Трихомоніаз: симптоми, діагностика та сучасні підходи до виявлення інфекції

Трихомоніаз залишається однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом, у світі. Попри це, навколо даного захворювання досі існує багато міфів. Частково це пов'язано з тим, що трихомоніаз часто перебігає безсимптомно, а частково – із застарілими підходами до діагностики, які ще досі можуть використовуватися.

Сьогодні міжнародні рекомендації дедалі частіше наголошують, що значна кількість випадків трихомоніазу залишається невиявленою саме через недостатню чутливість традиційних методів дослідження. Саме тому сучасна лабораторна діагностика поступово переходить від мікроскопії до молекулярних методів, які дозволяють виявляти інфекцію навіть за мінімальної кількості збудника. 

Збудником трихомоніазу є Trichomonas vaginalis – одноклітинний паразит, який належить до найпростіших. Це принципово відрізняє його від більшості інших поширених ІПСШ, які викликаються бактеріями або вірусами.

Трихомонада здатна колонізувати слизові оболонки урогенітального тракту та тривалий час зберігатися в організмі. Інфекція передається переважно статевим шляхом і може роками циркулювати між партнерами, якщо діагностика або лікування були невчасними та неповними.

За оцінками World Health Organization, трихомоніаз належить до найпоширеніших невірусних інфекцій, що передаються статевим шляхом. При цьому реальна кількість випадків може бути значно більшою за офіційну статистику, оскільки багато людей не мають симптомів і тому не проходять обстеження. 

Тривалий час трихомоніаз вважали відносно легкою інфекцією. Сьогодні накопичено достатньо даних, які свідчать, що наслідки можуть бути значно серйознішими.

Паразит викликає хронічне запалення слизових оболонок урогенітального тракту, порушує місцеві механізми захисту та змінює склад мікробіому. На цьому фоні зростає сприйнятливість до інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, особливо ВІЛ.

У жінок трихомоніаз асоціюється з підвищеним ризиком запальних захворювань органів малого тазу, ускладнень вагітності, передчасних пологів та народження дітей із низькою масою тіла. У чоловіків інфекція може підтримувати хронічне запалення урогенітального тракту та асоціюватися з деякими формами простатиту. 

Однією з особливостей трихомоніазу є те, що його клінічні прояви суттєво відрізняються залежно від статі.

У жінок трихомонада найчастіше колонізуює піхву та шийку матки, викликаючи запальну реакцію слизової оболонки. Саме тому клінічні прояви виникають частіше. Пацієнтки можуть скаржитися на виділення, свербіж, печіння, дискомфорт під час статевого контакту або сечовипускання. Однак навіть у жінок захворювання далеко не завжди супроводжується вираженою симптоматикою. За різними дослідженнями, значна частина інфікованих жінок не має специфічних скарг.

У чоловіків ситуація інша. Збудник частіше локалізується в уретрі, а іноді може виявлятися в тканинах передміхурової залози. Імунна відповідь при цьому нерідко є менш вираженою, тому більшість чоловіків не мають типових симптомів. Якщо прояви все ж виникають, вони зазвичай обмежуються незначним дискомфортом під час сечовипускання або помірними виділеннями з уретри.

Саме ця особливість є однією з причин, чому молекулярні методи діагностики мають особливе значення для чоловіків. У випадках низького навантаження збудника ПЛР дозволяє виявити інфекцію значно частіше, ніж традиційна мікроскопія. 

Основна проблема полягає в тому, що симптоми трихомоніазу не є специфічними.

У жінок інфекція може нагадувати бактеріальний вагіноз, аеробний вагініт, кандидоз або змішані урогенітальні інфекції. У чоловіків клінічна картина може бути настільки мінімальною, що захворювання взагалі не викликає підозри.

Додаткову складність створює те, що кількість трихомонад у матеріалі може змінюватися залежно від стадії захворювання, особливостей місцевого імунітету та навіть часу забору зразка.

Саме тому встановити діагноз лише на основі симптомів неможливо, тому важлива правильна лабораторна діагностика. Історично існують різні методи, які краще чи гірше можуть виявити збудника, серед них мікроскопія, культуральні методи та виявлення ДНК (ПЛР). 

Багато пацієнтів переконані, що трихомоніаз можна надійно виключити після звичайного мазка на флору. Насправді це не зовсім так.

