Мінімальна залишкова хвороба (MRD) при лейкемії: що показує аналіз після лікування?

Ремісія не завжди означає, що всі пухлинні клітини зникли. Після лікування лейкемії показники крові можуть нормалізуватися, а звичайне дослідження кісткового мозку — не виявляти ознак захворювання. Проте іноді залишається дуже невелика кількість пухлинних клітин. Щоб оцінити глибину відповіді на терапію, лікар може призначити дослідження мінімальної, або вимірюваної, залишкової хвороби — MRD (measurable residual disease).

Результат MRD допомагає оцінити ризик повернення захворювання та спланувати подальше спостереження. Але його значення залежить від виду лейкемії, методу аналізу й етапу лікування.

Загальний аналіз крові показує кількість клітин крові, а дослідження кісткового мозку під мікроскопом допомагає оцінити їхній склад і вигляд. Ці методи необхідні, але не завжди здатні виявити дуже малу популяцію пухлинних клітин.

MRD-дослідження використовують чутливіші методи.  Залежно від методу, типу захворювання та характеристик зразка MRD-дослідження можуть виявляти залишкову хворобу на рівні 0,01% (10⁻⁴), 0,001% (10⁻⁵), а деякі спеціалізовані методики — навіть нижче. Чутливість конкретного дослідження визначається його аналітичними характеристиками.

MRD-негативний результат означає, що в дослідженому зразку не виявлено залишкової хвороби на рівні, доступному використаному методу. Це добра ознака відповіді на лікування, але не доказ того, що в організмі не залишилося жодної пухлинної клітини.

MRD-позитивний результат означає, що залишкові клітини або характерні молекулярні маркери виявлено. Це не завжди дорівнює клінічному рецидиву чи потребі негайно змінювати терапію.

Метод обирають відповідно до типу лейкемії та характеристик пухлинних клітин, установлених під час первинної діагностики.

Проточна цитометрія.  Дозволяє ідентифікувати клітини за характерними комбінаціями поверхневих і внутрішньоклітинних білків-маркерів. Після лікування лабораторія шукає клітини з характерним для лейкемії імунофенотипом. Для цього особливо корисні результати дослідження, проведеного до початку терапії.

Кількісна або цифрова ПЛР. Використовується, коли відомий відповідний генетичний маркер захворювання. Метод може вимірювати дуже низькі рівні такого маркера в крові або кістковому мозку.

NGS — секвенування наступного покоління. У спеціально розроблених і валідованих MRD-тестах секвенування дозволяє відстежувати визначені генетичні зміни або послідовності, пов’язані з пухлинними клітинами.

Не кожна генетична панель NGS для первинної діагностики підходить для MRD. Для моніторингу необхідні відповідні чутливість, методика та правила інтерпретації.

Гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ). MRD — один із ключових показників відповіді на лікування. Її оцінюють у визначені протоколом моменти, а результат може впливати на подальшу терапевтичну тактику. Застосовують проточну цитометрію або молекулярні методи залежно від підтипу захворювання.

Гостра мієлоїдна лейкемія (ГМЛ). Вибір методу оцінки MRD залежить від генетичних характеристик захворювання. Наприклад, за наявності мутації NPM1 або певних генних перебудов можуть використовувати молекулярний моніторинг. В інших випадках застосовують проточну цитометрію.

Водночас не всі мутації, виявлені під час первинного NGS-дослідження, придатні для моніторингу MRD. Зокрема, збереження мутацій у генах DNMT3A, TET2 та ASXL1 може свідчити про клональний гемопоез — наявність популяції клітин кровотворення зі спільними генетичними змінами, — а не обов’язково про залишкові лейкемічні клітини.

Результати MRD-дослідження допомагають уточнювати прогноз та оцінювати відповідь на лікування, зокрема перед трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин у відповідних випадках.

Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ). MRD може характеризувати глибину відповіді на окремі схеми терапії, особливо з визначеною тривалістю лікування. Проте рутинне MRD-тестування потрібне не кожному пацієнту з ХЛЛ, а його результат не слід самостійно використовувати для зміни призначеної терапії.

Таким чином, однакова позначка «MRD-позитивна» в різних видах лейкемії може мати різне клінічне значення.

Час дослідження визначає гематолог. Залежно від протоколу MRD можуть оцінювати після певних етапів лікування, перед трансплантацією або під час подальшого спостереження. Під час інтерпретації важливо врахувати:

• вид лейкемії та її генетичні особливості;
• матеріал дослідження — кров чи кістковий мозок;
• метод, межу виявлення та якість зразка;
• етап лікування й попередні результати MRD;
• загальний стан пацієнта та інші обстеження.

Результати різних методів або зразків не завжди можна порівнювати безпосередньо. Особливо важлива динаміка показника, якщо моніторинг передбачений протоколом.

• чи показане MRD-дослідження саме при вашому типі лейкемії;
• який метод і біологічний матеріал потрібні;
• чи збереглися результати первинного імунофенотипування або молекулярного тестування;
• коли саме після лікування потрібно виконати аналіз;
• як результат може вплинути на подальші рішення лікаря.

Самостійно обирати MRD-тест лише за назвою не варто: різні методи відповідають на різні клінічні запитання.

L004 — Визначення мінімальної резидуальної хвороби (встановлення цитоморфологічної ремісії, проточна цитометрія за наявності первинного фенотипу).

Дослідження поєднує цитоморфологічну оцінку та проточну цитометрію для пошуку залишкової популяції патологічних клітин. Для його виконання потрібна інформація про первинний імунофенотип захворювання. Можливість застосування L004 у конкретному випадку визначає гематолог.

MRD допомагає точніше оцінити відповідь на лікування лейкемії, ніж лише стандартні аналізи крові або морфологічне дослідження. Однак негативний результат не гарантує відсутності рецидиву, а позитивний не завжди означає необхідність негайної зміни терапії.

Найбільшу користь MRD приносить тоді, коли метод і час виконання дослідження підібрані відповідно до діагнозу та плану лікування.

1. Cloos J, et al. 2025 update on MRD in acute myeloid leukemia: a consensus document from the ELN-DAVID MRD Working Party. Blood. 2026;147(11):1147–1167.
2. Short NJ, et al. Clinical use of measurable residual disease in adult ALL: recommendations from a panel of US experts. Blood Advances. 2025.
3. Eichhorst B, et al. EHA Guidelines on Management of Chronic Lymphocytic Leukemia and Richter Transformation. HemaSphere. 2026.