Переваги вакцинації: доказовий погляд

Вакцинація- одне з найефективніших досягнень сучасної медицини. Простий, безпечний та ефективний спосіб убезпечити себе від небезпечних захворювань та ускладнень. За даними ВООЗ, щороку вакцинація запобігає 3,5–5 мільйонам смертей від таких захворювань, як дифтерія, правець, кашлюк, грип та кір та ін. У спільнотах із високим рівнем охоплення щепленнями значно зменшується ймовірність спалахів інфекційних захворювань, оскільки захист отримує кожен.

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) - це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, що зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

Вакцини тренують імунну систему розпізнавати та знищувати віруси або бактерії, не викликаючи хвороби. Вони містять ослаблені, вбиті  частини збудників, або їх частини, що стимулюють вироблення антитіл.

Існують різні типи вакцин, які відрізняються за способом виробництва активного компонента-антигену, на який виробляється імунітет. Від способу виробництва вакцин залежить спосіб введення, метод призначення та вимоги до зберігання. Сьогодні розрізняють 4 основні різновиди вакцин:

• Живі ослаблені (атенуйовані) - виробляють з ослаблених збудників захворювань ( вакцини від туберкульозу, кору, поліомієліту,  ротавірусної інфекції,  жовтої лихоманки).
• Інактивовані (з "убитим" збудником) - виробляють, вбиваючи культуру збудника хвороби. При цьому такий мікроорганізм не здатний розмножуватися, але спричиняє вироблення імунітету проти захворювання (цільноклітинна кашлюкова вакцина, інактивована поліомієлітна вакцина).
• Субодиничні (з очищеним антигеном) - так само, як і інактивовані, не містять живого збудника. До складу таких вакцин входять лише окремі компоненти збудника, на які виробляється імунітет. Вони можуть бути з білковим компонентом( (грип, безклітинна вакцина проти кашлюку, гепатит В, COVID-19), полісахаридні (проти пневмококової та менінгококової інфекції) та кон’юговані (вакцини проти гемофільної, пневмококової та менінгококової інфекцій для дітей).
• Вакцини з анатоксином (інактивованим токсином) -  містять знешкоджений токсин бактерії або ж так званий анатоксин. При деяких захворюваннях, наприклад, дифтерії та правці, токсин, потрапляючи в кровоносне русло, спричиняє розвиток симптомів хвороби. Для створення вакцини до знешкодженого токсину додають підсилювачі (ад'юванти), такі як, солі алюмінію і кальцію.

В залежності від виду вакцини формується різний тип імунітету. Живі вакцини сприяють утворенню стійкого та тривалого імунітету, інші види вакцин вимагають повторного введення додаткових доз для формування стійкого імунітету (проти дифтерії, правця тощо). 

Залежно від виду, вакцини можуть бути введені в організм людини різними способами:

Пероральний (через рот) - цей метод введення досить простий, оскільки не потрібно використання голок і шприца (вакцина оральна поліомієлітна (ОПВ), вакцина проти ротавірусної інфекції).

Внутрішньошкірна ін'єкція - при такому способі введення вакцина вводиться у верхній шар шкіри (вакцина БЦЖ).

Підшкірна ін'єкція - при такому способі введення вакцина вводиться між шкірою і м'язом (КПК).

Внутрішньом'язова ін'єкція - при такому способі введення вакцина вводиться глибоко в м'яз (АКДП, вакцина проти пневмококової інфекції).

Інфекційні хвороби, які можуть бути подолані завдяки вакцинації, називаються вакцинокерованими. Серед таких, зокрема, дифтерія, кашлюк, правець, кір, краснуха, епідемічний паротит, поліомієліт, гепатит B, туберкульоз та інші. Перш ніж кожна вакцина отримує дозвіл на використання, вона проходить суворі клінічні випробування для підтвердження її безпеки та ефективності.

Після введення вакцини, організм виробляє антитіла, що захищають від інфекцій, але без розвитку хвороби, оскільки збудник в ослабленому чи неактивному вигляді не може викликати захворювання. 

Етапи формування імунітету:

1. Введення антигену: в залежності від виду вакцина містить або ослаблені/інактивовані патогени, або їхні частини (антигени) - молекули, які імунна система може розпізнати як «чужі».

2. Розпізнавання антигену: спеціальні клітини імунної системи, захоплюють антиген і переносять його в лімфатичні вузли. Там вони «представляють» антиген іншим клітинам імунної системи, зокрема Т-лімфоцитам (Т-клітинам).

3. Активація Т-клітин: Т-клітини розмножуватися та диференціюються на різні типи, залежно від виду патогену. Частина Т-клітин стає Т-хелперами, які стимулюють інші імунні клітини, а частина - цитотоксичними Т-кіллерами, які знищують інфіковані клітини (у випадку реального зараження).

4. Активація В-клітин та вироблення антитіл: Т-хелпери стимулюють В-клітини, які також розпізнають антиген. Активовані В-клітини диференціюються на плазматичні клітини, які починають виробляти антитіла - білки, що специфічно зв’язуються з антигеном, нейтралізуючи його.

5. Формування клітин пам’яті: після завершення початкової імунної відповіді деякі Т- та В-клітини перетворюються на клітини пам'яті. Вони зберігаються в організмі і забезпечують швидку відповідь у разі повторного зараження тим самим патогеном. 

Для захисту дітей в Україні діє Національний календар профілактичних щеплень. З 1 січня 2026 року він зазнав оновлень, які спрямовані на забезпечення надійного захисту від інфекційних хвороб з перших днів життя та модифікація графіку для більшої зручності. Зміни ґрунтуються на сучасних наукових доказах, узгоджені з міжнародними рекомендаціями та досвідом різних країн і відповідають світовим медичним стандартам.  

