Коли стандартне лікування бактеріальних інфекцій не спрацьовує: роль антибіотикорезистентності

Антибіотики давно стали для нас звичним рішенням. Часто, першим рішенням, яке спадає на думку після появи симптомів інфекційного захворювання або ж запалення — випити антибіотик і на диво, за тиждень стає легше. Та останніми роками дедалі більше пацієнтів і лікарів стикаються з іншою реальністю: лікування не спрацьовує з першого разу, симптоми повертаються, а заміна антибіотика не завжди дає результат. 

У багатьох таких випадках проблема не в “слабкому препараті” або поганій аптеці, яка продала препарат, що не працює. Причина є набагато глобальнішою — антибіотикорезистентність (АМР), яку ВООЗ відносить до десяти найбільших глобальних загроз для здоров’я людства і не просто так. Відповідно до їхнього звіту, у 2019 році АМР була безпосередньою причиною 1,27 мільйона смертей у світі, а також сприяла ще 4,95 мільйона. Саме АМР поступово перетворює стандартний протокол лікування на гру в інтуїцію.

Антибіотикорезистентність — це здатність бактерій виживати навіть під дією антибіотиків, які мали б їх ефективно знищувати. За оцінками ВООЗ, резистентні бактеріальні інфекції вже сьогодні суттєво ускладнюють лікування поширених захворювань і призводять до зростання тривалості терапії та ризику ускладнень, а також збільшення фінансових витрат у сфері охорони здоров’я. 

АМР формується поступово. До ключових чинників належать: 

• самолікування; 
• переривання курсу після зникнення симптомів, хоча причина захворювання ще не прибрана; 
• повторне використання одного й того ж препарату без урахування змін чутливості збудників; призначення антибіотиків без підтвердження бактеріальної природи інфекції. 

Саме тому антибіотик, який сприймається як універсальне рішення “на всяк випадок”, з часом втрачає ефективність. 

Для пацієнта це означає просту річ: інфекції, які раніше лікувалися за стандартними схемами, дедалі частіше потребують індивідуального підходу, а іноді — повторних курсів терапії.

Україна є учасницею глобального плану дій щодо боротьби зі стійкістю до антимікробних препаратів, ухваленою ВООЗ у 2015 році. Станом на 2025 рік, ми знаходимось на середині шляху — на етапі “С” — дані щодо антимікробної резистентності (АМР) збираються на національному рівні щодо поширених бактеріальних інфекцій у госпіталізованих та пацієнтів у громаді, але національна координація та стандартизація відсутні. 

Проте проблема АМР також посилюється в умовах воєнного стану. Основними причинами у цьому випадку є перевантаження медичної системи, переміщення пацієнтів з АМР з одного закладу охорони здоров’я (ЗОЗ) до іншого і звичайно, надмірне використання антибіотиків, та офіційно не зареєстрованих препаратів без належного контролю. 

Згідно зі Звітом Центру громадського здоров’я МОЗ України за результатами посиленого епіднагляду у 2023-2024 роках, серед поранених військових зафіксовано високі рівні антибіотикорезистентності у збудників гнійно-запальних інфекцій ран. 

З одного боку, вимушене застосування антибіотиків без лабораторного підтвердження є життєво необхідним у бойових умовах. З іншого — сприяє формуванню стійких бактерій, з якими згодом стикається вже цивільна система охорони здоров’я.

Бактерії здатні адаптуватися до дії антибіотиків різними шляхами: 

1. Вони можуть руйнувати або змінювати препарат за допомогою власних специфічних ферментів. 
2. Бактерії здатні активно виводити АМП з клітини або зменшувати проникність клітинної стінки бактерії, запобігаючи проникненню препарату всередину клітини. 
3. Бактерії можуть мутувати для змінення мішень дії конкретного препарату. 
4. Додаткову роль відіграє формування спеціальних біоплівок, які захищають бактерії від дії ліків, а також ускладнюють їхню ідентифікацію. 

У результаті навіть правильно підібрані схеми лікування можуть втрачати свою ефективність.

У клінічній практиці розрізняють різні рівні антибіотикорезистентності — від мультирезистентності (MDR), коли збудник стійкий до кількох класів антибіотиків, до широко лікарської (XDR) та панрезистентності (PDR), що означає суттєво обмежені або відсутні варіанти ефективного лікування і для пацієнта обертається тривалішою, складнішою та дорожчою терапією.

Коли антибіотик призначається без будь-яких лабораторного підтвердження, лікування базується на припущеннях: що це за збудник та до яких препаратів він може бути чутливим. Зазвичай у таких випадках використовуються антибіотики широкого спектру дії, що також сприяє розвитку АМР в популяції бактерій. 

