Електроліти крові: що показують калій, натрій, хлор, кальцій і магній та чим небезпечний їх дисбаланс

Електроліти потрібні організму щодня. Калій, натрій, хлор, кальцій і магній беруть участь у роботі серця, м’язів і нервової системи, підтриманні водного та кислотно-основного балансу. Їх концентрація в крові регулюється досить точно, зокрема завдяки роботі нирок і гормональної системи.

Баланс електролітів може порушуватися при втраті рідини через блювання або діарею, захворюваннях нирок, серця та ендокринної системи, а також на тлі прийому певних лікарських засобів.

Незначні зміни іноді не викликають жодних симптомів. Виражений дисбаланс може впливати на серцевий ритм, скорочення м’язів і роботу нервової системи, тому важливо не лише виявити відхилення, а й визначити його причину.

Електролітами називають речовини, які у рідинах організму утворюють заряджені частинки — іони. Вони необхідні для передачі нервових імпульсів, скорочення м’язів, підтримання розподілу рідини між клітинами та позаклітинним простором, кислотно-основного балансу та інших фізіологічних процесів.

Рівень електролітів залежить не лише від того, скільки їх надходить із їжею. На концентрацію впливають кількість води в організмі, робота нирок, гормональна регуляція, втрати через шлунково-кишковий тракт, а також деякі лікарські засоби. Саме тому електролітні порушення не варто автоматично пов’язувати з харчуванням або намагатися коригувати самостійним прийомом мінеральних добавок.

Калій (K): важливий для м’язів і серцевого ритму

Більша частина калію знаходиться всередині клітин. Він бере участь у проведенні нервових імпульсів та скороченні м’язів, зокрема серцевого.

Рівень калію може змінюватися при захворюваннях нирок, значній втраті рідини, блюванні або діареї, а також на тлі прийому деяких препаратів, зокрема діуретиків. Як зниження калію — гіпокаліємія, так і його підвищення — гіперкаліємія — при значних відхиленнях можуть спричиняти м’язову слабкість та порушення серцевого ритму.

При цьому на результат дослідження калію можуть впливати преаналітичні фактори. Наприклад, гемоліз зразка може призвести до хибного підвищення показника. Тому неочікуваний результат іноді потребує повторного дослідження.

Натрій (Na): показник водного балансу

Натрій є основним катіоном позаклітинної рідини та відіграє важливу роль у регуляції її об’єму. Також він необхідний для роботи нервової та м’язової систем.

Рівень натрію в крові тісно пов’язаний із балансом води. Тому зміна його концентрації не завжди означає, що людина просто отримує забагато або замало солі з їжею. Гіпонатріємія може виникати при надлишку води відносно кількості натрію, втраті натрію, прийомі певних препаратів та деяких захворюваннях нирок, серця, печінки або ендокринної системи. Гіпернатріємія найчастіше пов’язана з дефіцитом води відносно кількості натрію.

Виражені порушення можуть впливати на роботу центральної нервової системи та супроводжуватися слабкістю, сплутаністю свідомості, а у тяжких випадках — судомами та іншими неврологічними симптомами.

Хлор (Cl): оцінюється разом з іншими електролітами

Хлор — основний аніон позаклітинної рідини. Його концентрація тісно пов’язана з рівнем натрію та станом водного й кислотно-основного балансу.

Зміни рівня хлору можуть спостерігатися при зневодненні, тривалому блюванні або діареї, порушенні функції нирок та змінах кислотно-основного стану. Самостійно показник хлору має обмежене діагностичне значення, тому його зазвичай оцінюють разом із натрієм, калієм та іншими біохімічними показниками.

Кальцій (Ca): не лише здоров’я кісток

Близько 99% кальцію в організмі міститься у кістках і зубах. Але кальцій, який циркулює в крові, також необхідний для скорочення м’язів, передачі нервових імпульсів та згортання крові.

У лабораторній діагностиці можна визначати загальний та іонізований кальцій. Загальний кальцій включає як вільну, так і зв’язану переважно з білками частину. Іонізований кальцій — біологічно активна фракція, концентрація якої не залежить безпосередньо від рівня альбуміну.

Порушення кальцієвого обміну можуть бути пов’язані з функцією паращитоподібних залоз, рівнем вітаміну D, захворюваннями нирок та іншими станами. При вираженому зниженні кальцію можливі поколювання, м’язові спазми та судоми. Значне підвищення також може впливати на нервову, м’язову та серцево-судинну системи.

Магній (Mg): важливий для нервово-м’язової функції

Магній бере участь у великій кількості ферментативних реакцій, роботі нервової системи та м’язів і взаємодіє з іншими електролітами, зокрема калієм і кальцієм.