Мікроскопія нативного препарату протягом десятиліть була основним методом виявлення трихомонад. Лабораторія шукає живі рухомі мікроорганізми безпосередньо під мікроскопом. Якщо трихомонада потрапила до зразка і зберегла характерну рухливість, її можна побачити.

Проблема полягає в тому, що для такого результату необхідно одночасне виконання кількох умов: достатня кількість збудника, правильний забір матеріалу, швидка доставка до лабораторії та висока якість препарату.

Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, трихомонади можуть залишитися непоміченими.

За даними CDC та IUSTI, чутливість мікроскопії значно поступається сучасним молекулярним методам. Через обмежену чутливість негативний результат мікроскопії не дозволяє надійно виключити трихомоніаз. Саме тому сучасні міжнародні рекомендації віддають перевагу молекулярним методам діагностики, зокрема ПЛР.

Культуральне дослідження або посів тривалий час вважалося більш чутливою альтернативою мікроскопії для лабораторного підтвердження трихомоніазу.

Метод дозволяє вирощувати живі трихомонади на спеціальних поживних середовищах і таким чином підтверджувати їх наявність навіть тоді, коли мікроскопія виявляється негативною.

Проте посів також має низку обмежень. Для отримання результату потрібен додатковий час, а якість дослідження значною мірою залежить від умов транспортування та життєздатності збудника.

Саме тому сьогодні культуральні методи поступово поступаються місцем молекулярній діагностиці. 

Окремо варто згадати систему InPouch TV, яка використовується для культуральної діагностики Trichomonas vaginalis. Це спеціальне поживне середовище, де трихомонади можуть розмножуватися після забору матеріалу.

Порівняно зі звичайною мікроскопією InPouch TV має вищу чутливість, оскільки дозволяє виявляти збудника навіть при його невеликій кількості у зразку. Проте метод потребує кількох днів для отримання результату та сильно залежить від життєздатності трихомонад і правильних умов зберігання та транспортування матеріалу.

Хоча InPouch TV має вищу чутливість порівняно зі звичайною мікроскопією, сучасні рекомендації надають перевагу молекулярним методам діагностики, які забезпечують набагато вищу чутливість та швидше отримання результату.  

За останні роки міжнародні підходи до діагностики трихомоніазу суттєво змінилися.

Сьогодні CDC, WHO та IUSTI рекомендують використовувати метод ПЛР, як найбільш чутливий спосіб виявлення Trichomonas vaginalis.

Причина проста: ПЛР визначає генетичний матеріал збудника навіть тоді, коли його кількість надто мала для виявлення під мікроскопом. Метод не залежить від рухливості або життєздатності трихомонад і дозволяє діагностувати інфекцію навіть у пацієнтів із безсимптомним перебігом.

Особливо важливим це є для чоловіків, у яких традиційні методи часто демонструють значно нижчу ефективність.

Ще однією перевагою ПЛР є можливість одночасного виявлення кількох інфекцій. Це має велике практичне значення, оскільки трихомоніаз нерідко поєднується з хламідіозом, гонореєю, мікоплазмовою або уреаплазмовою інфекцією. 

Для жінок найбільш інформативними зазвичай є урогенітальні мазки або зішкріб зі слизових оболонок. У чоловіків для молекулярної діагностики часто використовують урогенітальні зішкрібки або першу порцію сечі.  

Вибір матеріалу залежить від клінічної ситуації та методу дослідження, тому оптимальну тактику визначає лікар. 

Точність результату починається ще до потрапляння зразка в лабораторію. Недотримання правил підготовки може призводити до зменшення кількості збудника в матеріалі та впливати на точність результату.

Перед урогенітальними дослідженнями важливо дотримуватися рекомендацій щодо підготовки: утриматись від статевих контактів, не використовувати місцеві антисептики та не розпочинати самолікування протигрибковими або антибактеріальними препаратами.  

Також жінкам в день проведення дослідження не виконувати УЗД вагінальним датчиком, не виконувати дослідження на кольпоскопію та біопсію. Перед проведенням дослідження необхідно: виключити введення вагінальних свічок, спринцювання. В період менструації дослідження не виконується.  

Чоловікам перед проведенням дослідження необхідно: упродовж двох годин утримуватись від сечовипускання 

У CSD LAB для діагностики трихомоніазу доступні сучасні ПЛР-дослідження, які дозволяють виявляти Trichomonas vaginalis навіть при безсимптомному перебігу інфекції та низькій кількості збудника. Залежно від клінічної ситуації можна обрати як дослідження на трихомонаду, так і комплексні панелі урогенітальних інфекцій, що дозволяють одночасно перевірити наявність кількох можливих збудників. 

