Які біомаркери досліджують при раку легень?
Найбільше клінічне значення молекулярне профілювання має при недрібноклітинному раку легень, особливо при неплоскоклітинних пухлинах. Водночас перелік необхідних досліджень визначають з урахуванням гістологічного типу, стадії та клінічної ситуації.
Розглянемо основні біомаркери, які можуть впливати на терапевтичну тактику.
EGFR — рецептор епідермального фактора росту.
Ген EGFR кодує білок, який бере участь у регуляції росту та поділу клітин. Певні мутації цього гена можуть призводити до постійної активації сигнальних шляхів, що стимулюють ріст та поділ клітин пухлини.
Особливе значення мають делеції в екзоні 19 та мутація L858R в екзоні 21. Саме ці та деякі інші варіанти EGFR можуть визначати чутливість пухлини до інгібіторів тирозинкінази EGFR.
Важливо, що не кожна мутація EGFR має однакове клінічне значення. Наприклад, інсерції в екзоні 20 можуть потребувати іншого терапевтичного підходу, ніж поширені активуючі мутації.
ALK та ROS1 — генні злиття, що активують ріст пухлини
При певних пухлинах відбувається злиття ALK або ROS1 з іншими генами. У результаті утворюються аномальні білки, які постійно активують сигнали росту клітин.
Виявлення таких перебудов може відкрити можливість застосування специфічних інгібіторів ALK або ROS1. При цьому важливо визначити саме генне злиття, а не просто факт наявності будь-якої зміни в гені.
BRAF — мутації, що активують сигнальний шлях MAPK.
Ген BRAF бере участь у передачі сигналів, які регулюють ріст і поділ клітин. Найбільш відомою клінічно значущою зміною є мутація BRAF V600E.
Виявлення цього варіанта може бути підставою для розгляду комбінованої таргетної терапії інгібіторами BRAF та MEK у відповідних клінічних ситуаціях.
KRAS — не одна мутація, а група генетичних змін.
KRAS — один із генів, що регулюють сигнальні процеси всередині клітини. Його мутації можуть призводити до постійної активації шляхів, які підтримують ріст пухлини.
Особливу увагу привертає варіант KRAS G12C, для якого розроблено специфічні таргетні препарати. Однак наявність будь-якої мутації KRAS не означає автоматичної можливості застосування таких ліків: значення має конкретний варіант, стадія захворювання та показання до терапії.
MET, RET та ERBB2 (HER2) — додаткові терапевтично значущі мішені.
Для гена MET особливе клінічне значення мають генетичні зміни, що призводять до пропуску 14-го екзона (MET exon 14 skipping). Вони можуть спричиняти надмірну активність білка MET та бути підставою для застосування відповідної таргетної терапії. Інший тип змін — ампліфікація MET, тобто збільшення кількості копій гена. Її терапевтичне значення залежить від ступеня ампліфікації та конкретної клінічної ситуації.
Перебудови RET також можуть формувати аномальні білки з постійною сигнальною активністю. Для них існують специфічні інгібітори.
Ген ERBB2 (HER2) може зазнавати різних змін, зокрема активуючих мутацій та ампліфікації. У пухлинних клітинах також може спостерігатися підвищена експресія білка HER2. Ці зміни не є тотожними та можуть мати різне клінічне значення. Тому можливість застосування HER2-спрямованої терапії залежить від конкретного біомаркера, стадії захворювання та показань до відповідного препарату.
NTRK1, NTRK2, NTRK3 та NRG1 — рідкісні генні злиття, що можуть бути мішенями для лікування.
У невеликої частини пухлин легень виникають генні злиття за участю генів NTRK1, NTRK2, NTRK3 або NRG1. Вони можуть призводити до утворення аномальних білків, які стимулюють ріст пухлинних клітин. Виявлення таких злиттів також може відкрити можливість застосування специфічної таргетної терапії.
Отже, молекулярний профіль — це не просто перелік генів із результатами «виявлено / не виявлено». Важливо встановити конкретний тип генетичної зміни та оцінити її клінічне значення.