Дігоксин
Дігоксин - серцевий глікозид, що отримується з листя наперстянки. У медицині даний препарат застосовується більш 200 років. У сучасній лікувальній практиці дігоксин призначається при застійній серцевій недостатності, надшлуночкових тахікардіях, фібриляції і тріпотінні передсердь. Він чинить позитивний інотропний вплив на серцевий м'яз (збільшує силу скорочення), знижує активність синоатріального вузла, уповільнює проведення імпульсу через нього і зменшує частоту серцевих скорочень.
При пероральному прийомі препарат швидко всмоктується в кишечнику. Його біодоступність становить 75-95%. Після абсорбції 20-25% дігоксину зв'язується з білками крові. Мінімальна кількість препарату метаболізується в печінці і просвіті кишечника. Із сечею виводиться 50-75% незміненого глікозиду. Період напіввиведення дігоксину становить 36-48 годин при нормальній функції нирок і 3,5-5 днів у пацієнтів з нирковою недостатністю. Дігоксин здатний накопичуватися в тканинах. Стабільний рівень препарату в крові досягається через 1-2 тижні регулярного прийому.
Лікування дігоксином проводять в два етапи: насичення (дигіталізація) тканин серця з дозою препарату 0,75-1,5 мг і підтримуюча терапія (0,125-0,5 мг на добу) для збереження стабільної концентрації препарату в організмі. Терапевтичний рівень дігоксину в крові знаходиться в межах 0,8-2,0 нг/мл, концентрація більше 2 нг/мл є токсичною. У 10% пацієнтів (особливо з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпоксією, захворюваннями серця і гіперкальціємією) токсичний ефект від прийому препарату може виникнути при його рівні в крові менше 2 нг/мл.
Терапевтична доза дігоксину дуже невелика, і будь-яке підвищення його рівня в сироватці крові може призводити до інтоксикації. Симптоми отруєння: нудота, блювота, запаморочення, головний біль, переднепритомний стан, дезорієнтація, галюцинації і напади в поєднанні з порушеннями серцевого ритму, "миготіння мушок" в очах та інші порушення зору.
Загрозливі для життя шлуночкові аритмії можуть виникнути на будь-якій стадії гострої інтоксикації. Безсимптомний період гострого отруєння до появи симптомів може тривати кілька годин. При інтоксикації першими зазвичай виникають шлунково-кишкові порушення.
Глікозидна інтоксикація частіше спостерігається у літніх людей. Клінічну картину отруєння можна сплутати з гастроентеритом або грипом. На тлі підвищеної концентрації препарату в крові може виникнути будь-який варіант аритмії, але для хронічної інтоксикації більш характерні шлуночкові аритмії. Стан посилюють супутні захворювання (захворювання серця, патології нирок і печінки, гіпотиреоз, хронічна обструктивна хвороба легень), електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія) і гіпоксія.
Токсичні властивості дігоксину посилюють деякі лікарські препарати: індометацин, кларитроміцин, еритроміцин, аміодарон, верошпірон, хінідин, прокаїнамід, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів. Порушення екскреторної функції нирок і дефіцит маси тіла впливають на всмоктування і засвоюваність дігоксину у літніх людей, що призводить до інтоксикації при збереженні терапевтичної концентрації препарату в крові.
Для лікування глікозидної інтоксикації застосовують антидоти (унітіол, ЕДТА (етилендіамінтетраоцтової кислоти), антитіла до дігоксину), проводять симптоматичну терапію.
Для чого призначають дослідження?
Для моніторингу дигіталізації (насичення тканин серця);
для підбору індивідуальної дози насичення препарату і її корекції;
для діагностики дігоксинової інтоксикації.
Метод дослідження
Імунохемолюмінісцентний аналіз
Біоматеріал дослідження
Кров (сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин.
За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії.
За годину перед забором крові не можна палити.
У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.
Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Аналіз на дігоксин рекомендується брати через 6-8 годин після введення препарату.
Що може впливати на результат?
Рівень дігоксину в крові підвищується при нирковій та печінковій недостатності, прийомі хінідину, верапамілу, аміодарону.
Концентрація препарату знижується при одночасному прийомі проносних, антацидів, рифампіцину, а також засобів, що містять алюміній, вісмут, магній.
Ендогенні дігоксиноподібні речовини можуть призводити до хибнопозитивних результатів аналізу у людей, які не приймають дігоксин. Це можливо при уремії, предагональних станах.
Синоніми
Дігоксин
"Новодигал"
Digoxin, Cardoxin, Digitek, Lanoxicaps, Lanoxin
Що означають результати? Референтні значення
При застійній серцевій недостатності рекомендована концентрація препарату в крові повинна знаходитися в межах 0,5-0,8 нг/мл, при аритміях - 1,5-2,0 нг/мл. Підтримуюча доза підбирається індивідуально з урахуванням переносимості препарату, супутньої патології і терапії.
При концентрації більше 2,0 нг/мл високий ризик розвитку інтоксикації.
У 10% випадків глікозидна інтоксикація виникає при концентрації препарату в крові нижче 2,0 нг/мл.
Референтні значення:
0,9-2,0 нг/мл
Хто призначає дослідження?
Кардіолог, терапевт, лікар загальної практики, педіатр.
