Зміни в аналізах крові: коли результати ЗАК і біохімії потребують додаткової уваги

Зміни в аналізах крові мають багато можливих причин. Анемія, підвищення ШОЕ, зміни кількості лейкоцитів або тромбоцитів, відхилення печінкових показників можуть виникати при інфекціях, запальних процесах, дефіцитних станах, захворюваннях печінки чи нирок та багатьох інших станах.

Іноді такі зміни спостерігаються і при онкологічних захворюваннях. Проте не існує характерного “аналізу крові на рак”, а відхилення в загальному чи біохімічному аналізі крові самі по собі не дозволяють встановити онкологічний діагноз. Водночас стійкі або незрозумілі зміни в аналізах не варто ігнорувати. Особливо якщо вони зберігаються в динаміці або поєднуються з симптомами.

Онкомаркери — речовини, концентрація яких може змінюватися при певних злоякісних новоутвореннях. Але саме слово “онкомаркер” часто створює хибне уявлення про можливості цих досліджень.

Нормальний рівень онкомаркера не виключає наявність пухлини. Не всі новоутворення продукують відповідний маркер, а його концентрація може залишатися в межах референтних значень, зокрема на ранніх стадіях. І навпаки, підвищення онкомаркера не означає автоматично наявність раку. Деякі показники можуть змінюватися при доброякісних, запальних та інших неопухлинних станах. Тому більшість сироваткових онкомаркерів не використовують як універсальний скринінг раку у людей без симптомів. Їхня роль залежить від конкретного маркера та клінічної ситуації: вони можуть застосовуватися під час діагностичного пошуку, для оцінки ефективності лікування або подальшого спостереження при окремих онкологічних захворюваннях.

Винятком є окремі клінічні сценарії, для яких існують спеціальні рекомендації. Але підхід “здати всі онкомаркери для профілактики” не є ефективною стратегією раннього виявлення раку.

Загальний аналіз крові (ЗАК) не діагностує солідні пухлини, але може виявити зміни, які потребують пояснення.

Анемія

Зниження гемоглобіну може бути наслідком дефіциту заліза, вітаміну B12 або фолатів, крововтрати, хронічного запалення, захворювань нирок та інших причин. Водночас незрозуміла анемія, особливо якщо вона виникла вперше, прогресує або не має очевидної причини, потребує додаткового обстеження.

Наприклад, залізодефіцитна анемія може розвиватися внаслідок хронічної крововтрати зі шлунково-кишкового тракту. Тому важливо не лише скоригувати дефіцит заліза, а й встановити його причину.

Лейкоцити та лейкоцитарна формула

Збільшення або зменшення кількості лейкоцитів найчастіше пов’язане не з онкологічними захворюваннями. На ці показники впливають інфекції, запальні процеси, лікарські препарати та багато інших факторів.

Однак стійкі значні зміни кількості лейкоцитів, незвичні зміни лейкоцитарної формули або одночасні відхилення інших клітин крові можуть потребувати консультації гематолога. Особливо важливе значення ЗАК має для виявлення можливих порушень кровотворення. За певних змін лабораторія може додатково проводити мікроскопічну оцінку клітин крові, а подальша діагностика вже визначається гематологом.

Тромбоцити

Кількість тромбоцитів може змінюватися при інфекціях, запаленні, дефіциті заліза, крововтраті, прийомі лікарських засобів та інших станах.

Стійкий тромбоцитоз або тромбоцитопенія без очевидного пояснення потребують оцінки причини. В окремих випадках такі зміни можуть супроводжувати гематологічні або солідні злоякісні новоутворення, але самі по собі не є їх підтвердженням.

ШОЕ

Підвищена швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) є неспецифічною зміною. Вона може спостерігатися при інфекційних, запальних, аутоімунних та деяких онкологічних захворюваннях, а також залежить від інших факторів, зокрема наявності анемії.

Тому висока ШОЕ не є “маркером раку”. Якщо вона залишається підвищеною без зрозумілої причини, лікар оцінює інші результати та клінічну картину.

Біохімічні показники також не дозволяють самостійно діагностувати рак. Вони відображають роботу різних органів і систем та можуть допомогти визначити напрямок подальшого обстеження.

АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ та білірубін використовують для оцінки стану печінки та жовчовивідної системи. Відхилення цих показників значно частіше мають неопухлинні причини, але стійкі незрозумілі зміни потребують уточнення.

Креатинін та розрахункова швидкість клубочкової фільтрації допомагають оцінити функцію нирок. Порушення також може мати багато причин і не є специфічною ознакою онкологічного процесу.

Загальний білок та альбумін можуть змінюватися при захворюваннях печінки, нирок, порушенні харчування, системному запаленні та інших станах.

Кальцій потребує окремої уваги при значному або стійкому підвищенні. Гіперкальціємія має широкий перелік причин, найчастіше не пов’язаних із раком, але в окремих ситуаціях може супроводжувати злоякісні новоутворення.

