Чому вибір між ПЛР і NGS впливає на лікування?
Розуміння різниці між цими методами – не академічна вправа. Це питання з прямими клінічними наслідками.
ПЛР показала «норму», але це не означає відсутності мутацій. ПЛР перевіряє лише ті мутації, які були внесені до тесту. Якщо пухлина містить рідкісний або новий варіант мутації, ПЛР його не виявить – просто тому, що не шукала. Це не помилка методу, а його технічне обмеження.
Правильна терапія залежить від точного молекулярного профілю. Сучасна онкологія – це вже не «хімія для всіх». Таргетна терапія (препарати, що атакують конкретні молекулярні мішені пухлини) та імунотерапія (препарати, що активують власну імунну систему пацієнта для боротьби з пухлиною) призначаються лише тим пацієнтам, у яких є відповідні молекулярні маркери. За даними систематичного огляду, покращення загальної виживаності та виживаності без прогресування спостерігалось у пацієнтів, лікування яких визначалось за результатами CGP.
Спадковий ризик потребує повного скринінгу. Якщо у родині були випадки раку грудної залози, яєчників, підшлункової залози, простати, колоректального раку, важливо перевірити не лише найпоширеніші мутації, а увесь спектр генів, пов’язаних зі спадковим ризиком. Дослідження показують: у пацієнтів з підозрою на спадковий рак розширена NGS-панель виявляла патогенні варіанти в інших генах (окрім BRCA1/2) у 8% додаткових випадків раку грудної залози, 15% – підшлункової залози та 5% – яєчників.