Вірус Епштейна – Барр (ВЕБ) – це ДНК-геномний вірус роду Lymphocryptovirus підродини Gammaherpesvirinae сімейства Herpesviridae, має 4 основних антигени: ранній антиген (early antigen – ЕА), капсидний антиген (viral capcide antigen – VCA), мембранний MA), ядерний антиген (Epstain-Barr Nuclea antigen – EBNA). Кожен з них утворюється у певній послідовності та індукує синтез відповідних антитіл. ВЕБ вражає в основному два типи клітин: епітелій верхніх дихальних шляхів та травного тракту, а також В-лімфоцити, які в результаті інфікування імморталізуються (стають безсмертними). ВЕБ викликає такі захворювання, як інфекційний мононуклеоз, злоякісна лімфома Беркітта, злоякісна носоглоткова карцинома. Вірус Епштейна - Бар широко поширений в людській популяції. Як показали епідеміологічні дослідження, інфікованість ВЕБ дітей віком до 5 років у Росії становить до 50%, а дорослих – 95%. Джерелом ВЕБ є хвора людина чи здоровий носій. Вірус виділяється зі слиною у продромальному періоді, у розпалі захворювання та при одужанні в період до 6 міс. Зараження здорової людини ВЕБ може здійснюватися повітряно-крапельним, контактно-побутовим та статевим шляхами. Встановлено, що він може передаватися під час переливання донорської крові та інших парентеральних втручань. У людей без дефектів імунної системи первинне інфікування ВЕБ може протікати безсимптомно або викликати субклінічні прояви хвороби із позитивними серологічними реакціями. Надалі вірус може тривалий час персистувати у клітинах господаря у вигляді латентної інфекції. При масованому надходженні вірусу чи недостатності імунної системи розвивається вірусемія, що веде до гострих форм захворювання. У процесі реплікації вірусу експресується понад 70 різних вірусоспецифічних білків, проте на сьогодні виділено групи імуногенних білків, визначення антитіл до яких дає можливість диференціювати стадію інфекції. Найбільш специфічними та чутливими маркерами ВЕБ-інфекції є IgG та IgM до капсидного антигену (VCA), IgG до раннього антигену (ЕА) та IgG до ядерного антигену (NА).
Антитіла до капсидного антигену (VCA-IgG) можуть з'явитися дуже рано (на 1-4-му тижні), виявляються в більшості випадків на початку захворювання, досягаючи піку до 2-го місяця. Після одужання VCA IgG зберігаються довічно. Наявність VCA-IgG свідчить про перенесену інфекцію та наявність імунітету до вірусу. У дітей віком до 7 років антитіла VCA-IgG можуть не виявлятися. Постійна присутність VCA-IgG у високих титрах свідчить про хронічну фазу інфекції. Негативний результат цього тесту зазвичай виключає минулу інфекцію, хоча не завжди виключає гостру інфекцію, якщо аналіз крові на вірус Епштейна – Барр був проведений у ранньому періоді гострої фази, коли VCA-IgG перебувають ще на невизначеному рівні. Результат одиничного тесту сам по собі не може бути основою для встановлення діагнозу, його слід розглядати в комплексі з клінічними спостереженнями та даними інших діагностичних процедур.
Дослідження авідності імуноглобулінів класу G (IgG) до вірусу Епштейна – Барр дозволяє визначити ступінь специфічної взаємодії між молекулами антитіл та антигенів.
Антитіла, синтезовані клітинами імунної системи, мають певну здатність зв'язуватися з антигенами вірусу. Міцність такого зв'язування антигенів з антитілами називається авідністю – це загальна властивість усіх антигенів та антитіл, у тому числі й вірусу Епштейна – Барр. Зазвичай авідність визначається антитіл, що належать до класу IgG, оскільки це дозволяє визначити тривалість перебігу інфекції. Авідність антитіл інших класів (IgМ) до вірусу Епштейна – Барр не має клінічної інформативності. Міцність зв'язування антигенів вірусу Епштейна – Барр та антитіл виражають індексом авідності, який зазвичай вказується у відсотках та відображає, яка кількість антитіл із їхньої загальної кількості міцно пов'язується з антигенами вірусу.
