Перехресна алергія: чому виникає реакція на яблука при алергії на березу та як знайти причину

З'їли яблуко — і засвербіло в роті. Здається, причина очевидна: алергія на яблука. Але якщо навесні у вас ще й закладений ніс, сльозяться очі та починається чхання, ці симптоми можуть бути пов'язані.

Причиною може бути перехресна алергія — ситуація, коли імунна система реагує на схожі за будовою білки з різних джерел. Один із найвідоміших прикладів — пилок берези та яблуко. Але подібні зв'язки існують між пилком, фруктами, овочами, горіхами та іншими продуктами. Саме тому при множинних реакціях важливо не просто скласти список “заборонених продуктів”, а зрозуміти, на які саме алергенні компоненти реагує імунна система та які реакції можуть бути пов'язані між собою.

Один із головних алергенів пилку берези — білок Bet v 1. У людини із сенсибілізацією до нього імунна система утворює специфічні IgE-антитіла. У яблуці є інший алергенний білок — Mal d 1. Він не ідентичний Bet v 1, але схожий на нього за структурою. Обидва білки належать до родини PR-10. Через цю подібність IgE-антитіла, які розпізнають Bet v 1, можуть реагувати й на Mal d 1. Тобто первинна сенсибілізація могла сформуватися до пилку берези, а симптоми з'являються ще й після вживання певних продуктів.

При сенсибілізації до берези перехресні реакції можливі, зокрема, на:

• яблуко;
• грушу;
• персик;
• вишню та черешню;
• фундук;
• моркву;
• селеру.

Це не означає, що кожна людина з алергією на березу обов'язково реагуватиме на всі ці продукти. Типовий прояв такої перехресної реакції — свербіж або поколювання губ, язика, піднебіння чи горла після сирого яблука. При цьому запечене яблуко може переноситися нормально. Причина в тому, що PR-10-білки відносно нестійкі до високої температури та травлення. Тому після термічної обробки їхня алергенність може знижуватися. Такий стан називають пилково-харчовим синдромом — pollen-food allergy syndrome.

Перехресні реакції можливі й при сенсибілізації до інших видів пилку. Наприклад, пилок полину може бути пов'язаний із реакціями на селеру, моркву, петрушку та деякі спеції. Проте механізми перехресної реактивності можуть відрізнятися, тому універсальна таблиця “цей пилок — ці продукти” не може замінити повноцінну алергологічну діагностику.

При дослідженні специфічних IgE до цілих екстрактів алергенів можна отримати, наприклад, таку картину:

• береза — позитивно;
• яблуко — позитивно;
• фундук — позитивно.

Але це ще не означає, що в людини три незалежні алергії. Молекулярна алергодіагностика дозволяє визначити IgE не тільки до джерела алергену загалом, а й до окремих алергенних компонентів — конкретних білків. 

Наприклад:

• Bet v 1 — основний алерген берези;
• Mal d 1 — PR-10-компонент яблука;
• Cor a 1 — PR-10-компонент фундука.

Ці білки споріднені між собою. Тому декілька позитивних результатів можуть пояснюватися одним механізмом перехресної реактивності.

Молекулярний рівень має значення ще й тому, що різні компоненти одного продукту можуть бути пов'язані з різним характером реакцій. Наприклад, сенсибілізація до Pru p 1 персика належить до PR-10-профілю і часто пов'язана з пилково-харчовим синдромом. Інший компонент персика — Pru p 3 — належить до родини nsLTP. Ці білки більш стійкі до нагрівання та травлення і можуть бути пов'язані із системними алергічними реакціями. Тобто відповідь “є сенсибілізація до персика” не завжди дає достатньо інформації. Важливо розуміти, до якого саме компонента сформувалися специфічні IgE. Саме цей підхід називають компонентною, або молекулярною, алергодіагностикою.

Розширене дослідження потрібне не кожній людині із сезонним нежитем або одноразовою реакцією на продукт. Але молекулярна алергодіагностика може бути особливо корисною, якщо:

• симптоми виникають після багатьох різних продуктів;
• сезонна алергія на пилок поєднується з реакціями на їжу;
• попередні дослідження показали сенсибілізацію одразу до багатьох алергенів;
• потрібно відрізнити первинну сенсибілізацію від можливої перехресної реактивності;
• результати попередніх тестів не повністю відповідають симптомам;
• були системні або тяжкі алергічні реакції.

