Парвовірус (Parvovirus B19), IgM

Парвовірус В19 – ДНК-вірус із сімейства Parvoviridae, який викликає інфекційну еритему, ураження суглобів і хронічну анемію. Ця інфекція поширена, антитіла виявляються у 60% європейського населення. Вплив вірусу на організм залежить від гематологічного та імунного статусу інфікованого. Парвовірус В19 розмножується в клітинах кісткового мозку, переважно руйнуючи еритробласти та ретикулоцити, а також має схильність уражати ендотелій судин.

Вірусом заражаються повітряно-краплинним шляхом або в окремих випадках при переливанні крові та її компонентів. Інкубаційний період становить від кількох днів до 2-3 тижнів. Парвовірус проникає в кровообіг у середньому через 7-14 днів після інфікування. Гостра інфекція часто протікає на кшталт легкої застуди, супроводжуючись загальною слабкістю, температурою 37-38 °C, головним болем, диспепсією, або протікає приховано, не викликаючи будь-яких симптомів.

У дітей парвовірус викликає інфекційну еритему - характерне почервоніння обох щік та сітчастий висип на тулубі та кінцівках. Висипання в деяких випадках можуть зберігатися або виникати знову протягом декількох тижнів та посилюватися при дії сонячних променів, інтенсивному впливі тепла або стресі. Інфекційну еритему іноді називають п'ятою хворобою, тому що вона входить у шістку найпоширеніших захворювань, що супроводжуються висипом у дітей.

У дорослих при парвовірусній інфекції можуть виникати болючі набряки суглобів, почервоніння кистей та стоп, які зазвичай самостійно проходять через кілька тижнів.

Парвовірус В19 небезпечний для людей із залізодефіцитною анемією, серповидно-клітинною анемією, таласемією. Інфікування вірусом при цих гематологічних захворюваннях здатне значно погіршити перебіг хвороби у зв'язку з інтенсивним руйнуванням еритроїдного паростка червоного кісткового мозку, розвитком апластичного кризу.

У людей з імунодефіцитами на фоні ВІЛ/СНІДу після трансплантанції органів, хіміотерапії, парвовірусна інфекція може призвести до неефективності лікування хронічної анемії.

При інфікуванні під час вагітності вірус іноді може проникати до плода та спричиняти анемію, міокардит. У поодиноких випадках парвовірус В19 стає причиною невиношування плода (до 9% випадків при інфікуванні у другому триместрі), передчасних пологів, водянки новонародженого (у 10-20% випадків) та мертвонародження. Найбільшу загрозу інфекція становить у першому та другому триместрах вагітності.

Найчастіше інфекція проходить без лікування і не викликає значних наслідків. Дітям специфічна діагностика парвовіруса В19 призначається рідко. Особлива увага приділяється людям із групи ризику: імуноскомпрометованим, вагітним, хворим на хронічні форми анемії.

Виявлення специфічних антитіл до вірусу (клас IgM або IgG) - основна частина інфекційної діагностики. Виявлення антигену Parvovirus В19 або його ДНК (за допомогою ПЛР) не відіграє суттєвої ролі при постановці діагнозу, оскільки основна частина пацієнтів на стадії контагіозності, тобто присутності вірусу в крові, ще не має симптомів захворювання.

Антитіла класу IgM – маркер гострої інфекції. Вони виявляються у період від 10 днів до 3-5 місяців після інфікування. Трапляються у всіх вікових групах, але найчастіше у віці від 6 до 15 років. Значне збільшення титру (у 2 і більше разів) та/або сероконверсія у зразку, взятому через 7-10 днів, – достовірний маркер гострої інфекції. За кілька тижнів часто перестають визначатися. Позитивний результат IgM-антитіл одночасно з сероконверсією IgG антитіл та/або присутністю ДНК вірусу вказують на гостру інфекцію.

Для чого призначають дослідження?

1. Для диференціальної діагностики причин інфекційної еритеми;

2. для діагностики причин гострої або хронічної анемії у пацієнтів з імунодефіцитами (у ВІЛ-інфікованих реципієнтів донорських органів);

3. для діагностики причин водянки у новонароджених;

4. для діагностики парвовірусної інфекції у вагітних та оцінки ризику патології плода;

5. для уточнення причин транзиторного апластичного кризу у хворих із вродженими формами гемолітичної анемії.

Метод дослідження

Імуноферментний аналіз (ІФА)

Біоматеріал дослідження

Кров (сироватка)

Як правильно підготуватися до дослідження?

1. Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин.

2. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії.

3. За годину перед забором крові не можна палити.

4. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.

5. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

Що може впливати на результат?

Щоб якнайточніше визначити час інфікування, проводять визначення авідності IgG антитіл до Parvovirus В19 (anti-B19 IgG avidity) ІФА методом. Цей метод дозволяє отримати достовірні дані про період інфекції, особливо за відсутності IgM-антитіл. Якщо виявлено високоавідні IgG антитіла до Parvovirus В19, це означає, що інфікування в попередні 4-6 тижнів виключено.

Синоніми 

Парвовірус

Возбудитель инфекционной эритемы (пятой болезни), эритровирус В19

Parvovirus B19, Parvo B19, Erythrovirus B19

Що означають результати? Референтні значення

Негативний/сумнівний результат:

• відсутність інфекції;

• слабка імунна реакція пацієнта;

• низький рівень антитіл.

Позитивний результат:

• гостра інфекція.

Референтні значення:

<0,9 - негативний результат

0,9-1,0 - сумнівний результат

> 1,1 - позитивний результат

Хто призначає дослідження?

Гематолог, ревматолог, інфекціоніст, педіатр, акушер-гінеколог.