Метаболічний синдром крізь призму андрогенів: від інсулінорезистентності до кардіометаболічного ризику

Метаболізм не працює окремо від гормонів.

Коли людина має збільшення окружності талії, підвищений тиск, глюкозу, тригліцериди або знижений “хороший” холестерин, це часто сприймають як набір окремих проблем. Але сучасна ендокринологія дивиться на це ширше: метаболічний синдром — це не лише про вагу чи цукор у крові, а про складну гормонально-метаболічну систему, де інсулін, жирова тканина, печінка, м’язи та статеві гормони постійно “розмовляють” між собою.

Особливо цікаву роль у цій системі відіграють андрогени — гормони, які зазвичай називають “чоловічими”, хоча вони важливі і для чоловіків, і для жінок. До них належать тестостерон, андростендіон, ДГЕА-сульфат та інші. Вони впливають не лише на репродуктивну систему, лібідо, шкіру чи ріст волосся, а й на розподіл жиру, чутливість до інсуліну, стан м’язів, печінки та серцево-судинний ризик.

І тут починається найцікавіше: у чоловіків і жінок андрогени можуть бути пов’язані з метаболічним синдромом по-різному. У чоловіків метаболічні порушення часто асоціюються зі зниженням тестостерону. У жінок, навпаки, надлишок андрогенів — особливо при ПМОС (СПКЯ) — може бути частиною того самого метаболічного кола: від інсулінорезистентності до ще більших метаболічних ризиків.

Метаболічний синдром — це поєднання факторів, які разом підвищують ризик цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань та інсульту. До ключових компонентів належать: підвищена глюкоза, високі тригліцериди, абдомінальне ожиріння та підвищений артеріальний тиск. Саме комбінація цих ознак робить ризик вищим. 

Якщо пояснювати просто, метаболічний синдром — це стан, коли організм втрачає гнучкість у роботі з енергією. Клітини гірше реагують на інсулін, глюкоза важче заходить у тканини, жирова тканина стає активним джерелом запалення, а печінка починає виробляти більше тригліцеридів.

На практиці це може виглядати дуже буденно:

• збільшується окружність талії;
• зростає тиск;
• підвищуються тригліцериди;
• глюкоза або HbA1c “повзуть” угору;
• з’являється жирова хвороба печінки;
• у жінок можуть посилюватися прояви гіперандрогенії;
• у чоловіків можуть з’являтися ознаки дефіциту тестостерону.

Сучасні огляди все частіше описують тестостерон не лише як статевий гормон, а як метаболічний месенджер — сигнал, який впливає на м’язи, жирову тканину, печінку, кістки, мозок і судини. Тестостерон може діяти через андрогенові рецептори, перетворюватися на більш активний дигідротестостерон або через ароматазу переходити в естрадіол, тому його ефекти залежать від тканини, статі, віку, жирової маси та ферментної активності. 

Це важливо, бо андрогени впливають на:

• кількість і якість м’язової тканини;
• накопичення вісцерального жиру;
• чутливість тканин до інсуліну;
• запальні сигнали жирової тканини;
• ліпідний обмін;
• роботу печінки;
• репродуктивну функцію.

Тобто андрогени — це не “окрема гормональна історія”. Це частина великого метаболічного пульта управління.

У чоловіків метаболічний синдром часто пов’язаний із так званим функціональним гіпогонадизмом. Це стан, коли рівень тестостерону знижується не через первинне ураження яєчок, а через надлишок вісцерального жиру, інсулінорезистентність, хронічне запалення, порушення сну, ожиріння та інші фактори.

Механізм можна уявити як замкнене коло:

• вісцеральний жир посилює інсулінорезистентність;
• інсулінорезистентність підтримує запалення й метаболічний стрес;
• ожиріння може знижувати рівень білка, який відповідальний за транспорт статевих гормонів в крові;
• низький тестостерон сприяє втраті м’язової маси та накопиченню жиру;
• це ще більше погіршує метаболічний профіль.

Одна з ідей останніх років: низький тестостерон у чоловіка часто варто сприймати не лише як репродуктивну або сексуальну проблему, а як можливий маркер метаболічного неблагополуччя. Наприклад, дані, представлені на ENDO 2024, показали, що в чоловіків із надмірною вагою або ожирінням до 65 років вищі концентрації тестостерону асоціювалися з нижчим ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу.

Але важливе уточнення: це не означає, що тестостерон потрібно “піднімати всім”. Ендокринологічні рекомендації наголошують, що терапію тестостероном розглядають лише при підтвердженому гіпогонадизмі, відповідних симптомах і після оцінки протипоказань; її не призначають чоловікам, які планують фертильність найближчим часом.

У жінок ситуація часто протилежна. Тут метаболічний синдром і інсулінорезистентність можуть іти поруч із підвищеними андрогенами, особливо при СПКЯ, який сьогодні все частіше розглядають як метаболічне захворювання, а не лише як гінекологічний діагноз. Огляд у Nature Reviews Endocrinology підкреслює, що інсулінорезистентність і компенсаторна гіперінсулінемія є ключовими чинниками метаболічних ускладнень при ПМОС та водночас впливають на репродуктивну дисфункцію й гіперандрогенію.

Простими словами: якщо клітини погано реагують на інсулін, підшлункова залоза виробляє його більше. А високий інсулін може стимулювати яєчники до більшої продукції андрогенів. У результаті в крові може зростати їх біологічно активна частка.

Це може проявлятися як:

• нерегулярний цикл;
• ановуляція;
• акне;
• надмірний ріст волосся на обличчі або тілі;
• випадіння волосся за чоловічим типом;
• складнощі із зачаттям;
• збільшення окружності талії;інсулінорезистентність;
• порушення глюкози або ліпідів.

