Мієлодиспластичний синдром: чому при стійкій анемії важливо перевірити кістковий мозок і генетичні зміни?

Мієлодиспластичний синдром — це стан, при якому порушується нормальне дозрівання клітин крові в кістковому мозку.

У нормі кістковий мозок працює як “фабрика” клітин крові. Він утворює клітини-попередники, які поступово дозрівають і перетворюються на:

•    еритроцити, які переносять кисень;
•    тромбоцити, які допомагають зупиняти кровотечу;
•    лейкоцити, які беруть участь у захисті від інфекцій.

При МДС ця “фабрика” працює неправильно. Частина клітин має порушену будову, частина не дозріває так, як потрібно, а частина гине ще в кістковому мозку. У результаті в крові може не вистачати нормальних клітин.

Це називається цитопенією.

Цитопенія — це зниження кількості певних клітин крові. Якщо знижені еритроцити або гемоглобін, говорять про анемію. Якщо знижені тромбоцити — про тромбоцитопенію. Якщо знижені лейкоцити або нейтрофіли — про лейкопенію чи нейтропенію.

Важливо: МДС не встановлюють лише за загальним аналізом крові. Аналіз може показати проблему, але для уточнення потрібна оцінка кісткового мозку та додаткові лабораторні дослідження.

Більшість людей чули про залізодефіцитну анемію. Це справді часта причина зниження гемоглобіну. Але анемія може мати багато причин: дефіцит вітаміну B12 або фолатів, хронічне запалення, хвороби нирок, крововтрати, порушення роботи кісткового мозку та інші стани.

Тому лікар звертає увагу не лише на сам факт зниження гемоглобіну, а й на контекст.

Насторожити можуть:

•    анемія, яка не пояснюється очевидною причиною;
•    анемія, що не коригується після призначеного лікування;
•    одночасне зниження тромбоцитів або лейкоцитів;
•    повторні відхилення в аналізах протягом тривалого часу;
•    незвична форма або розмір клітин у мазку крові;
•    часті інфекції;
•    синці або кровоточивість;
•    слабкість, задишка, блідість, які не мають зрозумілого пояснення.

Це не означає, що у людини обов’язково МДС. Але якщо зміни стійкі, повторюються або стосуються одразу кількох типів клітин крові, лікар може рекомендувати додаткове обстеження.

МДС починається не в самій крові, а в кістковому мозку — місці, де формуються клітини крові. Тому загальний аналіз крові показує лише наслідок: клітин стало менше або вони виглядають незвично. А щоб зрозуміти причину, лікарю часто потрібно оцінити саме кістковий мозок.

Дослідження кісткового мозку може допомогти відповісти на кілька важливих питань:

•    чи є порушення дозрівання клітин;
•    які саме клітинні лінії змінені;
•    чи є ознаки дисплазії;
•    скільки бластів у кістковому мозку;
•    чи є ознаки, що можуть вказувати на ризик прогресування;
•    чи потрібні додаткові цитогенетичні або молекулярні дослідження.

Дисплазія — це неправильна будова або неправильне дозрівання клітин. Простими словами, клітини можуть утворюватися, але виглядати й працювати не так, як мають.

Бласти — це незрілі клітини-попередники. Невелика кількість таких клітин може бути в кістковому мозку, але їхній надлишок має значення для оцінки ризику та відмежування МДС від гострої лейкемії.

Саме тому при підозрі на МДС лікар часто оцінює не лише кров, а й кістковий мозок. 

МДС — це не одне однакове захворювання. У різних пацієнтів воно може мати різний перебіг, різний прогноз і різні лабораторні особливості. Частину цієї інформації лікар отримує завдяки цитогенетичним і молекулярним дослідженням.

Цитогенетичні дослідження допомагають побачити зміни на рівні хромосом: втрату ділянок, додаткові копії або перебудови. FISH — один із методів, який дозволяє цілеспрямовано перевіряти важливі ділянки хромосом.

До змін, які можуть мати значення при МДС, належать:

•    del(5q) — втрата ділянки довгого плеча 5-ї хромосоми. Це одна з відомих змін при МДС, яка може мати значення для класифікації та подальшої тактики. (F048 / F049 / F050);
•    del(7q) — втрата ділянки 7-ї хромосоми. Така зміна може впливати на оцінку ризику й потребує інтерпретації разом з іншими даними. (F048 / F049 / F050);
•    del(17p) — втрата ділянки 17-ї хромосоми, де розташований ген TP53. Порушення цієї ділянки може бути важливим прогностичним маркером. (F049 / F050);
•    del(11q) — втрата ділянки 11-ї хромосоми. Її значення лікар оцінює в контексті інших хромосомних і клінічних даних. (F050);
•    del(20q) — втрата ділянки 20-ї хромосоми. Така зміна може бути частиною цитогенетичної оцінки при підозрі на МДС. (F050).

