Антитіла до глутаматдекарбоксилази
Глутаматдекарбоксилазе (GAD) – це один із ферментів, необхідних для синтезу гальмівного медіатора нервової системи гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Фермент присутній лише у нейронах та бета-клітинах підшлункової залози. GAD виступає в ролі аутоантигену при розвитку аутоімунного цукрового діабету (ЦД 1-го типу). У крові 95% пацієнтів із ЦД 1-го типу вдається виявити антитіла до цього ферменту (анти-GAD). Вважається, що анти-GAD не є безпосередньою причиною ЦД, але відображають поточну деструкцію бета-клітин. У лабораторній діагностиці анти-GAD розглядаються як специфічні маркери аутоімунного ураження підшлункової залози та використовуються для диференціальної діагностики варіантів ЦД.
ЦД є хронічним прогресуючим захворюванням, що характеризується стійкою гіперглікемією, а також порушенням метаболізму жирів і білків, що призводить до розвитку гострих (наприклад, діабетичний кетоацидоз) і пізніх (наприклад, ретинопатія) ускладнень. Розрізняють ЦД 1-го та 2-го типу, а також більш рідкісні клінічні варіанти цього захворювання. Диференціальна діагностика варіантів ЦД має важливе значення для прогнозу та тактики лікування. Основа диференціальної діагностики ЦД полягає у дослідженні аутоантитіл, спрямованих проти бета-клітин підшлункової залози. Переважна більшість пацієнтів із ЦД 1-го типу мають антитіла до компонентів власної підшлункової залози. Навпаки, такі аутоантитіла нехарактерні для пацієнтів із ЦД 2-го типу.
Як правило, анти-GAD присутні на момент встановлення діагнозу у пацієнта з клінічними ознаками ЦД і існують протягом тривалого часу. Це відрізняє анти-GAD від антитіл до острівцевих клітин підшлункової залози, концентрація яких поступово знижується протягом перших шести місяців хвороби. Анти-GAD найбільш типові для дорослих пацієнтів із ЦД 1-го типу та рідше виявляються у дітей. Позитивне передбачуване значення аналізу на анти-GAD досить високо, що дозволяє підтвердити діагноз ЦД 1-го типу у пацієнта з позитивним результатом тесту та клінічними ознаками гіперглікемії. Проте рекомендується визначення інших специфічних для ЦД 1 типу аутоантитіл.
Анти-GAD асоційовані з аутоімунним ушкодженням підшлункової залози, яке починається задовго до розвитку клінічних ознак ЦД 1 типу. Це з тим, що з характерних симптомів ЦД потрібна деструкція 80-90 % клітин острівців Лангерганса. Тому дослідження анти-GAD може бути використане для оцінки ризику розвитку ЦД у пацієнтів з обтяженим спадковим анамнезом щодо цього захворювання. Наявність анти-GAD у крові таких пацієнтів асоційована з 20-відсотковим збільшенням ризику ЦД 1-го типу в найближчі 10 років. Виявлення 2 і більше специфічних для ЦД 1-го типу аутоантитіл підвищує ймовірність захворювання на 90% у найближчі 10 років. Слід зазначити, що ризик розвитку захворювання у пацієнта з позитивним результатом тесту на анти-GAD та відсутністю обтяженого спадкового анамнезу ЦД 1-го типу не відрізняється від ризику розвитку цього захворювання в популяції.
У пацієнтів із ЦД 1-го типу найчастіше виявляються інші аутоімунні захворювання, такі як хвороба Грейвса, глютенева ентеропатія та первинна недостатність надниркових залоз. Тому при позитивному результаті дослідження на анти-GAD та постановці діагнозу "ЦД 1-го типу" необхідні додаткові лабораторні аналізи для виключення супутньої патології.
Високий рівень анти-GAD (зазвичай більш ніж у 100 разів перевищує рівень при ЦД 1-го типу) також виявляється при деяких захворюваннях нервової системи, найчастіше у пацієнтів із синдромом Мерша – Вольтмана (синдром "ригідної людини"), мозочковою атаксією, епілепсією, міастенією, паранеопластичним енцефалітом та синдромом Ламберта – Ітона
Анти-GAD виявляються у 8% здорових людей. Цікаво, що при їх подальшому обстеженні вдається виявити аутоантитіла, характерні для аутоімунних захворювань щитовидної залози та шлунка. У зв'язку з цим анти-GAD розглядаються як маркер схильності до таких захворювань, як аутоімунний тиреоїдит Хашимото, тиреотоксикоз і перніціозна анемія.
Для чого призначають дослідження?
Для диференціальної діагностики цукрового діабету 1-го та 2-го типів;
для прогнозу розвитку цукрового діабету 1-го типу у пацієнтів з обтяженим спадковим анамнезом щодо цього захворювання;
для діагностики синдрому Мерша – Вольтмана, мозочкової атаксії, епілепсії, міастенії та деяких інших захворювань нервової системи.
Метод дослідження
Імунохемілюмінесцентний
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Анти-GAD найбільш характерні для дорослих пацієнтів із ЦД 1-го типу, у дітей вони виявляються рідше.
Синоніми
Антитіла до глутаматдекарбоксилази (GADА)
Антитела к островкам поджелудочной железы (анти-GAD/IA2) класса IgG, аутоантитела к панкреатическим бета-клеткам, антитела к глутаматдекарбоксилазе (ГДК) и тирозинфосфатазе (ТФ).
Anti-GAD/IA2 antibody pool, Glutamic Acid Decarboxylase-65 (GAD) and Insulinoma Antigen 2 (Tyrosine Phosphatase, IA2, ICA-512) Autoantibodies.
Що означають результати? Референтні значення
Причини позитивного результату:
цукровий діабет 1-го типу (аутоімунний);
синдром Мерша - Вольтмана (синдром "ригідної людини");
мозочкова атаксія;
епілепсія;
ністагм (неконтрольовані рухи очних яблук);
міастенія;
паранеопластичний енцефаліт;
синдром Ламберта - Ітона;
хвороба Грейвса;
аутоімунний тиреоїдит Хашимото;
перніціозна анемія.
Причини негативного результату:
норма;
при симптомах гіперглікемії вірогідніший діагноз "ЦД 2-го типу".
Референтні значення:
<17.0 МО/мл
Хто призначає дослідження?
Ендокринолог, лікар загальної практики, педіатр, анестезіолог-реаніматолог, окуліст, нефролог, невролог, кардіолог.