Білок загальний (сеча)

Білок загальний в сечі — це рання і чутлива ознака первинних захворювань нирок і вторинних нефропатій при системних захворюваннях. У нормі лише незначна кількість білка втрачається з сечею завдяки фільтраційному механізму ниркового клубочка — фільтра, який перешкоджає проникненню великих заряджених білків в первинний фільтрат. У той час як низькомолекулярні білки (менше 20 000 дальтон) вільно долають клубочковий фільтр, надходження високомолекулярного альбуміну (65 000 дальтон) обмежено. Велика частина білка реабсорбується в кровотік в проксимальних канальцях нирки, в результаті чого лише його мала кількість виділяється з сечею. Близько 20 % виділеного в нормі білка складають низькомолекулярні імуноглобуліни, і по 40 % припадає на альбумін і мукопротеїни, що секретуються в дистальних ниркових канальцях. Втрата білка в нормі становить 40–80 мг на добу, виділення більше 150 мг на добу називається протеїнурією. При цьому основна кількість білка припадає на альбумін.   Слід зазначити, що в більшості випадків протеїнурія не є патологічною ознакою. Білок в сечі визначається у 17 % населення і тільки у 2 % з них служить причиною серйозного захворювання. В інших випадках протеїнурія розглядається як функціональна (або доброякісна); вона спостерігається при багатьох станах, таких як: лихоманка, підвищене фізичне навантаження, стрес, гостре інфекційне захворювання, дегідратація. Така протеїнурія не пов'язана із захворюванням нирок, і втрата білка при ній незначна (менше 2 г на добу). Одною з різновидів функціональної протеїнурії є ортостатична (постуральна) протеїнурія, коли білок в сечі виявляється тільки після тривалого стояння або ходьби і відсутня при горизонтальному положенні. Тому при ортостатичній протеїнурії аналіз на загальний білок ранкової порції сечі буде негативним, а аналіз добової сечі виявить присутність білка. Ортостатична протеїнурія зустрічається у 3–5 % людей до 30 років.   Білок в сечі також з'являється в результаті його надлишкового утворення в організмі і посиленою фільтрацією в нирках. Водночас кількість білка, що надійшов у фільтрат, перевершує можливості реабсорбції в ниркових канальцях і в підсумку виділяється з сечею. Така протеїнурія «переповнення» також не пов'язана із захворюваннями нирок. Вона може супроводжувати гемоглобінурію при інтраваскулярному гемолізі, міоглобінурію при пошкодженні м'язової тканини, множинну мієлому і інші захворювання плазматичних клітин. При такому варіанті протеїнурії в сечі присутній не альбумін, а будь-який специфічний білок (гемоглобін при гемолізі, білок Бенс-Джонса при мієломі). З метою виявлення специфічного білка в сечі застосовують аналіз добової сечі.   Для багатьох захворювань нирок протеїнурія є характерною і постійною ознакою. По механізму виникнення ренальну протеїнурію поділяють на клубочкову і тубулярну. Протеїнурія, при якій білок в сечі з'являється в результаті пошкодження базальної мембрани, називається клубочковою. Базальна мембрана клубочків — основний анатомічний і функціональний бар'єр для великих і заряджених молекул, тому при її пошкодженні білки вільно надходять в первинний фільтрат і виводяться з сечею. Пошкодження базальної мембрани може виникати первинно (при ідіопатичному мембранозному гломерулонефриті) або вдруге, як ускладнення якого-небудь захворювання (при діабетичній нефропатії на тлі цукрового діабету). Найбільш поширена клубочкова протеїнурія. До захворювань, що супроводжується пошкодженням базальної мембрани і клубочковою протеїнурією, відносяться ліпоїдний нефроз, ідіопатичний мембранозний гломерулонефрит, фокальний сегментарний гломерулярний склероз та інші первинні гломерулопатії, а також цукровий діабет, хвороби сполучної тканини, постстрептококовий гломерулонефрит та інші вторинні гломерулопатії. Клубочкова протеїнурія також характерна для ураження нирок, пов'язаниого з прийомом деяких ліків (нестероїдних протизапальних препаратів, пеніціламіну, літію, опіатів). Найчастішою причиною клубочкової протеїнурії є цукровий діабет і його ускладнення — діабетична нефропатія. Для ранньої стадії діабетичної нефропатії характерна секреція невеликої кількості білка (30–300 мг на добу), так звана мікроальбумінурія. При прогресуванні діабетичної нефропатії втрата білка збільшується (макроальбумінемія). Ступінь клубочкової протеїнурії різна, частіше перевищує 2 г на добу і може досягати більше 5 г білка на добу.   При порушенні функції реабсорбції білка в ниркових канальцях виникає тубулярна протеїнурія. Зазвичай, втрата білка при цьому варіанті не досягає таких високих значень, як при клубочкової протеїнурії, і становить до 2 г на добу. Найчастішою причиною тубулярної протеїнурії є гіпертонічна хвороба і її ускладнення — гіпертензивний нефроангіосклероз.   Збільшення білка в сечі спостерігається при інфекційних захворюваннях сечовидільної системи (цистит, уретрит), а також при нирково-клітинному раку і раку сечового міхура.   Втрата значної кількості білка з сечею (більше 3–3,5 г/л) призводить до гіпоальбумінемії, зниження онкотичного тиску крові і як зовнішнім, так і внутрішнім набрякам (набрякам нижніх кінцівок, асцит). Значна протеїнурія дозволяє дати несприятливий прогноз хронічної ниркової недостатності. Стійка втрата невеликої кількості альбуміну не проявляється якими-небудь симптомами. Небезпека мікроальбумінурії полягає в підвищеному ризику ішемічної хвороби серця (особливо інфаркту міокарда).   Досить часто внаслідок самих різних причин аналіз ранкової сечі на загальний білок буває хибнопозитивним. Тому протеїнурія діагностується тільки після повторного аналізу. При позитивних двох і більше аналізах ранкової порції сечі на загальний білок протеїнурія вважається стійкою, а обстеження доповнюється аналізом добової сечі на загальний білок.   Дослідження ранкової порції сечі на загальний білок є скринінговим методом виявлення протеїнурії. Він не дозволяє оцінити ступінь протеїнурії. Крім того, метод чутливий до альбуміну, але не виявляє низькомолекулярні білки (наприклад, білок Бенс-Джонса при мієломі). Для того щоб визначити ступінь протеїнурії у пацієнта з позитивним результатом аналізу ранкової порції сечі на загальний білок, досліджується і добова сеча. При підозрі на множинну мієлому аналізу також піддається добова сеча, причому необхідно проводити додаткове дослідження на специфічні білки — електрофорез. Слід зазначити, що аналіз добової сечі на загальний білок не диференціює варіанти протеїнурії і не виявляє точної причини захворювання, тому його необхідно доповнювати деякими іншими лабораторними та інструментальними методами.  

Для чого призначають дослідження

Для діагностики ліпоїдного нефрозу, ідіопатичного мембранозного гломерулонефриту, фокального сегментарного гломерулярного склерозу та інших первинних гломерулопатій. А також для діагностики ураження нирок при цукровому діабеті, системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак), амілоїдозі та інших захворюваннях з можливим залученням нирок.   У пацієнтів з підвищеним ризиком хронічної ниркової недостатності аналіз призначають для діагностики ураження нирок. У пацієнтів із захворюваннями нирок аналіз має дати оцінку ризику розвитку хронічної ниркової недостатності та ішемічної хвороби серця   Дослідження допомагає оцінити функції нирок при лікуванні нефротоксичними препаратами: аміноглікозидами (гентаміцином), амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, нестероїдними протизапальними препаратами (аспірином, диклофенаком), інгібіторами АПФ (еналаприлом, раміприлом), сульфонамідами, пеніциліном, тіазиди, фуросемідом і деякими іншими.  

Метод дослідження

Колориметричний фотометричний тест.  

Біоматеріал дослідження

Сеча.  

Як правильно підготуватися до дослідження

• Будь-яка порція сечі, незалежно від часу доби.
• Матеріал збирається після туалету зовнішніх статевих органів.
• Не вживати алкоголь протягом 24 годин до дослідження.
• Виключити прийом сечогінних препаратів протягом 48 годин до здачі сечі (за погодженням з лікарем).

Що може впливати на результат?

Помилково позитивний показник може бути отриманий при:

1. Застосуванні лікарських препаратів (аспірину, пеніциліну, радіоконтрастних речовин, бікарбонату натрію, ацетазоламіду).
2. При макрогематурії, лейкоцитурії.

  Помилково негативним результатам сприяють:

1. Низька відносна щільність сечі (менше 1,015), лужна реакція сечі (pH більше 7,5), уреаза-позитивна мікрофлора (Proteus mirabilis, Proteus vulgaris).
2. Наявність специфічних білків (білка Бенс-Джонса, міоглобіну).

Синоніми

Білок загальний у сечі, білок у сечі, загальний білок у сечі, аналіз сечі, сеча, аналізи сечі. Белок общий в моче, белок в моче, общий белок в моче, анализ мочи, моча, анализы мочи. Urine total protein, urine protein, 24-Hour Urine Protein.  

Що означають результати? Референтні значення

• 0.05–0.08 г/доб.
• Після фізичного навантаження: до 0.3 г/доб.

  Причини підвищення рівня загального білка в сечі:

1. Захворювання нирок:
   1. первинні захворювання нирок;
   2. ураження нирок при системних захворюваннях: цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії, системних захворюваннях сполучної тканини, амілоїдозі, постстрептококовим гломерулонефриті, злоякісних новоутвореннях (легень, шлунково-кишкового тракту, крові), серповидно-клітинної анемії тощо;
   3. ураження нирок при лікуванні нефротоксичними препаратами;
   4. ураження нирок при отруєнні солями свинцю і ртуті;
   5. нирково-клітинна карцинома.
2. Збільшення утворень і фільтрації білка в організмі (протеїнурія «переповнення»):
   1. множинна мієлома, макроглобулінемія Вальденстрема;
   2. гемоглобінурія при інтраваскулярного гемолізі;
   3. міоглобінурія при уражені м'язової тканини.
3. Транзиторна (доброякісна) протеїнурія:
   1. дегідратація, стрес, дієта з високим вмістом білка, значне фізичне навантаження, лихоманка;
   2. ортостатична протеїнурія.
4. Інші причини:
   1. застійна серцева недостатність, підгострий інфекційний ендокардит;
   2. гіпертиреоз;
   3. захворювання центральної нервової системи;
   4. рак сечового міхура;
   5. кишкова непрохідність;
   6. травма і інші.
5. Зниження рівня загального білка в сечі не є діагностично значущим.

Хто призначає дослідження?

Лікар загальної практики, нефролог, ендокринолог, кардіолог.