Онкомаркери для профілактики: чому вони не замінюють скринінг і коли справді потрібні?

Один аналіз крові не може перевірити організм на всі види раку.
Проте ідея виглядає привабливо: зайти до лабораторії, здати одразу кілька онкомаркерів і отримати відповідь, чи немає в організмі прихованої пухлини. У переліку досліджень можна побачити PSA, CA 125, CA 19-9, CEA, CA 15-3, AFP та інші показники, назви яких асоціюються з певними видами раку.
Звідси виникає логічне запитання: чому б не здати їх усі «для профілактики»?
Проблема в тому, що більшість онкомаркерів не створені для масового обстеження здорових людей. Нормальний результат не гарантує відсутності пухлини, а підвищений показник не означає, що у людини обов’язково є рак.
Онкомаркери можуть бути дуже корисними. Але тільки тоді, коли лікар розуміє, навіщо призначає конкретне дослідження і як інтерпретувати його разом з іншими даними.

Онкомаркер — це речовина або біологічна ознака, яка може бути пов’язана з пухлинним процесом. Традиційно під онкомаркерами мають на увазі білки, антигени або інші сполуки, рівень яких визначають у крові.

Їх можуть виробляти:

• пухлинні клітини;
• здорові клітини у відповідь на пухлинний процес;
• нормальні тканини при запаленні, доброякісному захворюванні або фізіологічному стані.

Саме останній пункт пояснює, чому підвищений онкомаркер не дорівнює діагнозу «рак».

Наприклад, рівень CA 125 може зростати не лише при пухлинах яєчників, а й при ендометріозі, кістах, запаленні органів малого таза, менструації або вагітності. PSA може підвищуватися при доброякісному збільшенні передміхурової залози, простатиті, інфекції сечових шляхів або після певних маніпуляцій. CA 19-9 може змінюватися при панкреатиті, захворюваннях печінки та жовчних шляхів.

Тобто онкомаркер — це не остаточна відповідь, а частина діагностичної інформації.

Не всі пухлини виробляють онкомаркери у достатній кількості. Особливо це стосується ранніх стадій, коли пухлина невелика і рівень відповідної речовини в крові ще може залишатися в межах референтного діапазону.

Можлива ситуація, коли:

• пухлина є, але онкомаркер не підвищений;
• маркер починає зростати лише на пізнішій стадії;
• конкретний тип пухлини взагалі не виробляє цей показник;
• результат залежить від біологічних особливостей пухлини та організму людини.

Тому «нормальна панель онкомаркерів» не може бути підтвердженням того, що людина повністю здорова й не має жодного онкологічного захворювання.

Це одна з головних небезпек самостійного профілактичного тестування: нормальні цифри можуть створити хибне відчуття безпеки й відкласти справді потрібний скринінг або звернення до лікаря.

Зворотна ситуація також можлива: показник перевищує референтне значення, але причиною є не злоякісна пухлина.

Рівень онкомаркерів може змінюватися при:

• запальних захворюваннях;
• доброякісних новоутвореннях і кістах;
• хворобах печінки, підшлункової залози або нирок;
• інфекціях;
• вагітності;
• менструації;
• курінні;
• нещодавніх інструментальних процедурах;
• інших станах, які не мають стосунку до раку.

У результаті людина може отримати тривожну цифру, почати шукати діагноз в інтернеті й проходити непотрібні повторні аналізи та обстеження.

Підвищений показник — це не діагноз, а причина оцінити ситуацію разом із лікарем. За потреби він може призначити повторне дослідження, УЗД, КТ, МРТ, ендоскопію, гістологічне дослідження або інші методи.

Скринінг — це обстеження людей, які не мають симптомів, з метою виявити певне захворювання на ранній стадії.

Щоб метод використовували для скринінгу, недостатньо того, що він іноді виявляє пухлину. Потрібно довести, що регулярне застосування тесту:

• справді знаходить захворювання раніше;
• знижує ризик смерті від конкретного виду раку;
• має більше користі, ніж шкоди;
• не спричиняє надмірної кількості хибнопозитивних результатів і непотрібних процедур.

До доказових методів скринінгу належать, залежно від віку та факторів ризику, мамографія, скринінг раку шийки матки, дослідження на приховану кров у калі або колоноскопія, а для окремих груп ризику — низькодозова комп’ютерна томографія легень.

Онкомаркери здебільшого виконують інші завдання. Вони можуть допомагати лікарю:

• уточнювати діагностичну ситуацію;
• оцінювати поширеність захворювання;
• контролювати відповідь на лікування;
• спостерігати за пацієнтом після терапії;
• своєчасно запідозрити можливий рецидив.

Винятком є окремі спеціально визначені сценарії. Наприклад, PSA може використовуватися для скринінгу раку передміхурової залози, але рішення про тестування має прийматися індивідуально після обговорення потенційної користі й ризиків із лікарем.

PSA: не «аналіз на рак», а показник стану простати

Простат-специфічний антиген, або PSA, виробляється тканиною передміхурової залози. Його рівень може підвищуватися при раку простати, але також при простатиті, доброякісному збільшенні залози, інфекціях і після деяких процедур.

Для первинної оцінки може визначатися ПСА загальний, B016.

У певних клінічних ситуаціях лікар може оцінювати не лише загальний, а й вільний PSA та їхнє співвідношення — індекс вільного ПСА, B017.

