Кальцитонін **

Кальцитонін – гормон щитовидної залози, що утворюється у пара фолікулярних клітинах (С-клітинах), один із найважливіших регуляторів кальцій-фосфорного обміну.

Утворення кальцитоніну залежить від рівня кальцію в крові: при його підвищенні концентрація кальцитоніну збільшується, а при падінні – знижується. Потрапивши в кров, кальцитонін швидко зникає з неї, період напіврозпаду, за різними даними, становить від 2 до 15 хвилин. На остеоцитах (клітинах кісток) є спеціальні рецептори, діючи на які кальцитонін посилює надходження кальцію з крові в кістки, що гальмує резорбцію (руйнування, зниження мінеральної щільності) кістки. Таким чином, дія кальцитоніну спрямована на зниження рівня кальцію крові, гальмування демінералізації кісток.

Кальцитонін є прямим антагоністом паратгормону (ПТГ) – гормону навколо щитовидних залоз. Дія ПТГ прямо протилежна впливу тиреокальцитоніну, хоча також регулюється концентрацією кальцію в крові. Він виводить кальцій із кісток, щоб підтримувалася його потрібна концентрація у крові. Кальцитонін та ПТГ у здорової людини, взаємодіючи один з одним, знаходяться у збалансованих кількостях для нормального регулювання кальцій-фосфорного обміну, що відповідає головним чином за щільність кісток. У регулюванні зв'язку ПТГ-кальцитонін важливу роль відіграє вітамін D3. Таким чином, вимірювання рівня кальцитоніну в першу чергу є доцільним при порушенні кальцій-фосфорного обміну, спричиненого первинним остеопорозом. Слід пам'ятати, що рівень кальцитоніну необхідно оцінювати разом з іншими маркерами кісткового ремоделювання.

При вторинному остеопорозі (до якого привів гіперкортицизм, гіпогонадизм, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз) рівень кальцитоніну не знижується.

Тест на кальцитонін надзвичайно важливий для діагностики медулярного раку щитовидної залози, феопара .

Підвищення концентрації кальцитоніну в сироватці крові при проведенні тесту з пентагастрином – основний діагностичний критерій наявності медулярної карциноми щитовидної залози, за результатами дослідження судять про стадії захворювання та розміри пухлини. Після введення пентагастрину рівень кальцитоніну підвищується майже у всіх хворих на медулярний рак щитовидної залози. Якщо він і так був підвищений, то при випробуванні з пентагастрином зросте в 10-20 разів. Коли рівень кальцитоніну знаходиться біля нижніх меж норми або взагалі не визначається, а після стимуляції пентагастрином значно підвищується, але не виходить за межі норми, підозрюють ранню стадію медулярного раку або гіперплазію С-клітин щитовидної залози. У деяких хворих як стимуляція слід використовувати внутрішньовенне введення препаратів кальцію, так як пухлини можуть не реагувати на пентагастрин.

Аналіз на кальцитонін призначається після оперативного лікування медулярної карциноми щитовидної залози з метою оцінки результатів операції. У тому числі рекомендується здавати його в пізньому післяопераційному періоді, щоб стежити, чи не дала медулярна карцинома метастази і чи немає рецидиву пухлини.

Так як на секрецію кальцитоніну можуть впливати ферменти шлунково-кишкового тракту (пепсин), глюкагон, що виробляється підшлунковою залозою, захворювання даних органів (панкреатит, гострий холецистит, цироз печінки) можуть опосередковано вплинути на синтез кальцитоніну.

Для чого призначають дослідження?

1. Для діагностики медулярного раку щитовидної залози.

2. Для виявлення синдрому множинної ендокринної неоплазії (МЕН-IIа, хвороби Сиппла), який може виявлятися як медулярний рак, пухлина мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитома) або гіперплазія паращитовидних залоз та гіперпаратиреоз.

3. Щоб з'ясувати, чи є метастази медулярного раку щитовидної залози.

4. Для непрямої оцінки розмірів медулярної карциноми.

5. Щоб оцінити результат операції видалення медулярного раку щитовидної залози.

6. Для діагностики первинного остеопорозу.

7. Для діагностики гіпер- та гіпопаратиреозу.

Метод дослідження

Хемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA)

Біоматеріал дослідження

Кров (Сироватка)

Як правильно підготуватися до дослідження?

Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!). 

Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.

Важливо!

Припинити прийом пероральних контрацептивів протягом місяця до дослідження.

Що може впливати на результат?

• Інтенсивне фізичне навантаження.

• Внутрішньовенне введення препаратів кальцію.

• Гіперінсулінемія, викликана вживанням великої кількості вуглеводів.

• Надмірне вживання алкоголю, що передує тесту.

• Лікування препаратами жіночих статевих гормонів (замісна гормональна терапія естрогенами).

Синоніми 

Кальцитонін

Кальцитонин, тиреокальцитонин, тирокальцитонин, ТКТ.

Calcitonin, Human calcitonin, Thyrocalcitonin, Ct.

Що означають результати? Референтні значення

Причини підвищення рівня кальцитоніну в сироватці:

• медулярний рак щитовидної залози,

• гіперплазія С-клітин,

• деякі випадки раку легень, молочної або підшлункової залоз, простати,

• синдром Золлінгера – Еллісона,

• перніціозна анемія,

• ниркова недостатність,

• гіперпаратиреоз,

• алкогольний цироз,

• панкреатит,

• деякі види доброякісних пухлин,

• застосування естрогенів,

• застосування препаратів тестостерону,

• тиреоїдити,

• хвороба Педжета,

• вагітність (третій триместр),

• внутрішньовенне введення препаратів кальцію

Причини зниження рівня кальцитоніну в сироватці:

• первинний остеопороз,

• гіпопаратиреоз (у тому числі псевдогіпопаратиреоз),

• недолік синтезу кальцитріолу в нирках,

• тиреоїдектомія.

Референтні значення:

Чоловіки: 2.0 - 18.2 пг/мл. 

Жінки: 2.0 - 11.5.

Хто призначає дослідження?

Ендокринолог, онколог, терапевт, хірург, лікар загальної практики, педіатр.