6-й тип герпес-вірусу людини (ВГЛ-6) вперше був виділений відносно недавно, 1986 р. (у клітинах крові пацієнтів, заражених ВІЛ). До теперішнього часу встановлено, що інфекція ВГЛ-6 широко поширена і має 2 підтипи – А та В – які відрізняються генетично та епідеміологічно: частіше зустрічається підтип В, а підтип А зазвичай виявляють у пацієнтів з імунодефіцитами. Підтип В є основною причиною раптової висипу – дитячої хвороби, що супроводжується високою температурою та висипом. Крім того, герпес-вірус може протікати безсимптомно і у вигляді неспецифічного лихоманкового захворювання. У деяких випадках спостерігаються ускладнення з боку центральної нервової системи (судоми на фоні високої температури, рідко інші неврологічні ускладнення, включаючи енцефаліт, менінгоенцефаліт, серозний менінгіт).
Антитіла IgG до цього вірусу виявляються у 70-90% дорослих людей. Первинна інфекція ВГЛ-6 у дорослих зустрічається рідко, вона може бути пов'язана з фульмінантним гепатитом, з інфекційним мононуклеозом, негативним вірусом Епштейна - Барр.
Найбільш ймовірний шлях передачі інфекції - повітряно-краплинний, зі слиною, не виключена "вертикальна" передача - від матері до дитини під час вагітності. Вірус схильний уражати лімфоцити. Реплікація вірусу відбувається головним чином Т-лімфоцитах, але він може бути виявлений і в інших клітинах – моноцитах, В-лімфоцитах, – а також у тканині мозку, печінки, слинних залоз, в ендотелії.
Як і інші герпес-віруси, ВГЛ-6 після первинного інфікування здатний персистувати в організмі, активуючись при пригніченні імунітету. Трансплантація стовбурових клітин та пересадка внутрішніх органів підвищує ризик інфекцій, спричинених ВГЛ-6 (у більшості випадків це, певне, обумовлено реактивацією латентної інфекції внаслідок пригнічення імунітету на фоні імуносупресивної терапії).
Аналіз на ВГЛ-6, поряд з перевіркою на цитомегаловірус і вірус Епштейна - Барр, рекомендується для якомога раннього виявлення вірус-асоційованих захворювань та успішності трансплантації.
В даний час активно досліджується можлива роль ВГЛ-6 у розвитку розсіяного склерозу, синдрому хронічної втоми, лімфопроліферативних захворювань, його впливу протягом ВІЛ-інфекції.
Для діагностики ВГЛ-6 широко застосовується виявлення вірусу специфічних антитіл класу IgG, які поділяються на підкласи:
Антитіла IgG до поранених (неструктурних) білків ВГЛ-6
Ці антитіла з'являються у відповідь на активацію вірусу в інфікованій клітині. Вони дуже специфічні, тому при їх виявленні не спостерігається хибно-позитивних результатів. Наявність IgG до поранених білків ВГЛ-6 – однозначна ознака активності вірусу. Вони виробляються як за первинної гострої інфекції, і при рецидиві хронічної інфекції і реінфекції ВГЛ-6.
Низькоавідні антитіла IgG до ВГЛ-6
Через 10-14 днів після первинного зараження ВГЛ-6 у людини без імунодефіциту з'являються антитіла IgG з низькою авідністю (слабкою силою зв'язування антигенів ВГЛ-6), при цьому авідність антитіл IgG постійно зростає, а частка низькоавідних антитіл IgG зменшується, тому вони повністю зникають через 1-3 місяці. Виявлення серед IgG понад 50% низькоавідних IgG до ВГЛ-6 – однозначна ознака первинного зараження цим вірусом.
Високовідні антитіла IgG до ВГЛ-6
Починають вироблятися практично одночасно з низькоавідними антитілами IgG та циркулюють у крові носія ВГЛ-6 все життя.
Аналіз на IgG до ВГЛ-6 із класифікацією їх за вищеописаними підкласами, безумовно, дуже інформативний, проте застосовується рідко, оскільки потребує дорогих імунодіагностичних наборів. У зв'язку з цим стандартним дослідженням на IgG-антитіла до ВГЛ-6 є імуноферментний аналіз (ІФА) сироватки крові з визначенням діагностичного титру всіх вірусоспецифічних IgG в цілому та врахування його змін.
Первинна інфекція
Первинне зараження ВГЛ-6, як правило, відбувається в дитинстві (до 3 років) і в більшості випадків (70-80%) не призводить до гострого інфекційного процесу, а переходить у латентний, безсимптомний, перебіг (вірусоносійство). Тим не менш, імунна система людини відповідає на вторгнення вірусу продукцією антитіл. IgG з'являються на 2-му тижні після зараження у невеликій концентрації, яка безперервно наростає і досягає максимуму через місяць. За відсутності активного розмноження вірусу досягнутий рівень специфічних IgG-антитіл з незначними коливаннями зберігається протягом життя. З цього випливає, що якщо при аналізі не виявлено вірусоспецифічних IgG або вони виявлені в невисокому титрі, необхідно повторне дослідження через 2 тижні після першого.
