Антитіла IgG до інсуліну \ N

Код аналізу:

B083

Термін виконання:

2.5 робочих днів

Ціна

1 100 грн

Замовити

Опис

Антитіла до інсуліну (АТ до інсуліну) – це аутоантитіла, що виробляються організмом проти власного інсуліну. Вони є найбільш специфічним маркером цукрового діабету 1-го типу (ЦД 1-го типу) та досліджуються для диференціальної діагностики цього захворювання. ЦД 1-го типу (інсулінзалежний ЦД) виникає в результаті аутоімунного пошкодження клітин підшлункової залози, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну в організмі. Це відрізняє ЦД 1-го типу від ЦД 2-го типу, при якому імунологічні порушення відіграють набагато меншу роль. Диференціальна діагностика типів ЦД має важливе значення для складання прогнозу та тактики лікування.

Для диференціальної діагностики варіантів ЦД досліджують аутоантитіла, спрямовані проти клітин острівців Лангерганса. Переважна більшість пацієнтів із ЦД 1-го типу мають антитіла до компонентів власної підшлункової залози. І, навпаки, такі аутоантитіла нехарактерні для пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Інсулін є аутоантигеном при розвитку ЦД 1-го типу. На відміну від інших відомих аутоантигенів, виявлених при цьому захворюванні (глутаматдекарбоксилаза та різноманітні білки острівців Лангерганса), інсулін – це єдиний строго специфічний для підшлункової залози аутоантиген. Тому позитивний аналіз на АТ до інсуліну вважається найспецифічнішим маркером аутоімунного пошкодження підшлункової залози при ЦД 1-го типу (у крові 50% пацієнтів з ЦД 1-го типу виявляються аутоантитіла до інсуліну). До інших аутоантитіл, які також виявляються в крові пацієнтів з ЦД 1-го типу, відносять антитіла до острівцевих клітин підшлункової залози, антитіла до глутаматдекарбоксилази та деякі інші. На момент встановлення діагнозу у 70% пацієнтів є 3 і більше види антитіл, менш ніж у 10% – тільки один вид і у 2-4% немає жодних специфічних аутоантитіл. При цьому аутоантитіла при ЦД 1-го типу не є безпосередньою причиною розвитку захворювання, а лише відображають деструкцію клітин підшлункової залози.

АТ до інсуліну найбільш характерні для дітей із ЦД 1-го типу і набагато рідше виявляються у дорослих хворих. Як правило, у пацієнтів дитячого віку вони виникають першими у дуже високому титрі (така тенденція особливо виражена у дітей віком до 3 років). Враховуючи ці особливості, аналіз на АТ до інсуліну вважається найкращим лабораторним тестом для підтвердження діагнозу "ЦД 1-го типу" у дітей з гіперглікемією. Слід, однак, відзначити, що негативний результат не виключає наявності ЦД 1 типу. Для отримання максимально повної інформації при діагностиці рекомендується аналіз не тільки на АТ до інсуліну, а й на інші специфічні для ЦД 1 типу аутоантитіла. Виявлення АТ до інсуліну у дитини без гіперглікемії не розглядається на користь діагнозу "ЦД 1 типу". З перебігом хвороби рівень АТ до інсуліну знижується аж до невизначеного, що відрізняє ці антитіла від інших специфічних для ЦД 1 типу антитіл, концентрація яких залишається стабільною або наростає.

Незважаючи на те, що АТ до інсуліну вважаються специфічним маркером ЦД 1-го типу, описані випадки ЦД 2-го типу, при яких також вдалося виявити ці аутоантитіла.

