Helicobacter pylori (H. pylori) – це грамнегативна спіралеподібна бактерія, здатна колонізувати слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки та викликати запалення. Інфекція H. pylori (гелікобактеріоз, хелікобактеріоз) дуже поширена серед населення. Так, понад 50% людей віком від 60 років мають хелікобактеріоз. Як правило, зараження H. pylori відбувається у дитинстві та протікає у вигляді гострого гастриту. У більшості випадків після вирішення симптомів гострого гастриту гелікобактеріоз приймає хронічний перебіг. Незважаючи на те, що хронічний гастрит, викликаний H. pylori, може бути виявлений у 30-50% людей, у більшості з них не спостерігається жодних симптомів. Більшість людей з хелікобактеріозом мають слабкий, дифузний гастрит, при якому не порушується нормальна секреція соляної кислоти і не виникають жодні клінічно значущі наслідки. Приблизно у 15% людей із хелікобактеріозом запалення переважно торкається антрального відділу шлунка, не залучаючи при цьому тіло шлунка. Ця група пацієнтів має підвищений рівень соляної кислоти та гастрину та більш високий ризик розвитку пептичних виразок, особливо виразок дванадцятипалої кишки. Приблизно у 1% людей із хелікобактеріозом запалення переважно зачіпає тіло шлунка. З часом запальний процес у тілі шлунка може призводити до руйнування клітин, що продукують соляну кислоту, атрофії слизової оболонки, зниження секреції соляної кислоти і виникнення фокусів кишкової метаплазії. Ця група пацієнтів має більш високий ризик розвитку виразки шлунка та раку шлунка. Хронічний H. pylori - асоційований гастрит пов'язаний з 3,5-20-кратним збільшенням ризику аденокарциноми шлунка та В-клітинної лімфоми шлунка низького ступеня злоякісності. Особливістю захворювань, викликаних H. pylori, є їхній сприятливий прогноз за умови їхньої ранньої діагностики та повної ерадикації H. pylori. Провідне значення у діагностиці хелікобактеріозу належить лабораторним методам дослідження.
Існує кілька методів виявлення H. pylori: уреазний дихальний тест, виявлення антигену H. pylori у калі, гістологічний аналіз біоптату слизової шлунка, методи молекулярної діагностики та серологічні методи. Ці тести використовуються окремо чи у комбінації залежно від поставлених цілей.
Інфікування H. pylori супроводжується розвитком місцевої та системної імунної відповіді. Після транзиторного збільшення титру імуноглобулінів класу М (IgM) слідує тривале і значне наростання IgG-, а також IgA-антитіл у сироватці крові. Визначення концентрації імуноглобулінів (серологічне дослідження) застосовують у діагностиці хелікобактеріозу. IgG виявляються у 95-100% випадків інфікування H. pylori, IgA – у 68-80%, а IgM – лише у 15-20%. Тому для підтвердження інфікування H. pylori визначають концентрацію IgG у сироватці крові. Цей аналіз має низку переваг перед іншими лабораторними методами виявлення хелікобактера.
Аналіз на IgG може бути з максимальним успіхом застосований для діагностики первинного інфікування H. pylori (наприклад, при обстеженні молодого пацієнта з ознаками диспепсії, що вперше виникли). У цій ситуації високий титр IgG дозволяє запідозрити активну інфекцію. Також позитивний результат аналізу у пацієнта (з ознаками диспепсії в анамнезі або без них), який не отримував терапію, вказуватиме на хелікобактеріоз.
Антитіла IgM Helicobacter pylori визначаються через кілька днів після початку захворювання, досягають піку в проміжку 1-4 тижнів, а потім знижуються. Варто зазначити, що наявність антитіл IgM говорить про наявність гострого інфекційного процесу, проте їх низькі значення – це ще не ознака відсутності захворювання, а можливо ознака хронічного запалення. Для більш точної діагностики використовують комплексний аналіз на імуноглобуліни G та A.
IgA виявляються через 2-3 тижні після інфікування та, можливо, кілька наступних років. Таким чином, виявлення IgA говорить про інфікування хелікобактеру пілорі. Відсутність зниження титрів IgA з часом є ознакою незнижувальної активності інфекційного процесу. Крім того, IgA відповідальні за імунний захист у місці інфекційного процесу (місцевий імунітет). У зв'язку з цим вважається, що рівень IgA залежить від ступеня тяжкості запалення у стінці шлунка/дванадцятипалої кишки. Успішне лікування супроводжується зниженням рівня IgA, що робить можливим з аналізу судити про результативність терапії, що проводиться.
Для чого призначають дослідження?
Для виявлення збудника та визначення стадії специфічного інфекційного процесу.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Біоматеріал дослідження
Кров (сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин.
За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії.
За годину перед забором крові не можна палити.
У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.
Що може впливати на результат?
Імунна відповідь людей похилого віку та людей з імунодефіцитом (прийом цитостатичних препаратів, ВІЛ-інфекція) призводить до більшого числа помилково-негативних реакцій тесту в цій групі пацієнтів;
Лікування препаратами тетрацикліну (доксициклін), пеніциліну (ампіцилін, амоксицилін), макролідами (азитроміцин, еритроміцин) та метронідазолом може призводити до отримання помилково-негативного результату;
Час, що минув з первинного інфікування: антитіла до H. pylori визначаються через 2-4 тижні після зараження.
Синоніми
Антитіла класу IgA, IgM, IgG до H. Pylori
Антитела класса IgA, IgM, IgG к H. Pylori
IgА, IgM, IgG H. pylori Antibodies
Що означають результати? Референтні значення
Причини позитивного результату:
інфікування H. pylori.
Причини негативного результату:
відсутність інфекції H. pylori;
загибель мікроорганізму після курсу антибіотикотерапії
Референтні значення:
<0.9 - негативний
0.9-1.1 - сумнівний
>1.1 - позитивний
Хто призначає дослідження?
Лікар-терапевт, лікар загальної практики, гастроентеролог, хірург.