Його рівень може знижуватися при тривалій діареї, порушенні всмоктування у шлунково-кишковому тракті, прийомі деяких діуретиків та інших лікарських засобів. Підвищення магнію частіше виникає при порушенні його виведення нирками, особливо якщо людина додатково отримує препарати або засоби, що містять магній. Виражений дефіцит магнію може супроводжуватися слабкістю, тремором, м’язовими спазмами та порушеннями серцевого ритму. Крім того, дефіцит магнію може поєднуватися зі змінами рівня калію та кальцію.

Дослідження електролітів може призначатися не лише за наявності симптомів. Їх визначають при діагностиці та контролі захворювань нирок, серцево-судинної та ендокринної систем, а також для контролю лікування препаратами, здатними впливати на водно-електролітний баланс. Обговорити дослідження з лікарем доцільно:

• при тривалому блюванні або діареї та значній втраті рідини;
• при незрозумілій м’язовій слабкості, спазмах або судомах;
• при порушеннях серцевого ритму;
• при захворюваннях нирок;
• при прийомі діуретиків та інших препаратів, які можуть впливати на рівень електролітів;
• при станах, що супроводжуються порушеннями водного балансу;
• для контролю вже виявленого електролітного порушення.

Симптоми електролітного дисбалансу неспецифічні. Слабкість або м’язові спазми можуть виникати з багатьох інших причин, тому лише за самопочуттям визначити, якого саме електроліту недостатньо або забагато, неможливо.

Виявлення підвищеного або зниженого показника не означає, що його потрібно одразу коригувати самостійно. Подальші дії залежать від того, який електроліт змінений, наскільки виражене відхилення та що могло його спричинити. Якщо в результатах є зміни:

• оцінюйте електроліти разом з іншими біохімічними показниками та клінічними даними;
• повідомте лікаря про всі препарати та добавки, які приймаєте, особливо діуретики, препарати калію, кальцію або магнію;
• врахуйте нещодавнє блювання, діарею, значну втрату рідини або зміни питного режиму;
• не починайте самостійно приймати калій, магній або інші електроліти лише через відхилення в аналізі;
• при неочікуваній зміні калію врахуйте можливість преаналітичного впливу та необхідність повторного дослідження;
• при виявленні порушень оцініть разом із лікарем функцію нирок та інші можливі причини;
• при значних відхиленнях, порушенні серцевого ритму, вираженій слабкості, сплутаності свідомості або судомах необхідна невідкладна медична оцінка.

Особливо обережно потрібно ставитися до калію. Як значне підвищення, так і значне зниження його концентрації може впливати на електричну активність серця, тому самостійна корекція препаратами калію небезпечна.

У CSD LAB можна визначити окремі електроліти або дослідити основні показники комплексно.

• Комплекс №10 “Електроліти”, код K089 — включає калій, натрій, хлор та кальцій іонізований. Дослідження дозволяє комплексно оцінити основні електроліти крові та може використовуватися при порушеннях водно-електролітного балансу, захворюваннях нирок, серцево-судинної й ендокринної систем;
• Магній (сироватка), код B166 — визначення концентрації магнію в сироватці крові. Може бути рекомендоване при підозрі на дефіцит або надлишок магнію, а також у комплексній оцінці електролітного обміну;
• Кальцій загальний (сироватка), код B167 / Кальцій іонізований (сироватка), код B169 — дослідження різних фракцій кальцію. Загальний кальцій часто використовують для первинної оцінки кальцієвого обміну, тоді як іонізований відображає біологічно активну фракцію кальцію та може бути інформативнішим у певних клінічних ситуаціях.

У CSD LAB також доступне окреме визначення калію, натрію та хлору. Вибір окремого показника або комплексу залежить від клінічного запиту та мети обстеження. При виявленні електролітних порушень можуть знадобитися додаткові дослідження — наприклад, показники функції нирок, кислотно-основного стану, альбумін, фосфор, паратгормон або вітамін D. Їх доцільність визначається залежно від того, який саме електроліт змінений і яка причина порушення передбачається.

Калій, натрій, хлор, кальцій і магній виконують різні функції, але їхній обмін тісно пов’язаний із кількістю рідини в організмі, функцією нирок та гормональною регуляцією. Тому зміна одного показника не завжди означає дефіцит відповідного мінералу в харчуванні. Так само результат аналізу не варто використовувати для самостійного підбору препаратів або добавок.

Якщо рівень електролітів виходить за межі референтних значень, важливо оцінити ступінь відхилення, інші лабораторні показники, симптоми, супутні захворювання та препарати, які людина приймає. Це дозволяє визначити причину порушення та зрозуміти, чи потребує воно корекції.

1. European Society of Endocrinology. Clinical Practice Guideline on the management of hyponatraemia.
2. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO). Рекомендації щодо оцінки та ведення порушень функції нирок і пов’язаних електролітних розладів.
3. European Resuscitation Council. Рекомендації щодо ведення небезпечних для життя електролітних порушень.