Для чого призначають дослідження?
Лабораторне підтвердження інфекції ВЕБ за клінічних підозр на інфекційний мононуклеоз;
Оцінка стадії перебігу інфекції; лабораторне підтвердження діагнозу при клініці хронічного інфекційного мононуклеозу;
Підтвердження етіологічної ролі вірусу Епштейна - Барр при лімфопроліферативних та онкологічних захворюваннях, що пов'язуються з вірусом Епштейна - Барр.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Нема даних.
Синоніми
Вірус Епштейна-Барр (капсидний антиген), авідність антитіл IgG.
Антитела класса IgG к капсидному белку вируса Эпштейна – Барр; иммуноглобулины класса G к капсидному белку вируса Эпштейна – Барр; антитела класса IgG к ЭБВ, капсидный белок (VCA); иммуноглобулины класса G к ЭБВ капсидный белок (VCA); авидность антител.
Epstein Barr Virus Antibodies, IgG; anti-Epstein-Barr viralcapsid antigens IgG; Epstein Barr Virus (EBV) Antibodies, IgG; Anti-EBV (VCA) IgG; EBV-IgGanti-VCA; avidity.
Що означають результати?
Причини позитивного результату:
наявність активного імунітету внаслідок раніше перенесеної інфекції (поряд з виявленням антитіл до ядерного антигену (EBNA) та відсутністю IgM до капсидного антигену (VCA) вірусу Епштейна – Барр);
поточний або недавно перенесений інфекційний мононуклеоз (у поєднанні з виявленням IgM до капсидного антигену (VCA) та антитіл до ранніх антигенів (EA-D) вірусу Епштейна – Барр);
реактивація вірусу Епштейна – Бар.
Причини негативного результату:
відсутність інфекції, спричиненої вірусом Епштейна – Барр (IgM до капсидного антигену (VCA) вірусу Епштейна – Барр не виявляються); якщо є підозра на інфекцію, доцільним є повторне визначення IgG через 2-4 тижні;
ранні стадії інфекційного мононуклеозу (за умови, що виявляється підвищення рівня IgM до капсидного антигену (VCA) вірусу Епштейна – Барр) – повторити дослідження в динаміці через 14 днів;
низький вміст вірусу Епштейна – Барр у крові;
відсутність імунної відповіді або слабка імунна відповідь до вірусу Епштейна – Барр унаслідок порушень імунної системи (IgM до капсидного антигену (VCA) вірусу Епштейна – Барр не виявляються).
Визначення авидності IgG до Epstein-Barr virus VCA
Індекс авідності менше 60% - низькоавідні антитіла VCA-IgG. Наявність низькоавідних антитіл свідчить про гостру стадію первинної інфекції або про нещодавню (кілька тижнів) первинну інфекцію в анамнезі.
Індекс авідності 60-70% - прикордонна авідність (сіра зона). Прикордонний результат ІА свідчить про пізню первинну чи ранню паст-інфекцію.
Індекс авідності понад 70% - високоавідні антитіла VCA-IgG. Наявність високовідних VCA-IgG за відсутності VCA-IgМ вказує на паст-інфекцію. Наявність високоавідних VCA-IgG за наявності VCA-IgМ передбачає або реактивацію вірусу або пізню первинну інфекцію.
На ранній стадії первинної інфекції IgG до VCA характеризуються низьким індексом авідності (ІА). Протягом кількох тижнів відбувається дозрівання антитіл та зростання ІА. На стадії паст-інфекції в сироватках крові пацієнтів виявляються вже високоавідні IgG до VCA.
Референтні значення:
<60-низька авідність
60-70 - помірна авідність
>70- висока авідність.
Хто призначає дослідження?
Інфекціоніст, педіатр, ЛОР, гематолог, терапевт, лікар загальної практики.