Міжнародні рекомендації підкреслюють: при цьому синдромі важливо оцінювати не лише репродуктивні прояви, а й метаболічні ризики, включно з діабетом, серцево-судинними факторами та порушеннями сну. 

Саме тому сучасна назва ПМОС — поліендокринний метаболічний оваріальний синдром — звучить логічніше: вона показує, що проблема одночасно стосується гормонів, метаболізму та яєчників.

Попри різницю між чоловіками й жінками, є спільний центр цієї історії — вісцеральний жир. Це жирова тканина навколо внутрішніх органів, що не просто “зберігає енергію”, а поводиться як ендокринний орган: виділяє запальні молекули, впливає на інсулін, ліпіди, печінку та гормональний баланс.

Другий важливий гравець — це глобулін, що зв’язує статеві гормони. Він переносить тестостерон і естрадіол у крові. Коли SHBG знижується, змінюється співвідношення загальних і вільних гормонів. Саме тому іноді загальний тестостерон сам по собі не дає повної картини — лікарю може бути важливо оцінити вільний тестостерон або індекс вільних андрогенів.

Третій елемент — інсулінорезистентність. Це стан, коли інсулін є, але тканини відповідають на нього гірше. У жінок це може посилювати гіперандрогенію. У чоловіків — бути частиною фону, на якому знижується тестостерон.

Тому сучасна логіка така: андрогени не варто оцінювати окремо від метаболізму, а метаболічний синдром — окремо від гормонального профілю.

Раніше метаболічний синдром часто описували як “п’ять показників ризику”. Сьогодні все більше говорять про кардіометаболічний фенотип — індивідуальний портрет людини, де враховують стать, вік, розподіл жиру, ліпіди, глюкозу, тиск, печінку, сон, репродуктивні прояви та гормони.

Є ще один важливий нюанс: чоловіки й жінки по-різному накопичують і використовують жир та глюкозу. Сучасні огляди описують статеві відмінності у метаболізмі жирової тканини та скелетних м’язів, а також у тому, як організм мобілізує, зберігає й окиснює глюкозу та жирні кислоти. 

Практичний висновок простий: однаковий ІМТ, однакова глюкоза або однаковий тестостерон не завжди означають однаковий ризик. У медицині майбутнього важлива не лише цифра, а контекст.

Якщо є підозра на метаболічний синдром, інсулінорезистентність або порушення андрогенного профілю, важливо не здавати аналізи хаотично. Краще сформувати маршрут разом із лікарем — ендокринологом, гінекологом-ендокринологом, урологом або сімейним лікарем.

Для оцінки метаболічного профілю можуть бути корисними:

• глюкоза натще;
• HbA1c;
• інсулін;
• ліпідограма;
• АЛТ, АСТ, ГГТ;
• креатинін, розрахункова ШКФ;
• сечова кислота;
• С-реактивний білок — за показаннями;
• окружність талії, артеріальний тиск, ІМТ.

Для оцінки андрогенного профілю у жінок лікар може розглядати:

• загальний тестостерон;
• вільний тестостерон або індекс вільних андрогенів;
• глобулін, що зв'язує статеві гормони;
• андростендіон;
• ДГЕА-сульфат;
• 17-ОН-прогестерон — за показаннями;
• пролактин;
• ТТГ.

Для чоловіків можуть бути доречними:

• загальний тестостерон вранці;
• глобулін, що зв'язує статеві гормони;
• розрахунковий вільний тестостерон — за потреби;
• ЛГ;
• ФСГ;
• пролактин — за показаннями;
• ПСА — перед розглядом терапії тестостероном у відповідних вікових групах і клінічних ситуаціях.

Цей перелік не є універсальним. Його потрібно адаптувати до симптомів, віку, статі, репродуктивних планів, супутніх захворювань і вже наявних результатів.
 

Метаболічний синдром і андрогени — це приклад ситуації, де один аналіз рідко дає відповідь. Потрібна не окрема цифра, а поєднання показників: глюкоза, інсулін, ліпіди, печінкові маркери, SHBG, тестостерон, інші андрогени, а також клінічний контекст.

CSD LAB допомагає зібрати цю картину системно. У лабораторії можна виконати дослідження, які потрібні для оцінки метаболічного та гормонального профілю, а результати можуть стати основою для змістовної розмови з лікарем: чи є інсулінорезистентність, який кардіометаболічний ризик, чи є ознаки гіперандрогенії у жінки або дефіциту тестостерону у чоловіка, що варто контролювати надалі.

CSD LAB не замінює консультацію лікаря, але стає важливою частиною персоналізованого маршруту. Саме лабораторні дані допомагають перейти від загальних скарг — “втома”, “набір ваги”, “нерегулярний цикл”, “зниження енергії” — до конкретного плану дій.

• Комплекс №19 "Гіперандрогенні порушення";
• Комплекс №30 "Ендокринне здоров'я";
• Профіль гормональний жіночий по слині;
• Глобулін, що зв'язує статеві гормони;
• Індекс вільного тестостерону;
• Комплекс №5: Ліпідограма.

1. American Heart Association. Your Risk for Metabolic Syndrome.
2. Nature Reviews Disease Primers. Metabolic syndrome. 2024.
3. Nature Metabolism. Metabolic Messengers: testosterone. 2025
4. Nature Reviews Endocrinology. Polycystic ovary syndrome as a metabolic disease. 2025.
5. International Evidence-based Guideline for the Assessment and Management of PCOS. 2023