Імунофенотипування методом проточної цитометрії є визнаним в усьому світі «золотим стандартом» діагностики в онкогематології. Даний метод дозволяє охарактеризувати клітини, що знаходяться в крові, кістковому мозку та інших біологічних рідинах за допомогою проточного цитометра.
Для гемопоетичних клітин кожен етап дозрівання, активації, прояви функціональної спеціалізації або злоякісної трансформації характеризується зміною мембранних характеристик - імунофенотипу. Аналіз цих змін дозволяє дати чітку характеристику захворювання, встановити імунологічний варіант відповідно до сучасної класифікації ВООЗ. Це, в першу чергу, відноситься до клітин-попередників (бластів) і лімфоцитів, функціональні субпопуляції яких морфологічно розмежувати неможливо. Таким чином, дослідження методом проточної цитометрії показано при:
Діагностиці гострого лейкозу (ГЛ)
• для підтвердження діагнозу;
• для встановлення варіанту гострого лімфобластного лейкозу (ГЛЛ);
• для встановлення варіанту гострого мієлобластного лейкозу (ГМЛ) в тому випадку, коли цитоморфологичний метод недостатньо інформативний (наприклад, при встановленні діагнозу (ГМЛ) з мінімальним диференціюванням - М0-варіант);
• для визначення біфенотипічних і білінійних варіантів ГЛ;
• для характеристики аберантного імунофенотипу в дебюті захворювання з метою подальшого моніторингу мінімальної залишкової хвороби (MRD) в період ремісії ГЛ (в ході терапії та після її закінчення);
• для оцінки факторів прогнозу.
Діагностиці неходжкінських лімфом
• для підтвердження діагнозу;
• для встановлення варіанту відповідно до класифікації ВООЗ;
• для диференційної діагностики реактивних лімфоцитозів і пухлинної проліферації;
• для проведення проміжної оцінки відповіді пухлини на лікування;
• для характеристики аберантного імунофенотипу для моніторингу мінімальної залишкової хвороби (MRD);
• для оцінки факторів прогнозу.
Ми надаємо:
• формулювання діагнозу відповідно до сучасних класифікаціями ВОOЗ, European Group for the immunological characterisation of leikemias (EGIL);
• короткі терміни виконання дослідження;
• тісну комунікацію з лікуючим лікарем;
• найширшу панель моноклональних антитіл.