Целіакія чи непереносимість глютену: як дізнатися, що відбувається у Вашому тілі?

Ви кілька місяців почуваєтеся погано після звичайної їжі: хліба, макаронів, навіть вівсянки. Живіт здувається, виникає дискомфорт, частішають випадки діареї або закрепу. До цього додається втома, яка не минає навіть після повноцінного сну, а іноді – навіть  головний біль без видимої причини.

Ви починаєте підозрювати глютен і знаходите у мережі безліч порад про «безглютенове харчування». Але перш ніж прибирати зі столу хліб і пасту, варто зрозуміти головне: схожі симптоми можуть мати різне походження, а отже потребувати різного підходу.

За схожою картиною скарг можуть ховатися два різні стани: целіакія та нецеліакійна чутливість до глютену (НЦЧГ). Обидва пов’язані з вживанням глютену – білка, що міститься в пшениці, житі та ячмені. Обидва можуть давати симптоми з боку травлення і всього організму. Але целіакія є аутоімунним захворюванням, а НЦЧГ – станом без характерного аутоімунного ушкодження кишківника. Щоб не переплутати їх, потрібна діагностика, а не самолікування. 

Целіакія – це автоімунне захворювання. «Автоімунний» означає, що власна імунна система людини починає атакувати власні тканини.

Коли людина з целіакією споживає глютен, імунна система запускає запальну реакцію, яка пошкоджує слизову оболонку тонкого кишківника. На внутрішній стінці тонкої кишки є дрібні ворсинки, через які всмоктуються поживні речовини. При целіакії ці ворсинки поступово руйнуються, і кишківник втрачає здатність нормально засвоювати їжу.

Глобальна поширеність целіакії, підтвердженої біопсією, становить близько 0,7% населення, а за серологічними тестами – до 1,4%. Проте значна частина випадків залишається недіагностованою.

Целіакія має генетичну основу. Захворювання пов’язане з певними варіантами генів імунної системи – HLA-DQ2 та HLA-DQ8. Водночас наявність цих генетичних варіантів не означає, що хвороба обов’язково розвинеться. Вони лише підвищують ризик її виникнення.

Симптоми, на які варто звернути увагу:

•    здуття живота, спазми, надмірне газоутворення;
•    хронічна діарея або схильність до закрепів;
•    незрозуміла втома і слабкість, яка не минає після відпочинку;
•    залізодефіцитна анемія без очевидної причини;
•    дефіцит вітамінів D, B12, фолієвої кислоти;
•    біль у суглобах і м’язах;
•    висип на шкірі – дерматит герпетиформіс;
•    неврологічні прояви: мігрень, оніміння кінцівок, порушення координації;
•    затримка росту і розвитку у дітей.

Целіакія часто протікає без класичних травних скарг. Людина може роками скаржитися лише на анемію, безпліддя або остеопороз, не підозрюючи, що причина може бути пов’язана з ушкодженням кишківника. 

Якщо целіакію не виявити вчасно і не дотримуватися безглютенової дієти, наслідки можуть проявитися через роки.

Можливі ускладнення нелікованої целіакії:

•    остеопороз і патологічні переломи через порушення всмоктування кальцію та вітаміну D;
•    залізодефіцитна та фолієводефіцитна анемія, стійка до лікування;
•    безпліддя у жінок і чоловіків, переривання вагітності;
•    розвиток інших аутоімунних захворювань (цукрового діабету 1 типу, хвороби Хашімото, ревматоїдного артриту);
•    неврологічні ускладнення (периферична нейропатія, глютенова атаксія);
•    у рідкісних випадках – лімфома тонкого кишківника.

Дотримання суворої безглютенової дієти протягом усього життя знижує ці ризики. Це основний метод лікування целіакії. 

Нецеліакійна чутливість до глютену (НЦЧГ) – це стан, при якому людина відчуває схожі з целіакією симптоми після вживання глютену, але не має ознак аутоімунного ушкодження кишківника.

При НЦЧГ не виявляють:

•    специфічних антитіл, характерних для целіакії;
•    атрофії ворсинок тонкої кишки при біопсії;
•    характерного аутоімунного ураження кишківника.

HLA-DQ2/DQ8 не є діагностичними маркерами НЦЧГ. Частина людей із НЦЧГ може мати ці варіанти, як і частина здорових людей.

Важливий нюанс: у частини пацієнтів симптоми можуть бути пов’язані не лише з глютеном, а й з іншими компонентами пшениці, зокрема FODMAP – ферментованими короткими вуглеводами, які важко засвоюються і можуть викликати дискомфорт у кишківнику. Саме тому використовується також термін «нецеліакійна пшенична чутливість».

