Тканинна трансглутаміназа, IgG
Антитіла до тканинної трансглутамінази - це клініко-лабораторний маркер глютенової ентеропатії (целіакії). Аутоантигеном для них є фермент тканинна трансглутамінази, виявляється в клітинах ендотелію, гепатоцитах, еритроцитах, а також в епітелії і підслизовому шарі тонкої кишки. Тканинна трансглутаміназа каталізує утворення зв'язків між різними білковими молекулами, при цьому одним з субстратів для неї може бути харчової гліадин. Під впливом тканинної трансглутамінази він набуває імуногенні властивості, які у схильних осіб призводять до запалення слизової оболонки кишки. Цей аутоімунний процес супроводжується атрофією слизової оболонки кишки і порушенням її всмоктуючої здатності, що проявляється ознаками глютенової ентеропатії.
Антитіла до трансглутамінази відносяться до імуноглобулінів класу А або G. Аналіз на анти-tTG, IgG має найбільше значення для діагностики глютенової ентеропатії у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А.
Глютенова ентеропатія характеризується різними імунологічними порушеннями, провокується надходженням з їжею білка глютену. При цьому захворюванні описані кілька варіантів аутоантитіл, в тому числі антитіла до гліадину, ендомізію і тканинної трансглутамінази. Визначення цих антитіл в сироватці крові застосовують для діагностики глютенової ентеропатії і контролю за її лікуванням. У порівнянні з іншими антитілами, анти-tTG характеризуються найбільшою чутливістю і специфічністю, що дозволяє вважати їх кращим показником для діагностики глютеновоїй ентеропатії. Целіакія часто поєднується з іншими захворюваннями імунної системи, такими як цукровий діабет 1-го типу, хвороба Грейвса, міастенія та іншими. Особливе значення має поєднання глютеновї ентеропатії і ізольованого дефіциту імуноглобуліну А. Частота ізольованого дефіциту імуноглобуліну А при глютенової ентеропатії вище, ніж у звичайній популяції, і становить 2,6-3% (для порівняння: у звичайній популяції - 0,2-0,25 %). Цю особливість слід враховувати при інтерпретації результатів аналізу на IgA-антитіла до гліадину, ендомізію або тканинної трансглутамінази. Результат визначення будь-яких IgA у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А буде псевдонегативним незалежно від наявності або відсутності глютенової ентеропатії. Щоб уникнути діагностичних помилок рекомендується вимірювати концентрацію анти-tTG, IgG у пацієнтів з симптомами глютенової ентеропатії, особливо якщо результат тесту на анти-tTG, IgA був негативним. Крім того, в комплекс обов'язкових лабораторних тестів при целіакії входить дослідження на сумарні імуноглобуліни А.
Глютенову ентеропатію властиво передаватися генетично. Захворювання асоційоване з певними алелями HLA-DQ2 і HLA-DQ8. Поширеність глютенової ентеропатії серед родичів пацієнта з цим захворюванням набагато вище, ніж в середньому в популяції. Так, ймовірність виявити його ознаки у родича першої лінії спорідненості складає близько 10%. Тому при позитивному результаті аналізу і підтвердження діагнозу "глютенова ентеропатія" доцільно провести лабораторне обстеження членів сім'ї хворого. До інших факторів ризику належать цукровий діабет 1-го типу, синдром Дауна і ізольований дефіцит імуноглобуліну А.
Ізольований (селективний) дефіцит імуноглобуліну А - це найпоширеніший варіант вродженого дефіциту людини. Захворювання зустрічається з частотою 1: 400-1: 500 в популяції європейців. При ізольованому дефіциті імуноглобуліну А частіше спостерігаються інфекції респіраторного тракту і захворювання імунної системи (атопічний дерматит, ревматоїдний артрит). Частота глютенової ентеропатії при ньому збільшена в 10-15 разів. Скринінг глютенової ентеропатії у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А не може бути здійснений за допомогою анти-tTG, IgА або інших специфічних для целіакії антитіл, що відносяться до імуноглобулінів класу А. У всіх пацієнтів з поєднанням цього імунодефіциту і глютенової ентеропатії результат на анти-tTG, IgА буде негативним. Тому основним тестом для скринінгу глютенової ентеропатії у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А є дослідження на анти-tTG, IgG. Специфічність і чутливість цього тесту порівнянна з аналізом на анти-tTG, IgА.
Рівень анти-tTG, IgG відображає активність захворювання. При дотриманні безглютенової дієти і досягненні ремісії захворювання концентрація цих антитіл поступово знижується і аналіз може стати негативним. Тому дослідження на анти-tTG, IgG може бути використано для оцінки прихильності пацієнта до безглютенової дієті. З цієї ж причини кров на аналіз рекомендується здавати до безглютенової дієти.
Для чого призначають дослідження?
Для скринінгу, діагностики і контролю лікування глютеновой ентеропатії у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А.
Метод дослідження
Імуноферментний аналіз (ІФА).
Біоматеріал дослідження
Кров (Сироватка)
Як правильно підготуватися до дослідження?
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 2-3 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем!).
Якщо виключити прийом ліків неможливо, необхідно про це повідомити при оформленні замовлення в лабораторії. За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води. Перед маніпуляційними процедурами слід прийняти зручну позу, розслабитися та заспокоїтись.
Що може впливати на результат?
Результат аналізу слід оцінювати разом з даними додаткових анамнестичних, лабораторних та інструментальних досліджень.
Синоніми
Тканинна трансглутаміназа, антитіла IgG.
Антитела к трансглутаминазе, иммуноглобулины класса G.
Anti-tissue Transglutaminase Antibody, Immunoglobulin G, Antitissue transglutaminase test, Anti-tTG, tTGA.
Що означають результати? Референтні значення
Причини позитивного результату:
глютенова ентеропатія.
Причини негативного результату:
відсутність глютеновой ентеропатії;
контроль хвороби на тлі безглютенової дієти.
Референтні значення:
<2,6- негативний Од/мл.
2,6-3,5- сумнівний Од/мл.
>3,5 - позитивний Од/мл.
Хто призначає дослідження?
Гастроентеролог, лікар загальної практики, педіатр, дерматовенеролог.