Ключовою особливістю оновленого Календаря є надання можливості ширшого використання комбінованих вакцин-препаратів, які одночасно захищають від кількох інфекцій. Це дозволяє зменшити кількість ін’єкцій під час одного візиту до медичного закладу, знизити навантаження на дитину та заощадити час родини.

Зміни в Календарі профілактичних щеплень актуальні для всіх - дітей і дорослих. Якщо графік вакцинації було порушено, щеплення проводилися за старим графіком або в іншій країні, це не є перешкодою для подальшої імунізації. Курс щеплень не потрібно починати з нуля, щоб «наздогнати» пропущені щеплення та скласти індивідуальний графік вакцинації відповідно до оновленого Календаря. Батькам потрібно просто звернутися до свого сімейного лікаря або педіатра.  

Тепер Календар передбачає захист проти 11 інфекційних хвороб:

•  Вірус папіломи людини (ВПЛ) - одне щеплення для дівчат віком від 12 до 13 років включно. Це нова у Календарі вакцина, яка має знизити ризики захворюваності та смертності від раку шийки матки. Для дівчат з груп ризику, щеплення може проводитися з 9 років.  
•  Кір, епідемічний паротит та краснуха (КПК) - два щеплення у 1 та 4 роки. Ця схема гарантує надійний захист дітей у більш ранньому віці та відповідає європейському досвіду й міжнародним рекомендаціям.  
•  Поліомієліт - п’ять щеплень у 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців та 6 років. Для профілактики поліомієліту для всіх доз, що вводяться, буде застосовуватися лише інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ).  
• Вірусний гепатит В - чотири щеплення у 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців та 18 місяців. Ця зміна дозволяє використовувати сучасні комбіновані вакцини (АКДП+ІПВ+Hib+ВГВ), а отже зменшується загальна кількість ін’єкцій для дитини та кількість візитів до медзакладу. Для дітей з груп ризику передбачена вакцинація у перший день життя.
• Туберкульоз (БЦЖ) - одне щеплення через 24 години після народження або до 18 років, якщо щеплення у пологовому відділенні не проводилося. Дітям до 7 місяців проводити туберкулінову шкірну пробу (проба Манту) не потрібно, якщо не було контакту з людиною, яка хворіє на туберкульоз.
• Кашлюк, дифтерія, правець - чотири комбіновані щеплення у 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців та 18 місяців, а також два щеплення проти дифтерії та правця у 6 та 16 років з подальшою ревакцинацією у дорослому віці щодесять років.  
• Хіб-інфекція - чотири щеплення у 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців та 18 місяців. 

Відповідно до оновлень наказу МОЗ 595, розділ 1 передбачає 2 категорії щеплень:

• щеплення, які проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України та/або інших джерел, не заборонених законодавством, а також за рахунок гуманітарної допомоги( проти 11 захворювань).
• щеплення, які не забезпечуються коштом Державного бюджету України (раніше відомі як “рекомендовані щеплення”).  

Зміна формулювання підкреслює той факт, що щеплення з другої категорії  є не менш важливими і мають бути проведені за наявності відповідної вакцини, але оплата за проведення цих вакцин лягає на плечі самих пацієнтів.  До цих інфекцій відносять: гепатит А, гепатит В, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, вітряна віспа, ротавірусна інфекція, ВПЛ, грип, COVID-19, кашлюк( Бустрикс, кліщовий енцефаліт, сказ (екстрена вакцинація).

Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, після 16 років дорослим потрібно раз на 10 років щеплюватися проти дифтерії та правця. Також дорослим варто отримувати щеплення від гепатиту B, ВПЛ-інфекції, грипу, кашлюку, гепатиту А, кліщового енцефаліту, пневмококової, менінгококової інфекції тощо.

Перед подорожжю за кордон слід провести щеплення, які є вимогою для в’їзду до країни призначення, зокрема проти жовтої лихоманки чи інших інфекційних хвороб. Такі щеплення проводяться за власний кошт.

Щоб провести щеплення в усіх вказаних вище випадках, звертайтеся до вашого сімейного лікаря.

Згідно з рекомендаціями МОЗ України, основними протипоказами до вакцинації є: анафілактична реакція на попередню дозу, вагітність (для живих вакцин), тяжка імуносупресія, а також гострі захворювання з температурою вище 38–38,5 °C. Легка застуда з температурою до 38 °C, нежить чи кашель не є протипоказом до планової вакцинації, а також  хронічні захворювання, такі як астма, діабет, серцево-судинні захворювання та ін. Пацієнти з хронічними захворюваннями ризикують важче перенести інфекцію, тому особливо потребують додаткового захисту.

Вакцинація є критично важливою для населення, оскільки вона забезпечує індивідуальний захист від небезпечних інфекцій та формує колективний імунітет, захищаючи тих, хто не може бути щеплений (наприклад, немовлят або людей з протипоказаннями). Це найефективніший спосіб запобігти епідеміям, тяжкому перебігу хвороб та ускладненням.

Вакцинація — це не лише персональна відповідальність за власне здоров'я, а й соціальний обов'язок, спрямований на забезпечення безпеки всього населення. Це єдиний надійний спосіб контролювати та знижувати захворюваність, що рятує мільйони життів щороку. 

1. Наказ МОЗ України “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні”  № 595 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1159-11#text
2. Наказ МОЗ України “Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень” № 2070 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1182-19#text
3. Всесвітня організація охорони здоров’я https://www.who.int/
4. Міністерство охорони здоров’я ( розділ з вакцинації) https://moz.gov.ua/immunization
5. UNICEF з вакцинації дітей https://vaccination.org.ua/
6. Центр Громадського здоров’я https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/imunizaciya