенами, що знаходяться на поверхні клітинної мембрани збудника. Визначення авідності антитіл класу IgG відіграє роль у визначенні тривалості перебігу токсоплазмозу та терміну первинного інфікування. Це пов'язано з тим, що у перші місяці після інфікування синтезуються антитіла з низькою авідністю, тобто такі, що мають слабку міцність зв'язування антигенів. Потім починається вироблення антитіл з прикордонною (середньою) авідністю та високоавідних антитіл. Авідність, або індекс авідності, виражається у відсотках міцно пов'язаних антитіл з антигенами T. gondii до загального числа антитіл, прийнятих за 100%. Визначення антитіл з високою авідністю свідчить про давність перенесеної інфекції не менш як три-чотири місяці тому до моменту дослідження. Низькоавідні антитіла свідчать про первинне інфікування та інфекцію протягом останніх трьох-чотирьох місяців. Виявлення антитіл із середньою авидністю свідчить про присутність антитіл як із низькою,так і з високої авідністю.
У новонароджених дітей у перші шість місяців життя можливе виявлення в крові материнських антитіл класу IgG до збудника T. gondii, що робить скрутним і часом недоцільним проведення даного дослідження на авідність. У осіб із патологією імунної системи, імунодефіцитними станами, ВІЛ-інфекцією результат дослідження може бути недостовірним через низький рівень антитіл класу IgG. У цьому випадку рекомендується проведення додаткових тестів щодо виявлення токсоплазмозу.
Для чого призначають дослідження?
Для діагностики токсоплазмозу, спричиненого збудником Toxoplasma gondii;
Для диференціальної діагностики гострого та хронічного токсоплазмозу;
Для діагностики тривалості інфекції з моменту первинного інфікування Toxoplasma gondii при поточній, хронічній, латентній формі токсоплазмозу;
Для підтвердження або виключення недавнього інфікування збудником Toxoplasma gondii вагітних жінок або жінок, які планують вагітність, у комплексній лабораторній діагностиці токсоплазмозу.
Метод дослідження
Електрохемілюмінесцентний імуноаналіз
Біоматеріал дослідження
Кров (сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин.
За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії.
За годину перед забором крові не можна палити.
У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.
Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Вік обстежуваних осіб: у новонароджених у перші шість місяців життя можливе виявлення у крові материнських антитіл класу IgG до збудника Toxoplasma gondii;
Тривалість захворювання з моменту первинного інфікування збудником Toxoplasma gondii;
Порушення з боку імунної системи, аутоімунні захворювання, імунодефіцитні стани, ВІЛ-інфекція.
Синоніми
Авідність антитіл
Антитела класса IgG к Toxoplasma gondii; иммуноглобулины класса G к Toxoplasma gondii; авидность антител
Toxoplasma gondii Antibodies, IgG; Anti-Toxoplasma gondii – IgG; Anti-Тoxo-IgG; avidity
Що означають результати? Референтні значення
Причини підвищення:
Виявлення антитіл класу IgG з низькою авідністю свідчить про інфікування збудником Toxoplasma gondii менше трьох-чотирьох місяців тому до моменту дослідження, можлива наявність первинного інфікування;
Виявлення антитіл класу IgG з високою авідністю свідчить про інфікування збудником Toxoplasma gondii три-чотири та більше місяців тому до моменту дослідження; відсутність первинного інфікування;
Виявлення материнських антитіл класу IgG до Toxoplasma gondii у новонароджених у перші шість місяців життя.
Причини зниження:
Відсутність інфікування збудником Toxoplasma gondii;
Відсутність або зниження імунної відповіді у осіб із імунодефіцитними станами, пацієнтів після трансплантації органів, ВІЛ-інфекцією;
При негативному результаті дослідження, але при підозрі на гостру токсоплазмову інфекцію рекомендується проведення повторного тесту через два тижні.
Референтні значення:
<70 - низька авідність
70 - 79 - помірна авідність
> =80 - висока авідність
Хто призначає дослідження?
Акушер-гінеколог, інфекціоніст, педіатр, терапевт, лікар загальної практики, офтальмолог, невропатолог, анестезіолог-реаніматолог.