ЦД 1-го типу має виражену генетичну спрямованість. Більшість хворих на це захворювання – носії певних алелів HLA-DR3 і HLA-DR4. Ризик розвитку ЦД 1-го типу у близьких родичів пацієнта з цим захворюванням збільшується у 15 разів і становить 1:20. Як правило, імунологічні порушення у вигляді вироблення аутоантитіл до компонентів підшлункової залози реєструються задовго до виникнення ЦД 1-го типу. Це з тим, що з розвитку розгорнутої клінічної симптоматики ЦД 1-го типу потрібна деструкція 80-90 % клітин острівців Лангерганса. Тому тест на АТ до інсуліну може бути використаний для оцінки ризику розвитку ЦД у майбутньому у пацієнтів з обтяженим спадковим анамнезом щодо цього захворювання. Наявність АТ до інсуліну в крові таких пацієнтів асоційована з 20-відсотковим збільшенням ризику ЦД 1-го типу в найближчі 10 років. Виявлення 2 і більше специфічних для ЦД 1-го типу аутоантитіл збільшує ризик розвитку захворювання на 90% у найближчі 10 років.

Незважаючи на те, що аналіз на АТ до інсуліну (як і на будь-які інші лабораторні показники) не рекомендований як скринінг ЦД 1-го типу, дослідження може бути корисним при обстеженні дітей з обтяженим спадковим анамнезом по ЦД 1-го типу. Спільно з глюкозотолерантним тестом воно дозволяє діагностувати ЦД 1 типу до розвитку виражених клінічних симптомів, у тому числі діабетичного кетоацидозу. Рівень С-пептиду на момент встановлення діагнозу також виявляється вищим, що відображає кращі показники залишкової функції клітин, що спостерігаються при такій тактиці ведення пацієнтів із групи ризику. Слід зазначити, що ризик розвитку захворювання у пацієнта з позитивним результатом тесту на АТ до інсуліну та відсутністю обтяженого спадкового анамнезу за ЦД 1-го типу не відрізняється від ризику розвитку цього захворювання у популяції.

Більшість пацієнтів, які отримують препарати інсуліну (екзогенний, рекомбінантний інсулін), з часом починає виробляти до нього антитіла. Вони результат дослідження буде позитивним незалежно від цього, виробляють вони антитіла до ендогенного інсуліну чи ні. Через це дослідження не призначене для диференціальної діагностики ЦД 1 типу у пацієнтів, які вже отримували препарати інсуліну. Така ситуація може виникнути, коли ЦД 1-го типу підозрюють у пацієнта з помилково поставленим діагнозом "ЦД 2-го типу", який отримував лікування екзогенним інсуліном для корекції гіперглікемії.

Більшість пацієнтів із ЦД 1-го типу мають одне або кілька супутніх аутоімунних захворювань. Найчастіше вдається діагностувати аутоімунні захворювання щитовидної залози (тиреоїдит Хашимото або хвороба Грейвса), первинну недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона), глютенову ентеропатію (целіакію) та перніціозну анемію. Тому при позитивному результаті аналізу на АТ до інсуліну та підтвердження діагнозу "ЦД 1-го типу" необхідно проведення додаткових лабораторних досліджень для виключення цих захворювань.

Для чого призначають дослідження?

Для диференціальної діагностики цукрового діабету 1-го та 2-го типів.
Для складання прогнозу розвитку ЦД 1-го типу у пацієнтів з обтяженим спадковим анамнезом щодо цього захворювання, особливо у дітей.

Метод дослідження

Хемілюмінесцентний імуноаналіз.

Біоматеріал дослідження

Кров (Сироватка)

Як правильно підготуватися до дослідження?

Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).

Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

Що може впливати на результат?

АТ до інсуліну більш характерні для дітей із ЦД 1-го типу (особливо до 3 років) і набагато рідше виявляються у дорослих хворих.
Концентрація АТ до інсуліну знижується аж до невизначеної протягом перших 6 місяців хвороби.
У пацієнтів, які отримували препарати інсуліну, результат дослідження буде позитивним незалежно від того, чи виробляють антитіла до ендогенного інсуліну чи ні.

Синоніми

Антитіла IgG до інсуліну

АТ к инсулину.

Insulin Autoantibodies, IAA.

Що означають результати? Референтні значення

Позитивний результат:

цукровий діабет 1 типу;
аутоімунний інсуліновий синдром (хвороба Хірата);
аутоімунний поліендокринний синдром;
якщо призначали препарати інсуліну (екзогенний, рекомбінантний інсулін) – наявність антитіл до препаратів інсуліну.

Негативний результат: