Навесні багато людей помічають схожі зміни самопочуття: з’являється втома, знижується концентрація, погіршується стан шкіри та волосся, складніше переносити звичні навантаження. Ці стани часто узагальнюють як «авітаміноз», хоча в більшості випадків йдеться не про дефіцит одного нутрієнта, а про сумарний ефект кількох змін, які поступово формуються протягом зими.
Під час зимового періоду змінюються одразу кілька факторів, що впливають на метаболізм. Його рівень має виражену сезонну динаміку і досягає мінімуму наприкінці зими. Навіть із появою сонця він не відновлюється одразу. Дефіцит впливає не лише на кісткову тканину, а й на імунну відповідь, м’язову функцію, регуляцію запалення і нейропсихічний стан. У країнах із помірним кліматом недостатність цього вітаміну залишається поширеною у значної частини населення.
Найбільш вивченим прикладом є вітамін D. Його рівень має чітку сезонну динаміку і досягає мінімуму наприкінці зими. Навіть із появою сонця ситуація не змінюється швидко, оскільки для відновлення потрібен час. Дефіцит вітаміну D впливає не лише на кісткову тканину, а й на імунну систему, регуляцію запалення, м’язову функцію та нейропсихічний стан. За даними великих популяційних досліджень, недостатність цього вітаміну є поширеною у більшості населення країн із помірним кліматом.
Іншим поширеним станом є порушення обміну заліза, яке часто сприймається як єдиний дефіцит, хоча на практиці важливо розрізняти рівень сироваткового заліза і феритину. Тут важливо розрізняти сироваткове залізо і феритин. Це різні показники: залізо відображає те, що доступне зараз, тоді як феритин – запаси. Зміни зазвичай починаються зі зниження феритину. Організм певний час компенсує це за рахунок депо, тому рівень заліза і гемоглобіну може залишатися в нормі. Водночас уже на цьому етапі з’являються наслідки: знижується енергетичний обмін, погіршується насичення тканин киснем, швидше виникає втома, зменшується витривалість. Часто це проявляється як зниження працездатності, випадіння волосся або тахікардія при навантаженні. Коли запаси виснажуються далі, знижується і саме залізо, а потім і гемоглобін – формується залізодефіцитна анемія. На цьому етапі симптоми стають більш вираженими і починають впливати на роботу серцево-судинної системи та загальний стан.
Окрему роль відіграє запалення. У таких умовах залізо може ставати функціонально недоступним навіть при нормальному або підвищеному феритині. Це означає, що тканини не отримують достатньо кисню, а відновлення після навантажень або захворювань сповільнюється.
Менш очевидні, але клінічно значущі – дефіцити вітамінів групи B і магнію. Вони впливають на нервову систему, якість сну, здатність до концентрації і реакцію на стрес. Їх недостатність рідко має чіткі прояви, але формує стан, який пацієнти описують як «виснаження» або «втрата ресурсу».
Складність сезонних дефіцитів у тому, що вони не мають чіткої клінічної межі. Це не окрема патологія, а зсув у метаболічному балансі, який поступово впливає на функціональний стан організму. Саме тому їх часто недооцінюють або намагаються коригувати без об’єктивної оцінки.
Сучасний підхід до корекції базується на лабораторному підтвердженні. Це відображено в рекомендаціях World Health Organization та Endocrine Society, де підкреслюється необхідність оцінки показників перед призначенням терапії.
Сезонні дефіцити дуже рідко існують ізольовано. У більшості випадків вони пов'язані з загальним метаболічним контекстом і впливають не лише на самопочуття, а й на перебіг інших процесів в організмі. Якщо ці зміни зберігаються тривалий час або накладаються на хронічні стани, їх значення виходить за межі функціонального дискомфорту.
Саме в цьому контексті все частіше розглядається роль нутрієнтного статусу при більш складних захворюваннях, зокрема онкологічних. Мова не про прямий причинно-наслідковий зв’язок у кожному окремому випадку, а про те, що дефіцити можуть впливати на ключові процеси – імунну відповідь, регуляцію запалення, клітинний метаболізм – які мають значення для розвитку і перебігу пухлинних захворювань.