У таких ситуаціях завдання полягає не в тому, щоб здати якомога більше окремих тестів. Важливіше отримати цілісну картину сенсибілізації та зрозуміти взаємозв'язок між різними алергенами. При цьому позитивний специфічний IgE ще не дорівнює клінічній алергії. Людина може мати сенсибілізацію до певного компонента, але контактувати з відповідним продуктом без симптомів. Тому лабораторні результати завжди потрібно зіставляти з анамнезом і реальною реакцією організму.

У CSD LAB доступні різні дослідження для визначення сенсибілізації залежно від симптомів, кількості підозрюваних алергенів та клінічного запиту.

• ALEX3, код B265 — комплексна молекулярна алергодіагностика, яка дозволяє одночасно визначати специфічні IgE до 218 молекулярних алергенів та 82 екстрактів. Дослідження допомагає отримати розгорнутий профіль сенсибілізації та може бути особливо корисним при множинних алергічних реакціях, поєднанні сезонної й харчової алергії та необхідності оцінити можливу перехресну реактивність;
• Алергопанель “Скринінг пилкових алергенів”, код B457 — визначення специфічних IgE до екстрактів пилку берези, тимофіївки, полину та амброзії. Може використовуватися при підозрі на поліноз, сезонний алергічний риніт, кон'юнктивіт або сезонне загострення інших алергічних захворювань;
• Специфічний IgE до пилку берези, код B399 — прицільне дослідження, яке може використовуватися при характерних сезонних симптомах і підозрі на сенсибілізацію саме до пилку берези.

Для ALEX3 використовується венозна кров. Один зразок дозволяє одночасно дослідити широкий спектр алергенних екстрактів і молекулярних компонентів — пилкових, харчових, побутових, епідермальних та інших.

Саме молекулярний рівень відрізняє розширену компонентну діагностику від простого визначення IgE до цілого джерела алергену. Він допомагає побачити можливі зв'язки між позитивними результатами — наприклад, між сенсибілізацією до пилку берези та реакціями на певні рослинні продукти.

Водночас позитивний результат ALEX3 означає наявність сенсибілізації, а не автоматично клінічну алергію. Результати потрібно інтерпретувати разом із симптомами та анамнезом пацієнта.

Головне — не перетворювати позитивні показники на список продуктів, які потрібно назавжди виключити. Якщо лабораторне дослідження показало специфічні IgE до певного алергену, лікар оцінює:

• чи були симптоми після контакту з ним;
• які саме симптоми виникали;
• чи повторювалася реакція;
• чи залежить вона від сезону;
• чи переноситься продукт після термічної обробки;
• до яких саме молекулярних компонентів виявлені специфічні IgE;
• чи можуть декілька позитивних результатів бути наслідком перехресної реактивності.

За потреби алерголог може рекомендувати додаткові дослідження або контрольовані провокаційні проби, які для харчової алергії залишаються важливим інструментом підтвердження клінічної реактивності. Мета діагностики — не знайти якомога більше “заборон”. Навпаки, вона допомагає зрозуміти, які алергени справді мають клінічне значення саме для конкретної людини. Тому ситуація, коли навесні з'являється нежить, а після сирого яблука — свербіж у роті, може мати цілком зрозуміле молекулярне пояснення. І сучасна алергодіагностика дозволяє побачити не лише окремі позитивні результати, а й зв'язки між ними — щоб діагностика та подальші рекомендації були персоналізованими, а обмеження — обґрунтованими.

1. Dramburg S. et al. EAACI Molecular Allergology User's Guide 2.0. Pediatric Allergy and Immunology. 2023;34(S28):e13854.
2. Santos A.F. et al. EAACI guidelines on the diagnosis of IgE-mediated food allergy. Allergy. 2023.
3. Biedermann T. et al. Birch pollen allergy in Europe. Allergy. 2019;74(7):1237–1248.
4. EAACI. Molecular Allergology User's Guide 2.0.