Навіть підвищений PSA не встановлює діагноз. Результат оцінюють з урахуванням віку, симптомів, попередніх показників, огляду уролога та інших досліджень.

1. CA 125, HE4 і ROMA: коли виявлено утворення яєчника

CA 125 часто помилково сприймають як універсальний аналіз для раннього виявлення раку яєчників. Насправді ізольоване визначення показника не підходить для масового скринінгу жінок без симптомів і без відомого високого ризику.

CA 125, B013 може застосовуватися у комплексній оцінці пухлин яєчників, контролі лікування та спостереженні за пацієнткою.

Якщо під час огляду або УЗД уже виявлено утворення в малому тазі, лікар може призначити індекс ROMA, B014. Він розраховується на основі CA 125, HE4 і менопаузального статусу та допомагає попередньо оцінити ризик епітеліального раку яєчника.

ROMA не призначений для того, щоб здорова жінка без утворення в малому тазі просто «перевірила яєчники».

2. CEA, CA 19-9 і CA 15-3: найбільша користь у динаміці

Раково-ембріональний антиген, або CEA, може використовуватися при колоректальному раку та деяких інших пухлинах. Найбільше значення часто має не одна цифра, а зміна показника в часі — до лікування, під час терапії та після неї. У CSD LAB доступне дослідження РЕА, B018.

CA 19-9, B010 може застосовуватися для оцінки перебігу пухлин підшлункової залози, жовчного міхура та жовчних шляхів. Водночас його рівень може підвищуватися при панкреатиті, гепатиті, цирозі або порушенні відтоку жовчі.

CA 15-3, B009 може використовуватися для контролю перебігу раку грудної залози та оцінки відповіді на лікування. Він не замінює мамографію, огляд лікаря, візуалізацію або гістологічне підтвердження.

Ці маркери не варто об’єднувати в довільну «профілактичну панель». Їхнє призначення залежить від уже відомого діагнозу, клінічної підозри або завдання моніторингу.

3. AFP: різні значення одного показника

Альфа-фетопротеїн, або AFP, має кілька клінічних застосувань. Він може визначатися під час вагітності, а в онкології — при оцінці окремих пухлин печінки та герміногенних пухлин.

Альфа-фетопротеїн, B001 може бути частиною діагностичного маршруту або моніторингу в конкретних групах пацієнтів. Але це не універсальний тест для перевірки печінки на рак у всіх людей без симптомів.

Коли діагноз уже встановлений. Лікар може визначити вихідний рівень показника, щоб надалі порівнювати його з результатами під час лікування.

Для контролю відповіді на терапію. Зниження маркера в динаміці іноді може свідчити про ефективність лікування. Зростання показника може бути причиною для додаткової оцінки, але не є самостійним доказом прогресування.

Після завершення лікування. У частини пацієнтів регулярне визначення маркера може допомагати виявляти зміни, які потребують додаткового обстеження.

Коли є клінічна підозра. Онкомаркер може доповнювати огляд, візуалізацію та інші методи, але не замінює їх.

Для окремих груп ризику. Деякі показники можуть використовуватися у спеціально визначених програмах спостереження. Це не означає, що такий самий аналіз потрібен усім людям.

Якщо людина почувається добре й хоче подбати про профілактику, правильний маршрут починається не з переліку онкомаркерів.

Варто:

• звернутися до сімейного лікаря;
• оцінити вік, стать, сімейний анамнез і фактори ризику;
• пройти рекомендовані скринінгові обстеження;
• не ігнорувати нові або стійкі симптоми;
• не використовувати нормальні онкомаркери як причину відмовитися від потрібної мамографії, ПАП-тесту, HPV-тестування, колоноскопії чи іншого обстеження;
• не інтерпретувати підвищений показник самостійно.

Перед призначенням аналізу корисно поставити лікарю просте запитання: «Що зміниться в подальших діях залежно від результату цього тесту?»

Якщо відповідь зрозуміла — дослідження має клінічну мету. Якщо тест здається лише «про всяк випадок», його користь варто обговорити ще раз.

У CSD LAB доступні лабораторні дослідження онкологічних маркерів для різних клінічних ситуацій. Але цінність аналізу визначається не кількістю показників у замовленні, а тим, наскільки правильно обраний конкретний маркер.

Ознайомитися з доступними дослідженнями можна в розділі «Онкологічні маркери» CSD LAB.

CSD LAB може бути лабораторним партнером на різних етапах — від виконання окремого дослідження за призначенням лікаря до моніторингу показників під час і після лікування.

Онкомаркери не потрібно здавати «всі одразу». Набагато важливіше здати саме той аналіз, який відповідає конкретному клінічному питанню, і правильно оцінити результат.

• ПСА загальний, B016;
• Індекс вільного ПСА, B017;
• CA 125, B013;
• Індекс ROMA, B014;
• РЕА, B018;
• CA 19-9, B010;
• CA 15-3, B009;
• Альфа-фетопротеїн, B001;

1. National Cancer Institute. Tumor Markers.
2. National Cancer Institute. Tumor Marker Tests in Common Use.
3. National Cancer Institute. What Cancer Screening Tests Check for Cancer?
4. U.S. Preventive Services Task Force. Prostate Cancer: Screening.
5. U.S. Preventive Services Task Force. Ovarian Cancer: Screening.