Інсулін синтезується у бета-клітинах ендокринної частини підшлункової залози. Його концентрація в крові безпосередньо залежить від концентрації глюкози: після їди в кров потрапляє велика кількість глюкози, у відповідь на це підшлункова залоза секретує інсулін, який запускає механізми переміщення глюкози з крові в клітини тканин та органів. Інсулін також регулює біохімічні процеси в печінці: якщо глюкози стає багато, то печінка починає запасати її у вигляді глікогену (полімеру глюкози) або використовувати для синтезу жирних кислот.
Коли синтез інсуліну порушений і його виробляється менше, ніж необхідно, глюкоза не може потрапити до клітин організму та розвивається гіпоглікемія. Клітини починають відчувати нестачу в основному субстраті, який потрібний їм для утворення енергії, - в глюкозі. Якщо такий стан є хронічним, то порушується обмін речовин і починають розвиватися патології нирок, серцево-судинної, нервової систем, страждає зір.
Захворювання, у якому спостерігається недолік вироблення інсуліну, називається цукровим діабетом. Він буває кількох типів. Зокрема, перший тип розвивається, коли підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну, тип другий пов'язують із втратою чутливості клітин до впливу на них інсуліну. Другий тип найпоширеніший. Для лікування цукрового діабету на початкових етапах зазвичай використовують спеціальну дієту та препарати, які або посилюють вироблення інсуліну підшлунковою залозою, або стимулюють клітини організму до споживання глюкози за рахунок збільшення їх чутливості до цього гормону. Якщо підшлункова залоза остаточно перестає продукувати інсулін, потрібно його введення з ін'єкціями.
Підвищена концентрація інсуліну у крові називається гіперінсулінемією. При цьому вміст глюкози в крові різко знижується, що може призвести до гіпоглікемічної коми і навіть смерті, оскільки від концентрації глюкози безпосередньо залежить робота головного мозку. Тому дуже важливо контролювати рівень цукру при парентеральному введенні препаратів інсуліну та інших ліків, які використовуються для лікування діабету.
Підвищений рівень інсуліну в крові також обумовлений пухлиною, що секретує його у великих кількостях, – інсуліномою. При ній концентрація інсуліну в крові може підвищуватись у десятки разів протягом короткого часу. Захворювання, пов'язані з розвитком цукрового діабету: метаболічний синдром, патологія надниркових залоз та гіпофіза, синдром полікістозних яєчників.
Для чого призначають дослідження?
Для діагностики інсуліном (пухлин підшлункової залози) та для з'ясування причин гострої або хронічної гіпоглікемії (разом із тестом на глюкозу та на С-пептид).
Для спостереження за ендогенним інсуліном, що синтезується бета-клітинами.
Для виявлення несприйнятливості інсуліну.
Щоб з'ясувати, коли пацієнтам, які страждають на діабет другого типу, потрібно розпочати прийом інсуліну або гіпоглікемічних препаратів.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА)
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Вживання таких препаратів, як кортикостероїди, леводопа, оральні контрацептиви сприяє підвищенню концентрації глюкози.
Синоніми
Антитіла до інсулінових рецепторів.
АТ к инсулину.
Insulin Autoantibodies, IAA.
Що означають результати? Референтні значення
Причини підвищеного рівня інсуліну:
акромегалія,
синдром Іценка – Кушинга,
фруктозна або глюкозо-галактозна непереносимість,
інсулінома,
ожиріння,
несприйнятливість до інсуліну, як при хронічному панкреатиті (включаючи муковісцидоз) та при раку підшлункової залози.
Референтні значення:
Не виявлені
Хто призначає дослідження?
Ендокринолог, терапевт, гастроентеролог.