На відміну від целіакії, НЦЧГ не має встановленої генетичної основи, чітких лабораторних маркерів і підтверджених довгострокових ускладнень. Діагноз ставиться методом виключення – після того, як целіакія та алергія на пшеницю виключені.

Як правильно розібратися, що відбувається?

Ключове правило: не починати безглютенову дієту до здачі аналізів. Якщо виключити глютен заздалегідь, тести на целіакію можуть стати хибнонегативними, і діагноз буде складніше встановити. 

1.    Серологічні тести – перший крок при підозрі на целіакію. Визначають антитіла до тканинної трансглутамінази IgA (IgA anti-tTG) та антиендомізіальні антитіла IgA (EMA IgA). Одночасно перевіряють загальний рівень IgA, оскільки при його дефіциті результати тестів можуть бути хибнонегативними.
2.    Генетичний тест на HLA-DQ2/DQ8 допомагає виключити целіакію. Якщо обидва маркери відсутні, целіакія є вкрай малоймовірною. Цей тест особливо корисний, якщо людина вже перейшла на безглютенову дієту до обстеження або якщо потрібно оцінити ризик у родичів людини з підтвердженою целіакією.
3.    Ендоскопія з біопсією тонкого кишківника може знадобитися для підтвердження діагнозу. При позитивних серологічних тестах лікар може направити на гастроскопію, під час якої беруть зразки тканини з дванадцятипалої кишки. За ступенем ушкодження ворсинок підтверджують або виключають целіакію.
4.    Лабораторні маркери дефіцитів допомагають оцінити наслідки порушеного всмоктування.

При підтвердженій целіакії або підозрі на неї можуть перевіряти:

•    феритин;
•    вітамін D;
•    вітамін B12;
•    фолієву кислоту;
•    загальний аналіз крові;
•    рівень кальцію та фосфору.

Якщо целіакія і алергія на пшеницю виключені, а симптоми залишаються, лікар може розглядати діагноз НЦЧГ. 

Запідозрити целіакію самостійно складно. Симптоми можуть збігатися з проявами інших станів: від синдрому подразненого кишківника до гіпотиреозу. Саме тому важлива не самодіагностика, а обстеження.

CSD LAB пропонує дослідження, необхідні для діагностики глютенозалежних станів: від серологічних тестів на антитіла до генетичного типування HLA.

Лабораторне обстеження допомагає лікарю отримати об’єктивні дані, правильно інтерпретувати симптоми та скласти подальший план дій. Зробити усвідомлений крок до свого здоров’я – це не про страх, а про розуміння власного тіла. 

1.     Rubio-Tapia A, Hill ID, Semrad C, Kelly CP, Greer KB, Limketkai BN, et al. American College of Gastroenterology guidelines update: diagnosis and management of celiac disease. Am J Gastroenterol. 2023;118(1):59–76.
2.    Ludvigsson JF, Card TR, Kaukinen K, Bai J, Zingone F, Sanders DS, et al. Screening for celiac disease in the general population and in high-risk groups. United European Gastroenterol J. 2015;3(2):106–120.
3.    Singh P, Arora A, Strand TA, Leffler DA, Catassi C, Green PH, et al. Global prevalence of celiac disease: systematic review and meta-analysis. Clin Gastroenterol Hepatol. 2018;16(6):823–836.e2.
4.    Catassi C, Elli L, Bonaz B, Bouma G, Carroccio A, Castillejo G, et al. Diagnosis of non-celiac gluten sensitivity (NCGS): the Salerno experts’ criteria. Nutrients. 2015;7(6):4966–4977.
5.    Lundin KEA, Alaedini A. Non-celiac gluten sensitivity. Gastrointest Endosc Clin N Am. 2012;22(4):723–734.
6.    Punia R, Rao S, Dhingra S, Dhaka N, Sinha SK, Nada R. Feasibility of a “No-Biopsy” approach for the diagnosis of celiac disease in symptomatic adults. Cureus. 2024;16(3):e55765.
7.    Lebwohl B, Sanders DS, Green PHR. Coeliac disease. Lancet. 2018;391(10115):70–81.
8.    Volta U, Caio G, De Giorgio R, Henriksen C, Skodje G, Lundin KEA. Non-celiac gluten sensitivity: a work-in-progress entity in the spectrum of wheat-related disorders. Best Pract Res Clin Gastroenterol. 2015;29(3):477–491.
9.    Esteve M, Rosinach M. Celiac disease, non-celiac wheat sensitivity, wheat allergy — clinical and diagnostic aspects. Best Pract Res Clin Gastroenterol. 2025;75:101989.
10.    Rishi AR, Rubio-Tapia A. Refractory celiac disease. Gastroenterol Clin North Am. 2024;53(2):375–390.