Вірус гепатиту C (HCV), антитіла сумарні

Виявлення загальних антитіл (IgG і IgM) до антигенів вірусу гепатиту С використовується для скринінгового обстеження пацієнтів на наявність інфікування вірусом гепатиту С. 

Ці антитіла з'являються в середньому через 4 - 6 тижнів після інфікування (у частини людей через 3-6 місяців). Anti-HCV - антитіла можуть зберігатися в крові реконвалесцентів упродовж 8-10 років з поступовим зниженням їх концентрації. Можуть також циркулювати в крові дітей, народжених від гепатит-С-інфікованих матерів, а також після переливання крові, що містить ці антитіла. Їх виявлення свідчить про можливу інфікованість вірусом або перенесену інфекцію. Оцінювати отримані результати необхідно аналізуючи усі чинники.

Підготовка до дослідження:

Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 3-4 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем).

За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.

Показання для призначення:

1. Скринінговий маркер HCV-інфекції;
2. Обстеження пацієнтів з групи ризику (множинні гемотрансфузії, ін'єкційні наркомани);
3. Після контакту з можливо інфікованою кров'ю;
4. Підвищення рівня АлАТ і АсАТ.
5. Підготовка до оперативного втручання.
6. Парентеральні маніпуляції.
7. Підготовка до вагітності.
8. Клінічні ознаки вірусного гепатиту.
9. Незахищені статеві контакти, часта зміна статевих партнерів.
10. Внутрішньовенна наркоманія.
11. Холестаз.

Досліджуваний біоматеріал: кров (сироватка).

Референтні значення:

<0,9 - негативний
0.9 - 1.0 - сумнівний
=> 1.0 – позитивний

Гепатит – запальне захворювання печінки, що спричинене, переважно, вірусами. Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е, які спричиняють захворювання печінки. Так, зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передачі вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е - фекально-оральний, вірусів гепатиту В, С і D -  контактуванням через пошкоджену шкіру або слизовими оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини;
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• під час незахищених статевих контактів.