Інфекційний мононуклеоз: що це і як розпізнати?

Мононуклеоз часто називають «хворобою поцілунків» через спосіб передачі. Захворювання спричиняється вірусом Епштейна-Барра (EBV) та вражає лімфатичну систему, печінку, селезінку, провокує запалення горла, а також спричиняє сильну втому, загальну інтоксикацію організму та тривалу лихоманку. Вона поширена серед дітей, підлітків і молодих людей, але може вражати й дорослих.

Мононуклеоз – це вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна-Барра, який належить до сімейства герпесвірусів.

Захворювання може протікати в легкій, середньотяжкій і важкій формах. Легка форма частіше трапляється в дітей, тоді як підлітки та дорослі переносять хворобу важче. Вірус EBV проникає в кров через слизові оболонки, після чого активно розмножується в лімфоїдних тканинах. Перші симптоми з'являються через кілька тижнів після зараження, але в латентній формі вірус може перебувати в організмі роками.

Інфекційний мононуклеоз передається різними шляхами:

• через слину – поцілунки, використання спільного посуду, зубних щіток, пляшок із водою;
• повітряно-крапельним шляхом – під час чхання і кашлю;
• через кров – під час переливання інфікованої крові або використання нестерильних медичних інструментів;
• від матері до дитини – внутрішньоутробне зараження зустрічається рідко, але можливе.

Заражена людина може поширювати вірус, навіть якщо у неї немає виражених симптомів. Це робить мононуклеоз одним із найпідступніших вірусних захворювань. Важливо розуміти, що навіть після одужання вірус може зберігатися в організмі та періодично активуватися.

Попри те, що мононуклеоз Епштейна-Барра передається здебільшого через слину, можливі випадки зараження побутовим і трансплацентарним шляхом. У дорослих захворювання може передаватися під час переливання крові або під час трансплантації органів. Після первинного зараження вірус залишається в організмі на все життя, періодично активуючись у разі ослаблення імунітету.

Основна причина мононуклеозу – зараження вірусом Епштейна-Барра (EBV). Після потрапляння в організм вірус атакує B-лімфоцити, змінюючи їхню структуру і викликаючи аномальну імунну відповідь. Вірус може тривалий час перебувати в організмі в латентній формі й активуватися при зниженні імунітету. Фактори ризику:

• дитячий і підлітковий вік – частіше хворіють діти та молоді люди до 30 років;
• ослаблений імунітет – унаслідок хронічних захворювань, стресу, нестачі вітамінів;
• тісний контакт з інфікованою людиною – особливо під час користування спільними предметами побуту;
• часті ГРВІ та застуди – можуть послаблювати імунітет, створюючи сприятливі умови для активації вірусу;
• неповноцінне харчування, нестача сну і перевтома – сприяють ослабленню захисних функцій організму.

Крім вищевказаних чинників, розвиток захворювання також може бути пов'язаний із генетичною схильністю. Дослідження показали, що у деяких людей EBV викликає більш виражений запальний процес, що може бути зумовлено особливостями імунної системи.

У пацієнтів з імунодефіцитом або після трансплантації органів перебіг хвороби може бути важчим і призводити до серйозних ускладнень. У рідкісних випадках вірус асоціюється з розвитком аутоімунних захворювань.

Інкубаційний період захворювання становить у середньому 4-6 тижнів після зараження. Хвороба починається з підвищеної температури, болю в горлі та збільшення лімфатичних вузлів. У цьому випадку лікар може порекомендувати зробити загальний аналіз крові, щоб оцінити стан організму.

Загальні симптоми мононуклеозу:

• лихоманка – температура до 39-40 °C;
• сильна втома – супроводжує хворобу протягом кількох тижнів;
• біль у горлі – нагадує ангіну, може супроводжуватися білими нальотами на мигдаликах;
• збільшення лімфатичних вузлів – особливо помітне на шиї;
• висип – може з'являтися після приймання антибіотиків;
• біль у м'язах і суглобах – часто спостерігається в перші дні хвороби;
• збільшення печінки та селезінки – може призвести до дискомфорту в правому підребер'ї;
• порушення роботи печінки – іноді супроводжується пожовтінням шкіри та очей;
• нічна пітливість – може турбувати пацієнтів протягом кількох тижнів;
• зниження апетиту – пов'язане із запаленням та інтоксикацією організму;
• головні болі – часто супроводжують захворювання через загальну слабкість і зневоднення;
• утруднене дихання – у разі значного збільшення лімфатичних вузлів у ділянці горлянки.