Саме тому ідентифікація самого збудника та визначення його чутливості до антибіотиків є ключовим кроком у випадках, коли лікування не дає очікуваного результату або інфекція повторюється.

Для визначення чутливості широко застосовується диско-дифузійний метод (ДДМ) відповідно до рекомендацій EUCAST — Європейського комітету з визначення чутливості до антимікробних препаратів і дозволяє визначити, які антибіотики мають найбільші шанси бути ефективними для боротьби з тим чи іншим збудником. У неускладнених клінічних випадках цього підходу достатньо для оцінки чутливості одного мікроорганізму до обмеженого переліку антибіотиків і корекції терапії. 

Поряд із цим сучасна лабораторна діагностика використовує автоматизовані та напівавтоматизовані системи, які дозволяють не лише оцінити сам факт чутливості, а й визначити мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) — кількісний показник активності антибіотика проти конкретного збудника. Антибіотикограма з визначенням МІК, а за потреби й антимікотикограма, дають лікарю більш точну основу для прийняття клінічних рішень.

У складних клінічних ситуаціях, зокрема при виявленні мультирезистентних бактерій, стандартної антибіотикограми може бути вже недостатньо. У таких випадках може застосовуватися синергідний тест, який дозволяє оцінити ефективність комбінацій антибіотиків. Такий підхід ґрунтується на принципі “1+1=3”, коли сумарна дія двох препаратів перевищує ефект кожного з них окремо, і допомагає підібрати терапію з максимальним потенціалом ефективності.

В ідеальному варіанті лабораторне дослідження варто проводити до початку антибактеріальної терапії. Це дозволяє одразу з’ясувати, який саме збудник викликає інфекцію, і визначити його чутливість до антибіотиків. Такий підхід допомагає лікарю підібрати препарат, який має найбільші шанси бути ефективним із першої спроби, і зменшує ризик неефективного лікування. 

У реальному житті антибіотик часто призначають одразу. Якщо на тлі лікування покращення не настає або симптоми повертаються, лабораторне дослідження є наступним правильним кроком – воно допомагає з’ясувати збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків. Варто враховувати, що прийом антибіотиків може впливати на результати аналізів, тому вони потребують коректної оцінки лікарем. 

У CSD LAB виконуються мікробіологічні дослідження з визначенням чутливості до антибіотиків автоматизованим методом, а також з диско-дифузійним методом, що дозволяє уникнути подальшого лікування навмання. 

Також, у разі виявлення мультирезистентних бактерій можливе дозамовлення синергідного тесту, який дозволяє оцінити ефект комбінованої антибіотикотерапії за принципом “1+1=3” – коли два препарати разом пригнічують ріст збудника значно ефективніше, ніж кожен із них окремо, і таким чином допомагають підібрати терапію з найбільшим потенціалом ефективності у складних клінічних випадках. 

Ознайомитися з повним переліком мікробіологічних досліджень для ідентифікації бактеріальних збудників, визначення їхньої чутливості до антибіотиків, у тому числі з використанням автоматизованих методів та диско-дифузійного методу, можна тут: https://www.csdlab.ua/analyzes/mikrobiolohichni-doslidzhennya

#мікробіологія, #антибіотики, #антибіотикорезистентність, #бактерії, #мультирезистентність, #бакпосів, #антибіотикограма

Список джерел 

1. World Health Organization. Antimicrobial resistance. 
2. World Health Organization. Global action plan on antimicrobial resistance. 
3. Центр громадського здоров’я МОЗ України. Звіт посиленого епіднагляду за протимікробною резистентністю збудників гнійно-запальних інфекцій у поранених внаслідок бойових дій за 2023–2024 роки. 
4. Belay WY, Getachew M, Tegegne BA, Teffera ZH, Dagne A, Zeleke TK, Abebe RB, Gedif AA, Fenta A, Yirdaw G, Tilahun A, Aschale Y. Mechanism of antibacterial resistance, strategies and next-generation antimicrobials to contain antimicrobial resistance: a review. Front Pharmacol. 2024 Aug 16;15:1444781. doi: 10.3389/fphar.2024.1444781. PMID: 39221153; PMCID: PMC11362070. 
5. CDC. Antibiotic Use and Antimicrobial Resistance. 
6. І. А. Криворучко, Массімо Сартеллі Десять «золотих правил» оптимального використання антибіотиків у лікарнях: за матеріалами заяви–пропозиції Національної/Міжнародної мережевої групи з питань антимікробної резистентності у світі. Український журнал клінічної хірургії. 2023 Листопад/Грудень; 90(6):44-75 DOI: 10.26779/2786-832X.2023.6.44 
7. Hutchings MI, Truman AW, Wilkinson B. Antibiotics: past, present and future. Current Opinion in Microbiology, 2019. 
8. EUCAST. Disk diffusion method for antimicrobial susceptibility testing.