Вирус гепатита B (HBV), HBsAg

HBsAg - є поверхневим ліпопротеїном оболонки вірусу гепатиту В і названий австралійським антигеном. У більшості випадків HBsAg виявляється вже в інкубаційному періоді і при гострому перебігу гепатиту виявляється в крові впродовж 6-8 тиж. Виявлення поверхневого антигена вірусу гепатиту В у крові довше 6 місяців після початку хвороби свідчить про можливу хронізацію процесу. 

Можливе довічне носійство HBsAg. Застосовується як самий ранній маркер вірусного гепатиту В, для контролю можливого процесу хронізації захворювання, для диференційної діагностики гепатиту нез”ясованої етіології, для епідеміологічних цілей і обстеження донорської крові. Виявлення у хворого HBsAg не є абсолютно достовірним доказом гострого ВГВ: це може бути ознакою носійства НВV і навіть гепатоцелюлярної карциноми. Але і відсутність HBsAg не може служити підставою для зняття діагнозу гострого ВГВ. Причинами може бути мала концентрація HBsAg в крові, "серологічний пропуск", споживання HBsAg D - вірусом, pre - s -мутантні форми вірусу.

Показання для призначення:

1. Діагностика гострого і хронічного вірусного гепатиту В;
2. Моніторинг стану, контроль терапії пацієнтів з гепатитом В.

Досліджуваний біоматеріал: кров (сироватка).

Підготовка до дослідження:
Натщесерце (8-12 годин голодування); для дітей до двох років можливе голодування протягом 3-4 годин. За добу виключити фізичні та емоційні навантаження, перегрів та переохолодження, порушення режиму сну, авіаперельоти, інструментальні методи дослідження (УЗД, рентген та ін.), фізіотерапевтичні процедури, масаж, прийом алкоголю та медикаментів (останнє – тільки за погодженням з лікарем).
За годину перед забором крові не можна курити. У день дослідження допускається вживання невеликої кількості води.

Референтні значення:

<0,9 - негативний
0.9 - 1.0 - сумнівний
=> 1.0 – позитивний

Гепатит – запальне захворювання печінки, що спричинене, переважно, вірусами. Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е, які спричиняють захворювання печінки. Так, зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Найбільш поширені прояви гепатитів:
астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передачі вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е - фекально-оральний, вірусів гепатиту В, С і D -  контактуванням через пошкоджену шкіру або слизовими оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини;
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• під час незахищених статевих контактів.