Окремо лікар може розглядати розширені молекулярні дослідження. Наприклад, NGS-панелі дозволяють оцінити мутації в багатьох генах одночасно. Це може бути корисно, коли потрібно краще зрозуміти біологію захворювання, уточнити ризики або отримати більше інформації для подальшої тактики.

У CSD LAB для цього може бути релевантною MyAction Myeloid basic, M025 — NGS-панель для мієлодиспластичних синдромів та інших мієлоїдних захворювань. (M025)

Водночас пацієнту не потрібно самостійно обирати між FISH, NGS або іншими методами. Такі дослідження має призначати лікар, з урахуванням аналізу крові, результатів кісткового мозку, віку, загального стану та клінічної ситуації.

При МДС лабораторна діагностика допомагає не просто підтвердити назву захворювання. Вона дає лікарю інформацію, яка потрібна для оцінки ризику та вибору подальшого плану.

Результати досліджень можуть допомогти зрозуміти:

•    скільки типів клітин крові знижено;
•    наскільки виражені цитопенії;
•    чи є надлишок бластів;
•    які зміни видно в кістковому мозку;
•    чи є хромосомні зміни;
•    чи потрібні розширені молекулярні дослідження;
•    який ризик прогресування;
•    чи потрібне активне лікування, підтримувальна терапія або спостереження.

Наприклад, для одних пацієнтів ключовим питанням може бути контроль анемії та потреба в підтримувальній терапії. Для інших — оцінка ризику прогресування до гострої мієлоїдної лейкемії. Саме тому при МДС важливо не розглядати один показник окремо, а збирати повну діагностичну картину.

Підтримувальна терапія — це лікування, спрямоване на полегшення проявів хвороби та підтримку організму. Наприклад, вона може бути пов’язана з корекцією анемії, профілактикою ускладнень або іншими заходами, які визначає лікар. 

Якщо гемоглобін, тромбоцити або лейкоцити знижені один раз, це ще не означає МДС. Але якщо зміни повторюються, не мають очевидного пояснення або стосуються одразу кількох клітинних ліній, їх не варто ігнорувати.

Правильніше діяти послідовно:

•    звернутися до сімейного лікаря або гематолога;
•    порівняти нові аналізи з попередніми результатами;
•    не приймати препарати заліза, вітаміни або інші засоби без розуміння причини;
•    перевірити часті причини анемії та цитопеній за призначенням лікаря;
•    пройти додаткові дослідження, якщо лікар підозрює проблему кісткового мозку;
•    уточнити, який біоматеріал потрібен для досліджень — кров, кістковий мозок або готові препарати.

Особливо важливо не відкладати консультацію, якщо слабкість посилюється, з’являються синці або кровоточивість, частішають інфекції, а показники крові погіршуються або довго не відновлюються. 

При підозрі на МДС важливо не просто “знайти анемію”, а зрозуміти її причину. Якщо проблема пов’язана з кістковим мозком, лікарю потрібні дослідження, які допоможуть оцінити клітини та їхні генетичні особливості.

CSD LAB має напрям молекулярних досліджень для мієлоїдної патології, що охоплює гострі мієлоїдні лейкемії, мієлодиспластичний синдром і хронічні мієлопроліферативні захворювання.

У контексті МДС можуть бути релевантними FISH-комплекси для виявлення хромосомних делецій, а також NGS-панель для оцінки мутацій у генах, пов’язаних із мієлоїдними захворюваннями. Остаточний вибір досліджень має робити лікар, залежно від клінічної ситуації та попередніх результатів.

CSD LAB може бути лабораторним партнером на етапі уточнення причини стійких цитопеній, оцінки генетичних змін і формування діагностичної основи для подальшої тактики.

Якщо у вас тривалий час зберігається анемія або знижені кілька типів клітин крові, це не означає, що у вас обов’язково МДС. Але це означає, що причину потрібно шукати системно — разом із лікарем і з тими дослідженнями, які справді потрібні.

•    NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology: Myelodysplastic Syndromes
•    NCCN Guidelines for Patients: Myelodysplastic Syndromes
•    Myelodysplastic syndromes: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Annals of Oncology, 2014;25 Suppl 3:iii57–iii69.
•    National Cancer Institute. Myelodysplastic Syndromes Treatment (PDQ®) — Patient Version.
•    CSD LAB. Мієлоїдна патологія.
•    CSD LAB. Діагностика мієлодиспластичного синдрому, F048.
•    CSD LAB. Діагностика мієлодиспластичного синдрому, F049.
•    CSD LAB. Діагностика мієлодиспластичного синдрому, F050.
•    CSD LAB. MyAction Myeloid basic, M025.