Симптоми можуть зберігатися від двох до шести тижнів, але втома і зниження працездатності можуть турбувати до кількох місяців. У деяких випадках пацієнти відзначають періодичні загострення симптомів, особливо після фізичного навантаження або стресу.

Варто враховувати, що мононуклеоз у дітей може протікати легше, ніж у дорослих, але водночас ризик ускладнень у малюків вищий. У літніх людей захворювання трапляється рідше, але в разі інфікування може проявлятися в більш вираженій формі з ураженням печінки та тривалою інтоксикацією. Важливо вчасно звернутися до лікаря, щоб уникнути ускладнень і отримати адекватне лікування.

При підозрі на мононуклеоз лікар проводить огляд і призначає лабораторні дослідження. Важливі діагностичні критерії:

• загальний аналіз крові – показує збільшення кількості атипових мононуклеарів;
• аналіз на вірус Епштейна-Барра – допомагає виявити активну інфекцію;
• біохімічний аналіз крові – перевіряє роботу печінки та рівень білірубіну;
• ПЛР та ІФА-тести – визначають наявність антитіл до EBV.

Крім лабораторних досліджень, іноді потрібне ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини, щоб оцінити стан печінки та селезінки. За ускладненого перебігу захворювання можуть призначатися додаткові імунологічні тести, щоб оцінити стан захисних сил організму. За необхідності проводиться консультація інфекціоніста або гематолога.

Для встановлення точного діагнозу лікарі часто використовують комплексний підхід, поєднуючи лабораторні дослідження з клінічною картиною захворювання. Важливо враховувати анамнез пацієнта, щоб виключити інші захворювання зі схожими симптомами, такі як ангіна, вірусний гепатит або лімфопроліферативні захворювання.

Лікування мононуклеозу спрямоване на полегшення симптомів і підтримку імунної системи. Лікар може призначити таку терапію:

• постільний режим – за високої температури;
• рясне пиття – допомагає знизити інтоксикацію організму;
• противірусні препарати – застосовуються в деяких випадках;
• жарознижувальні засоби – для зниження температури;
• імуномодулювальна терапія – для підвищення захисних сил організму;
• гепатопротектори – підтримують функцію печінки.

Важливо також контролювати рівень фізичної активності під час хвороби. У перші тижні після одужання рекомендується уникати інтенсивних навантажень, щоб запобігти ризику розриву селезінки.

У деяких випадках лікар може призначити курс вітамінів і антиоксидантів для відновлення організму після перенесеного захворювання. У разі тяжкого перебігу хвороби може знадобитися госпіталізація, особливо якщо спостерігаються ускладнення з боку печінки або лімфатичної системи.

Більшість людей одужують без наслідків, але в рідкісних випадках мононуклеоз інфекційний може призвести до серйозних ускладнень:

• розрив селезінки – рідкісний, але небезпечний стан, який потребує негайної операції;
• гепатит – запалення печінки, яке спричиняє жовтяницю;
• неврологічні ускладнення – енцефаліт, менінгіт;
• синдром хронічної втоми – тривала слабкість і зниження працездатності;
• бактеріальні ускладнення – отити, пневмонія, ангіна.

У деяких випадках вірус Епштейна-Барра асоціюється з аутоімунними захворюваннями та може сприяти розвитку таких станів, як розсіяний склероз і синдром Шегрена. У пацієнтів з імунодефіцитом інфекція може призводити до тяжчих форм лімфопроліферативних захворювань, включно з рідкісними видами лімфом. Тривала персистенція вірусу в організмі іноді провокує розвиток хронічної втоми та порушень з боку нервової системи.

Щоб уникнути ускладнень, важливо дотримуватися рекомендацій лікаря, стежити за самопочуттям і регулярно здавати аналізи. Особливо це актуально для пацієнтів, у яких спостерігаються стійкі зміни в складі крові або тривале підвищення температури. Лікарський контроль необхідний протягом кількох місяців після перенесеного захворювання.

Мононуклеоз – це серйозне захворювання, яке вимагає уважного ставлення. Якщо з'явилися симптоми мононуклеозу, важливо вчасно пройти діагностику і звернутися до лікаря.

Не займайтеся самолікуванням – за перших ознак хвороби звертайтеся до лікаря! Аналізи на мононуклеоз у медичній лабораторії CSD LAB допоможуть лікареві швидко і точно встановити діагноз, щоб підібрати оптимальне лікування.