IgG (сироватка)
Імуноглобуліни - це глікопротеїни, які відіграють важливу роль у роботі імунної системи організму. Існує 5 класів антитіл (IgA, IgG, IgM, IgE, IgD), які відрізняються особливостями структури та функцій та входять до гамма-глобулінової фракції білків крові. Вони виробляються плазматичними клітинами (зрілими клітинами) у відповідь на вплив антигенів бактерій, вірусів, грибів, паразитів та інших органічних речовин, які сприймаються як "не свої". При первинному інфікуванні чи впливі на організм чужорідних речовин імунна система розпізнає їх і стимулює плазматичні клітини виробляти антитіла, які пов'язують і нейтралізують антигени. Імунна система здатна "запам'ятовувати" антиген, з яким раніше контактувала, і швидко реагувати на його повторне надходження в організм, виробляючи більшу кількість імуноглобулінів, що перешкоджає реінфікуванню та повторному розвитку хвороби.
Основними імуноглобулінами, які забезпечують тривалий гуморальний захист від повторного інфікування, є імуноглобуліни класу G. IgG становлять 70-80% всіх імуноглобулінів крові. Час їхнього напівжиття в організмі – 21-24 дні. Вони нейтралізують токсини, віруси, опсонізують антигени, посилюючи їхній фагоцитоз, активують систему комплементу класичним шляхом. Цей клас антитіл здатний проникати у позасудинний простір та виконувати захисну функцію у тканинах. IgG – єдиний вид імуноглобулінів, який проникає через плаценту від матері до плода та захищає дитину протягом перших 4-6 місяців життя від збудників інфекцій, з якими раніше контактувала мати.
Специфічні IgG виробляються у відповідь вплив певного антигену. Вони починають синтезуватися при первинному контакті з інфекційним агентом або чужорідною речовиною, але пізніше ніж антитіла класу IgМ. Потім кількість IgG поступово збільшується протягом кількох тижнів після початку інфекції і потім знижується до рівня, що в нормі протягом багатьох років зберігається в крові. Повторна дія антигену викликає швидке вироблення великої кількості IgG, що перешкоджає новому інфікуванню. Ця особливість роботи імунної системи взята за основу під час проведення вакцинації з використанням антигенів різних мікроорганізмів.
Існує кілька підкласів IgG: IgG-1, IgG-2, IgG-3, IgG-4. Зниження рівня окремих субкласів буває причиною рецидивуючих інфекцій. При цьому дефіцит іноді тривалий час не виявлено, оскільки загальний показник IgG може перебувати в межах референтних значень. Дефіцит або гіперпродукція сумарного IgG можуть бути ізольованими або поєднуватись із зміною рівня інших класів імуноглобулінів. Наприклад, недостатній рівень IgG-2 та IgG-4 нерідко супроводжує дефіцит IgA.
Надмірна продукція імуноглобуліну G може бути пов'язана з гіперстимуляцією всіх клонів плазматичних клітин або окремого клону IgG-продукуючих В-клітин. Це, у свою чергу, може бути пов'язане з активним інфекційним процесом чи деякими видами імунопроліферативних захворювань (наприклад, мієломною хворобою).
Дефіцит IgG буває первинним (вродженим), що спостерігається рідко, або вторинним (придбаним), зумовленим різними факторами, що виснажують гуморальний імунітет.
При тяжких імунодефіцитах з низькими IgG або їх відсутності може знадобитися парентеральне введення препаратів імуноглобулінів.
Для чого призначають дослідження?
Для оцінки гуморального імунітету.
Для діагностики імунодефіцитних станів
Для того, щоб визначити причини рецидивів бактеріальних, вірусних, грибкових та паразитарних інфекцій.
Для того щоб оцінити стан імунної системи при аутоімунних патологіях, захворюваннях крові та новоутвореннях.
Щоб оцінити ефективність застосування препаратів імуноглобулінів.
Метод дослідження
Імунотурбідиметричний метод.
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Фактори, що підвищують рівні імуноглобулінів у крові:
інтенсивні фізичні вправи;
сильний емоційний стрес;
імунізація у попередні 6 місяців;
лікарські препарати (карбамазепін, хлорпромазин, декстран, естрогени, препарати золота, метилпреднізолон, пероральні контрацептиви, пеніциламін, фенітоїн, вальпроєва кислота).
Фактори, що знижують рівні IgG у крові:
ниркова недостатність, нефротичний синдром (у зв'язку із втратою білка);
опіки;
патологія кишечника, що супроводжується втратою білка (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт);
імуносупресанти, цитостатики;
опромінення.
Синоніми
IgG (СИРОВАТКА).
Иммуноглобулины (антитела) класса G.
Immunoglobulin G; IgG, total, Serum.
Що означають результати? Референтні значення
Причини підвищення рівня IgG у сироватці:
гострі та хронічні інфекційні захворювання органів дихання, кишечника, урогенітального тракту;
фаза одужання після первинної інфекції;
гострий період повторної інфекції;
гострі та хронічні захворювання печінки (аутоімунний гепатит, вірусний гепатит, цироз, алкогольна хвороба печінки);
аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, колагенози, гостра ревматична лихоманка);
саркоїдоз;
мієломна хвороба IgG-типу (значне підвищення IgG);
муковісцидоз;
хвороба Вальденстрему;
хронічний лімфолейкоз;
лімфоми;
моноклональна гаммапатія невідомої етіології;
інфекційний мононуклеоз;
множинний склероз;
нейросифіліс;
СНІД.
Причини зниження рівня IgG та стану, асоційовані з дефіцитом даного класу антитіл:
фізіологічна гіпогаммаглобулінемія у дітей віком 3-5 місяців;
загальний варіабельний імунодефіцит;
агаммаглобулінемія (хвороба Брутона);
гіпогамаглобулінемія;
лейкоз;
видалення селезінки;
гіпер-IgM-синдром;
недостатність транскобаламіну (вітаміну В12);
хронічна вірусна інфекція;
атаксія-телеангіектазія (синдром Луї-Бар);
дефіцит субкласів IgG;
синдром Віскотта-Олдріча;
запальні захворювання товстої кишки;
нефротичний синдром.
Референтні значення:
7.0 - 16.0 г/л
Хто призначає дослідження?
Імунолог, інфекціоніст, гематолог, онколог, ревматолог.