Якщо після первинного зараження вірус починає активно розмножуватися, розвивається гостра первинна ВГЛ-6-інфекція, яка у переважній більшості випадків проявляється великими висипаннями на шкірі та підвищенням температури. При цьому вірусоспецифічні антитіла IgG також досягають піку через місяць, але їх титр у 2-4 рази вищий, ніж при латентному перебігу. Після нейтралізації активних вірусів титр вірусоспецифічних IgG починає поступово знижуватися і через 1-1,5 місяці наближається до рівня антитіл при латентному перебігу.
Вторинна інфекція
Хронічний (латентний) перебіг ВГЛ-6 може супроводжуватися загостреннями первинно-латентного процесу або рецидивами первинної інфекції. Крім того, рідко, коли в результаті антивірусної терапії, ефективного імунного захисту первинне зараження ВГЛ-6 завершилося усуненням вірусу, можливе повторне зараження ВГЛ-6 або реінфекція.
Для всіх випадків вторинної інфекції характерною є наявність в організмі вже існуючих антитіл IgG до ВГЛ-6. Проте загострення, рецидив та реінфекція стимулюють додаткову продукцію вірусоспецифічних IgG, причому їх титр починає зростати на 1-3 день інфекційного процесу. Однак, оскільки вторинна інфекція розвивається, як правило, через зниження існуючого антивірусного імунітету, титр IgG-антитіл може виявитися суттєво нижчим, а терміни досягнення піку їхньої продукції істотно більше спостерігаються при нормально функціонуючій імунній системі. Як і за первинної гострої інфекції, після нейтралізації активних вірусів ГЛ-6 рівень IgG починає знижуватися і досягає вихідного значення через 1-1,5 місяці після настання клінічної ремісії.
Таким чином, при виявленні в крові IgG-антитіл до ВГЛ-6 слід повторити дослідження через 2 тижні після попереднього та через 1-1,5 місяці після ремісії.
Для чого призначають дослідження?
Щоб встановити інфікованість ВГЧ-6 та характер інфекції:
первинна інфекція (гострий перебіг, латентний перебіг, носійство),
вторинна інфекція (хронічна течія, загострення/рецидив, реінфекція).
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Крім порушень, пов'язаних із взяттям, зберіганням, транспортуванням біоматеріалу та проведенням дослідження, на результат впливає стан імунітету. У зв'язку з тим, що імунна система новонароджених, дітей раннього віку нестабільна, а донори крові, тканин і органів піддаються імуно пригнічувальний терапії, імунітет таких пацієнтів на момент дослідження буває ослабленим (скомпрометованим). У цьому випадку виробництво антитіл IgG може виявитися зниженим, що призведе до помилково-негативного результату аналізу.
Синоніми
Вірус герпесу 6 типу (HHV 6), антитіла IgG.
Антитела класса IgG к ВГЧ-6, иммуноглобулины класса G к вирусу человеческого герпеса 6-го типа.
Anti-HHV-6 IgG, Human Herpes Virus type 6 IgG antibodies, Anti–Human Herpes Virus 6 IgG, HHV-6 Antibodies.
Що означають результати? Референтні значення
Позитивний результат:
Одноразовий позитивний результат однозначно свідчить про наявність ВГЛ-6. Однак з огляду на широке поширення серед населення цього вірусу в неактивній формі для з'ясування характеру хронічної вірусної інфекції (активна/неактивна) необхідний повторний аналіз на IgG через 2 тижні після попереднього. Збільшення титру антитіл хоча б у 1,5-2 рази, порівняно з попереднім, вказує на активність ВГЛ-6. Для підтвердження ремісії вірусної інфекції потрібні ще два повторні тести: перший виконується при симптомах ремісії, другий – через 1 місяць після попереднього. Зниження титру вірусу специфічних IgG у другому дослідженні мінімум у 1,5 рази порівняно з попереднім дозволяє з упевненістю говорити про відсутність активних ВГЛ-6 та настання ремісії вірусної інфекції.
Негативний результат:
Одноразовий негативний результат може свідчити про відсутність ВЧГ-6 або ранню стадію зараження (до двох тижнів). Необхідно провести повторне дослідження не менш як через 2 тижні.
Повторний негативний результат однозначно свідчить про відсутність ВЧГ-6.
Референтні значення:
<0,8 -- негативний
0.8-1.0- сумнівний
> =1.0- позитивний.
Хто призначає дослідження?
Вірусолог, імунолог, серолог, акушер, гінеколог, інфекціоніст, педіатр, невропатолог, гематолог, трансплантолог.