Жоден із цих показників не варто використовувати як самостійний метод пошуку онкологічного захворювання.

Важливі не лише самі відхилення, а їхня вираженість, тривалість, динаміка та поєднання із симптомами. Обговорити результати з лікарем особливо важливо, якщо лабораторні зміни:

• зберігаються при повторних дослідженнях і не мають встановленої причини;
• поступово стають більш вираженими;
• стосуються одночасно декількох клітинних ліній крові;
• супроводжуються незрозумілою втратою маси тіла, тривалою гарячкою або нічною пітливістю;
• поєднуються з появою збільшених лімфатичних вузлів, незвичними кровотечами або стійкими змінами самопочуття;
• не нормалізуються після лікування встановленої причини.

Ці ознаки не означають, що у людини є рак. Вони є підставою не обмежуватися одним лабораторним результатом і за необхідності продовжити діагностичний пошук.

Не варто починати з великої панелі онкомаркерів. Раціональніше спочатку оцінити характер уже виявлених змін та найбільш імовірні причини.

Рекомендовано:

• порівняти результати з попередніми аналізами та оцінити динаміку;
• інтерпретувати ЗАК разом із лейкоцитарною формулою, еритроцитарними індексами та кількістю тромбоцитів;
• при анемії визначити її тип і провести пошук причини, а не обмежуватися прийомом заліза;
• оцінювати зміни біохімічних показників відповідно до функції органа, яку вони характеризують;
• враховувати симптоми, вік, сімейний анамнез, супутні захворювання та прийом лікарських засобів;
• проходити рекомендований за віком і факторами ризику онкологічний скринінг, навіть якщо ЗАК і біохімічні показники нормальні;
• не використовувати нормальні онкомаркери як підтвердження відсутності онкологічного захворювання;
• обирати подальші лабораторні та інструментальні дослідження відповідно до конкретної клінічної ситуації.

Якщо після первинного обстеження причина змін залишається незрозумілою, лікар може рекомендувати додаткові лабораторні дослідження, УЗД, ендоскопічні або інші методи візуалізації та консультацію профільного спеціаліста.

Для первинної оцінки змін у показниках крові та подальшого уточнення їх причин у CSD LAB доступні лабораторні дослідження різного рівня.

• Загальний розгорнутий аналіз крові, код B211 — включає показники гематологічного аналізатора, лейкоцитарну формулу, мікроскопію мазка крові та ШОЕ. Дозволяє оцінити гемоглобін, еритроцитарні індекси, лейкоцити та їх окремі популяції, тромбоцити й інші гематологічні показники;
• Комплекс №4 “Біохімія крові розширена”, код K079 — комплекс біохімічних показників для оцінки функціонального стану органів та основних видів обміну. Може використовуватися як частина комплексної лабораторної оцінки разом із клінічними даними;
• Комплекс №523 "OncoCheck розширений жіночий "/ Комплекс №525 “OncoCheck розширений чоловічий” — комплекси лабораторних досліджень, доступні у CSD LAB. Важливо правильно розуміти їх призначення: визначення онкомаркерів не замінює рекомендовані програми скринінгу раку та не дозволяє виключити онкологічне захворювання за нормальних результатів.

Якщо у ЗАК або біохімії виявлені стійкі незрозумілі зміни, подальше обстеження має бути спрямованим. Наприклад, при анемії можуть знадобитися дослідження обміну заліза, при змінах клітин крові — додаткова гематологічна діагностика, а при порушенні печінкових або ниркових показників — відповідні лабораторні та інструментальні дослідження.

Онкомаркери доцільно визначати тоді, коли для конкретного показника та клінічної ситуації існує обґрунтоване показання.

Більшість відхилень у загальному та біохімічному аналізах крові мають причини, не пов’язані з онкологічними захворюваннями. Тому підвищена ШОЕ, анемія або зміни печінкових показників не повинні автоматично викликати підозру на рак. Водночас стійкі зміни без встановленої причини потребують уваги.

Регулярний скринінг відповідно до віку та індивідуальних факторів ризику, оцінка симптомів, анамнезу та динаміки лабораторних показників є значно кориснішими, ніж профілактичне визначення великої кількості онкомаркерів. А якщо в аналізах з’являються незрозумілі зміни, завдання подальшої діагностики — послідовно встановити їх причину.

1. National Comprehensive Cancer Network (NCCN). Guidelines for Detection, Prevention & Risk Reduction. Актуальні рекомендації щодо скринінгу окремих злоякісних новоутворень.
2. European Society for Medical Oncology (ESMO). Clinical Practice Guidelines. Рекомендації щодо діагностики, лікування та спостереження при злоякісних новоутвореннях.
3. National Cancer Institute. Tumor Markers. Інформація щодо можливостей та обмежень використання пухлинних маркерів.
4. World Health Organization. Guide to cancer early diagnosis.