Рак простати: навіщо визначати мутації BRCA1/2 та інших генів перед вибором лікування?

Рак простати не завжди лікують однаково. Навіть за подібної стадії захворювання пухлини можуть мати різні генетичні особливості. Деякі зміни впливають на можливість застосування таргетних препаратів, інші вказують на спадкову схильність до онкологічних захворювань.

Тому при раку передміхурової залози лікар може рекомендувати генетичне тестування, зокрема генів BRCA1, BRCA2 та інших генів відновлення ДНК. Пояснюємо, кому потрібні ці аналізи, як результати допомагають обирати лікування та чому вони можуть бути важливими для родини.

Гени BRCA1 і BRCA2 відомі насамперед через зв’язок зі спадковим раком грудної залози. Однак вони важливі й для чоловіків: ці гени допомагають клітинам відновлювати пошкоджену ДНК. Патогенні зміни, особливо в BRCA2, можуть бути пов’язані з агресивнішим перебігом раку простати. Водночас вони можуть створювати вразливість пухлини до певних препаратів. До системи відновлення ДНК шляхом гомологічної рекомбінації (HRR) належать також ATM, PALB2 та інші гени. Порушення їхньої роботи іноді впливають на вибір терапії.

HRR — це механізм, який допомагає клітинам відновлювати складні пошкодження ДНК. Якщо він порушений, пухлинні клітини можуть ставати чутливішими до окремих методів лікування. Проте мутації в різних генах не рівнозначні: для кожної зміни потрібна окрема клінічна оцінка.

При метастатичному раку простати лікар може використовувати результати генетичного тестування, щоб оцінити можливість призначення PARP-інгібіторів.

PARP-інгібітори блокують один із механізмів відновлення ДНК. Якщо в пухлинних клітинах уже порушена система HRR, додаткове пригнічення репарації може спричиняти накопичення пошкоджень і загибель клітин. Залежно від препарату їх застосовують за різними показаннями та в різних комбінаціях. Найпереконливіші дані щодо користі PARP-інгібіторів при раку простати стосуються певних патогенних змін BRCA1/2, особливо BRCA2.

Позитивний генетичний результат не означає автоматичного призначення PARP-інгібітора. Онколог враховує стадію захворювання, попередню терапію, конкретну мутацію, протипоказання та доступність препарату.

Генетичне тестування має особливе значення при метастатичному кастраційно-резистентному раку простати — коли захворювання прогресує попри лікування, спрямоване на зниження рівня або блокування дії андрогенів.

Однак відкладати обговорення генетичних аналізів до цього етапу не завжди правильно. Пацієнтам із метастатичним раком простати рекомендоване спадкове генетичне тестування, а дослідження пухлинних змін допомагає планувати лікування з урахуванням біомаркерів.

Це важливе питання, оскільки результати двох видів тестування можуть мати різне значення.

Спадкові (гермінальні) мутації присутні від народження в усіх або практично в усіх клітинах організму. Вони можуть передаватися дітям. Для їх визначення зазвичай досліджують венозну кров або інший непухлинний матеріал.

Соматичні мутації виникають у пухлині протягом життя. Вони можуть впливати на лікування, але не обов’язково є спадковими. Їх досліджують у пухлинній тканині, а за окремих показань — у циркулюючій пухлинній ДНК із крові.

Наприклад, якщо у пухлині виявили патогенну зміну BRCA2, це ще не доводить її спадкового походження. Для уточнення може знадобитися окреме гермінальне тестування.

Якщо підтверджено спадкову патогенну мутацію BRCA1/2, кожна біологічна дитина має 50% імовірність успадкувати цей варіант. Такі зміни можуть підвищувати ризик певних онкологічних захворювань у чоловіків і жінок, зокрема раку простати, грудної залози, яєчників і підшлункової залози. Результат є підставою обговорити з лікарем-генетиком тестування кровних родичів та персоналізовані заходи спостереження.

Водночас наявність спадкової мутації не означає, що онкологічне захворювання обов’язково розвинеться.

Генетичне тестування при раку простати допомагає виявити зміни, які можуть впливати на вибір лікування, а також визначити спадкову схильність до онкологічних захворювань.

Коли варто розглянути генетичне тестування?

• Метастатичний рак простати — за наявності віддалених метастазів (стадія IVB).
• Рак простати високого або дуже високого ризику — навіть якщо захворювання не поширилося на віддалені органи.
• Обтяжений сімейний анамнез — якщо серед близьких родичів були випадки метастатичного раку простати, раку простати високого або дуже високого ризику, раку грудної залози до 50 років, раку грудної залози у чоловіків, раку яєчників або підшлункової залози.
• Відомий спадковий патогенний варіант у родині — якщо в когось із кровних родичів уже виявлено генетичну зміну, пов'язану з підвищеним ризиком онкологічних захворювань.

У цих ситуаціях лікар може рекомендувати гермінальне тестування для оцінки спадкової схильності. Дослідження генетичних змін у пухлині проводять за відповідними клінічними показаннями, зокрема коли його результати можуть вплинути на вибір системної терапії.

Важливо розуміти, що звичайний аналіз ПСА не визначає мутації BRCA1/2 або інших генів HRR. Генетичне тестування не замінює ПСА, біопсію, гістологічне дослідження чи методи візуалізації, а доповнює їх.

• чи потрібні мені спадкове та пухлинне генетичні дослідження;
• які гени можуть вплинути на вибір терапії;
• чи підходить матеріал попередньої біопсії;
• чи може результат вплинути на застосування PARP-інгібіторів;
• чи варто звернутися до лікаря-генетика разом із родичами.

• M090 — MyAction HRR
  NGS-панель для визначення генетичних змін у 32 генах системи HRR у пухлинній тканині. Для дослідження використовують парафінові блоки після біопсії або операції. Допомагає оцінити молекулярні характеристики раку простати, які можуть мати значення для вибору лікування, зокрема можливості застосування PARP-інгібіторів за відповідними показаннями.
• M417 — MyGene OncoHereditary Plus
  NGS-панель для дослідження спадкових генетичних змін у 113 генах, пов’язаних зі схильністю до онкологічних захворювань. Матеріал дослідження — венозна кров. Допомагає оцінити спадкову схильність до онкологічних захворювань і визначити необхідність генетичного консультування членів родини. У пацієнтів із раком простати виявлені спадкові зміни також можуть мати значення для вибору лікування.

Вибір тесту залежить від клінічного завдання: знайти генетичні зміни в пухлині для планування терапії чи визначити спадкову схильність. У деяких випадках необхідні обидва дослідження.

Генетичне тестування при раку простати допомагає точніше визначити можливості персоналізованого лікування. Певні мутації BRCA1/2 та інших генів HRR можуть мати значення для застосування PARP-інгібіторів, а підтвердження спадкових змін — для оцінки онкологічних ризиків у родині.

Найбільшу користь тестування приносить тоді, коли його виконують своєчасно, а результати оцінюють разом з онкологом і, за потреби, лікарем-генетиком.

1. ASCO. Germline and Somatic Genomic Testing for Metastatic Prostate Cancer. 2025.
2. European Association of Urology. EAU Guidelines on Prostate Cancer. 
3. National Cancer Institute. Genetics of Prostate Cancer (PDQ^®).