• ПЛР. Trichomonas vaginalis (трихомоніаз), якісне визначення. Дослідження спрямоване на безпосереднє виявлення ДНК збудника трихомоніазу та може використовуватися для підтвердження або виключення інфекції. 
• Комплекс №49 "Діагностика урогенітальних інфекцій". Дозволяє одночасно перевірити наявність основних збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи трихомонаду.
• Комплекс №199 "Діагностика урогенітальних інфекцій у жінок (базова)". Базова панель для жінок, що охоплює найбільш поширені урогенітальні інфекції та може використовуватися при первинному обстеженні.
• Комплекс №198 "Діагностика урогенітальних інфекцій у жінок (розширена)". Розширене дослідження, яке дозволяє оцінити ширший спектр можливих збудників та є корисним при рецидивуючих або складних випадках.
• Комплекс №52 "Діагностика урогенітальних інфекцій у чоловіків". Комплексне ПЛР-дослідження для виявлення найпоширеніших урогенітальних інфекцій у чоловіків, зокрема при малосимптомному перебігу захворювань. 
• ПЛР. Скринінг вагініту. Дозволяє одночасно оцінити склад вагінального мікробіому та виявити збудників, які найчастіше асоціюються з вагінітом.

Такий підхід дозволяє не лише підтвердити або виключити трихомоніаз, а й оцінити можливу наявність супутніх урогенітальних інфекцій, які можуть мати схожі клінічні прояви або впливати на вибір тактики лікування. 

Трихомоніаз залишається однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом, але значна частина випадків досі залишається недіагностованою. Головними причинами є безсимптомний перебіг, неспецифічна клінічна картина та використання методів із недостатньою чутливістю.

Саме тому сучасні міжнародні рекомендації дедалі більше віддають перевагу ПЛР та іншим NAAT-методам, які дозволяють виявляти інфекцію навіть тоді, коли звичайна мікроскопія демонструє негативний результат. 

•     Centers for Disease Control and Prevention. (2021). Trichomoniasis: STI treatment guidelines.  
•    Centers for Disease Control and Prevention. (2021). Sexually transmitted infections treatment guidelines, 2021. MMWR Recommendations and Reports, 70(4), 1–187.  
•    World Health Organization. (2021). Guidelines for the management of symptomatic sexually transmitted infections. World Health Organization.  
•    World Health Organization. (2024). Recommendations for the treatment of Trichomonas vaginalis, Mycoplasma genitalium, Candida albicans, bacterial vaginosis and human papillomavirus. World Health Organization.  
•    International Union against Sexually Transmitted Infections. (n.d.). Treatment guidelines: Europe.  
•    Kissinger, P. J., Gaydos, C. A., Seña, A. C., McClelland, R. S., Soper, D., Secor, W. E., Legendre, D., Workowski, K. A., & Muzny, C. A. (2022). Diagnosis and management of Trichomonas vaginalis: Summary of evidence reviewed for the 2021 Centers for Disease Control and Prevention sexually transmitted infections treatment guidelines. Clinical Infectious Diseases, 74(Supplement_2), S152–S161.  
•    Van Gerwen, O. T., Opsteen, S. A., Graves, K. J., & Muzny, C. A. (2023). Trichomoniasis. Infectious Disease Clinics of North America, 37(2), 245–265.  
•    Muzny, C. A., Van Gerwen, O. T., & Legendre, D. (2022). Secnidazole for trichomoniasis in women and men. Sexual Medicine Reviews, 10(2), 255–262.  
•    Muzny, C. A., Van Gerwen, O. T., Secor, W. E., & Kissinger, P. (2021). Updates in trichomoniasis treatment including persistent infection and 5-nitroimidazole hypersensitivity. Current Opinion in Infectious Diseases, 34(1), 35–40.
•    Muzny, C. A., Schwebke, J. R., Nyirjesy, P., Kaufman, G., Mena, L. A., Lazenby, G. B., Van Gerwen, O. T., & Rivers, C. A. (2021). Efficacy and safety of single oral dosing of secnidazole for trichomoniasis in women: A randomized, double-blind, placebo-controlled, phase 3 study. Clinical Infectious Diseases, 73(6), e1282–e1289.  
•    Міністерство охорони здоров’я України. (n.d.). Міжнародні клінічні протоколи та настанови.