Антитіла до нативної ДНК (ADNA II)
Антитіла до дволанцюгової ДНК (анти-dsDNA) відносяться до групи антинуклеарних антитіл, тобто аутоантитіл, спрямованих організмом проти компонентів власних ядер. У той час як антинуклеарні антитіла характерні для багатьох хвороб з групи дифузних захворювань сполучної тканини, анти-dsDNA вважаються специфічними для системного червоного вовчака (ВКВ). Виявлення анти-dsDNA є одним з критеріїв постановки діагнозу "ВКВ".
Виявити анти-dsDNA можна за допомогою імуноферментного аналізу. Висока чутливість (близько 100%) цього тесту необхідна при дослідженні зразків з низькою кількістю антитіл. З огляду на, що в сироватці крові хворих на системні захворювання сполучної тканини одночасно можуть бути присутні кілька різновидів аутоантитіл, а також той факт, що найчастіше диференціальна діагностика цих захворювань будується саме на виявленні будь-якого певного типу антитіл, при виборі лабораторного тесту надзвичайно важливо враховувати високу специфічність.
Анти-dsDNA виявляються у 50-70% пацієнтів на момент постановки діагнозу "ВКВ". Вважається, що імунні комплекси, що складаються з двох ланцюгової ДНК і специфічних до неї антитіл (імуноглобулінів IgG та IgM), беруть участь у розвитку мікроваскулітів і обумовлюють характерну симптоматику ВКВ у вигляді ураження шкіри, нирок, суглобів і багатьох інших органів. Анти-dsDNA настільки типові для ВКВ, що дозволяють діагностувати це захворювання навіть при негативному результаті скринінгового тесту на антинуклеарні антитіла. Слід, однак, відзначити, що відсутність анти-dsDNA не виключає наявності ВКВ.
Виявлення анти-dsDNA у пацієнта без клінічних ознак і інших критеріїв цього захворювання не трактується на користь діагнозу "ВКВ", але такі пацієнти відносяться до групи ризику розвитку ВКВ в майбутньому і потребують спостереження у ревматолога, оскільки поява анти-dsDNA може передувати виникненню захворювання протягом кількох років.
Концентрація анти-dsDNA змінюється в залежності від особливостей перебігу хвороби. Як правило, високий показник свідчить про високу активність ВКВ, а низький - про досягнення ремісії захворювання. Тому вимірювання концентрації анти-dsDNA використовується для контролю лікування і прогнозу захворювання. Наростання концентрації вказує на недостатній контроль хвороби, на її прогресування, а також на можливість розвитку люпус-нефриту. Навпаки, стабільно низька концентрація антитіл є хорошим прогностичним ознакою. Необхідно відзначити, що така залежність спостерігається не в усіх випадках. Рівень анти-dsDNA вимірюють регулярно, кожні 3-6 місяців, в разі легкого ступеня тяжкості ВКВ і через більш короткі інтервали при відсутності контролю за хворобою, при підборі терапії, на тлі вагітності або післяпологового періоду.
Особливий клінічний синдром являє медикаментозний вовчак. Незважаючи на значну схожість клінічної картини цього стану з ВКВ, лікарська вовчак має ряд відмінностей: провокується прийомом лікарських препаратів (прокаїнаміду, гідралазину, пропілтіоурацилу, хлорпромазину, літію та ін.) і повністю проходить після їх скасування, рідко залучає внутрішні органи і тому має більш сприятливий прогноз, а також рідше поєднується з наявністю анти-dsDNA. Тому при негативному результаті аналізу на анти-dsDNA у пацієнта з клінічними ознаками аутоімунного вовчака і наявністю антинуклеарного фактора слід виключати медикаментозний вовчак.
Незважаючи на те що високий показник анти-dsDNA характерний для ВКВ, їх низька концентрація також виявляється в крові пацієнтів і з деякими іншими дифузними захворюваннями сполучної тканини (синдромом Шегрена, змішаним захворюванням сполучної тканини). Крім того, тест може бути позитивним у пацієнтів з хронічним гепатитом В і С, первинний біліарний цироз і інфекційний мононуклеоз.
Спектр аутоантитіл при ВКВ також включає інші антинуклеарні (анти-Sm, RNP, SS-A, SS-B), антиплазматичні і антифосфоліпідні антитіла. Виявлення їх у сироватці крові пацієнта з клінічними ознаками ВКВ поряд з анти-dsDNA також допомагає в постановці діагнозу. Крім того, визначення концентрації анти-dsDNA має бути доповнене деякими загально клінічними аналізами.
Для чого призначають дослідження?
Для діагностики, оцінки активності і контролю лікування системного червоного вовчака;
Для диференціальної діагностики дифузних захворювань сполучної тканини.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Ефективна терапія і досягнення ремісії захворювання асоційовані з низькими показниками анти-dsDNA;
Відсутність контролю за хворобою, загострення захворювання, люпус-нефрит асоційовані з високими показниками анти-dsDNA.
Синоніми
Антитіла до нативної ДНК (ADNA II).
Антитела к двуспиральной ДНК, антитела к нативной ДНК, антиДНК.
Antibody to ds-DNA, Native double-stranded DNA antibody, Anti-DNA, Double stranded DNA antibody.
Що означають результати? Референтні значення
Позитивний результат:
системна червона вовчанка;
ефективна терапія, ремісія системного червоного вовчака;
синдром Шегрена;
змішане захворювання сполучної тканини;
хронічний гепатит В і С;
первинний біліарний цироз;
інфекційний мононуклеоз.
Негативний результат:
відсутність системного червоного вовчака;
лікарська вовчак.
Референтні значення:
<20.0 -негативний
> = 20.0- позитивний Од\мл.
Хто призначає дослідження?
Ревматолог, дерматовенеролог, нефролог, лікар загальної практики.
