Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ)

Тиреоглобулін – це глікопептид, попередник трийодтироніну (Т3) та тироксину (Т4). Він виробляється тільки клітинами щитовидної залози та накопичується у її фолікулах у вигляді колоїду. При секреції гормонів тиреоглобулін у невеликій кількості потрапляє у кров. З невідомих причин він може стати аутоантигеном, і у відповідь організм виробляє до нього антитіла, що викликає запалення щитовидної залози. АТТГ можуть блокувати тиреоглобулін, порушуючи при цьому нормальний синтез гормонів щитовидної залози та викликаючи гіпотиреоз, або, навпаки, надмірно стимулювати залозу, викликаючи її гіперфункцію.

Антитіла до тиреоглобуліну одночасно взаємодіють з компонентами сполучної тканини очниці, очних м'язів та ферментом ацетилхолінестеразою. Можливо, що аутоімуна реакція є причиною змін з боку тканин очної ямки при тиреотоксичній офтальмопатії.

АТТГ виявляють у 40-70% пацієнтів з хронічним тиреоїдитом, у 70% хворих з гіпотиреозом, у 40% з дифузним токсичним зобом та у невеликої кількості хворих з іншими аутоімунними патологіями, у тому числі перніціозною анемією. Хоча рівень антитіл буває трохи підвищеним і у здорових людей, особливо жінок похилого віку.

Головним чином тест корисний при підтвердженні у пацієнта діагнозу "дифузний токсичний зоб" та/або "гіпотиреоз внаслідок аутоімунного тиреоїдиту". Крім того, він цінний при диференціальній діагностиці Базедової хвороби та токсичного вузлового зоба. Незважаючи на те, що АТТГ рідше виявляються в сироватці крові, ніж тиреоїдні мікросомальні антитіла (антитіла до пероксидази), у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями щитовидної залози результати даного аналізу також важливі для підтвердження діагнозу.

Якщо у вагітної аутоімунне ураження щитовидної залози або ще якась аутоімунна патологія, тест на одне або кілька тиреоїдних антитіл повинен бути призначений на початку вагітності та незадовго до пологів для прогнозу ризику ураження щитовидної залози новонародженого.

Для чого призначають дослідження?

1. Для виявлення аутоімунного ураження щитовидної залози (переважно дифузного токсичного зоба та тиреоїдиту Хашимото).

2. Для визначення груп ризику розвитку захворювань щитовидної залози серед дітей, народжених від матерів з патологією ендокринних органів.

3. Для спостереження у післяопераційний період за пацієнтами з раком щитовидної залози, щоб виключити рецидив та метастази (разом з аналізом на тиреоглобулін).

Метод дослідження

ІХЛА, імунохемілюмінісцентний аналіз. Дослідження виконується на автоматичному імунохімічному аналізаторі Maglumi X8

Біоматеріал дослідження

Кров (Сироватка)

Як правильно підготуватися до дослідження?

Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). 

Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

Що може впливати на результат?

1. Оральні контрацептиви здатні підвищувати рівень АТТГ у крові.

2. Вироблення антитіл може обмежуватись лімфоцитами в межах щитовидної залози, що призведе до негативних результатів при запальних змінах структури щитовидної залози.

3. Відсутність антитіл до ТГ у хворих з аутоімунним тиреоїдитом обумовлена ​​або наявністю в крові пов'язаних комплексів тиреоглобулін-антитіло, або утворенням антитіл до іншого антигену.

Синоніми 

Антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ)

Антитела к ТГ, АТТГ, антиТГ.

Anti-thyroglobulin Autoantibodies, Thyroglobulin Antibodies, Tg Autoantibody, TgAb, Anti-Tg Ab, ATG.

Що означають результати? Референтні значення

Діагноз може бути поставлений тільки при комплексній оцінці стану пацієнта, яка включає клінічну картину хвороби, інші показники функції щитовидної залози, дані інструментальних обстежень.

Причини підвищення рівня антитіл до тиреоглобуліну:

• тиреоїдит Хашимото,

• дифузний токсичний зоб (Базедова хвороба, хвороба Грейвса),

• ідіопатична мікседема,

• підгострий тиреоїдит,

• первинний гіпотиреоїдизм,

• гранулематозний тиреоїдит,

• нетоксичний вузловий зоб,

• рак щитовидної залози,

• інші аутоімунні захворювання (перніціозна анемія, аутоімуна гемолітична анемія, системний червоний вовчак, хвороба Шегрена, ревматоїдний артрит, міастенія),

• цукровий діабет 1-го типу,

• генетичні захворювання із підвищеним ризиком розвитку аутоімунних тиреоїдитів (синдром Дауна, Шерешевського – Тернера, Клайнфелтера).

Хто призначає дослідження?

Ендокринолог, терапевт, педіатр, лікар загальної практики, акушер-гінеколог, хірург, онколог.