СПКЯ більше не СПКЯ: що таке PMOS і яку роль відіграють аналізи в діагностиці

СПКЯ офіційно отримав нову назву у 2026 році. Якщо ви звикли чути “синдром полікістозних яєчників” або СПКЯ, є важливе оновлення. У травні 2026 року міжнародний консенсус перейменував цей стан на Polyendocrine Metabolic Ovarian Syndrome — поліендокринний метаболічний оваріальний синдром, або PMOS. Нова назва вже внесена в міжнародну настанову.

Але спокійно: це не нова хвороба і не новий діагноз. PMOS — це той самий стан, який раніше називали СПКЯ. Змінилася назва, а не діагностичні критерії чи рекомендації щодо лікування. Наступне повне оновлення міжнародної настанови, заплановане на 2028 рік, уже використовуватиме PMOS як стандартну термінологію.

То навіщо було щось змінювати? Тому що стара назва створювала хибне уявлення: ніби головна проблема — “кісти в яєчниках”. Насправді PMOS набагато ширший. Це стан, який може проявлятися порушеннями овуляції та менструального циклу, надлишком андрогенів, метаболічними порушеннями, змінами маси тіла, проблемами з фертильністю та психологічним самопочуттям. Саме це й мала відобразити нова назва.

Почнемо з найпоширенішого міфу. ПМОС не означає, що в яєчниках є патологічні кісти.

На УЗД можуть бути видимі численні дрібні фолікули — структури, у яких розвиваються яйцеклітини. Їх наявність не означає автоматично, що у жінки є ПМОС. І навпаки — нормальна картина яєчників на УЗД не завжди виключає синдром.

У дорослих діагноз PMOS, відповідно до чинних міжнародних критеріїв, встановлюють за наявності двох із трьох основних ознак, якщо виключені інші можливі причини:

• клінічний або біохімічний гіперандрогенізм;
• порушення овуляції або нерегулярний менструальний цикл;
• полікістозна морфологія яєчників за УЗД або підвищений АМГ як альтернатива УЗД.

Тобто: “У мене багато фолікулів на УЗД” ≠ “у мене ПМОС”.

Є ще один важливий момент. Якщо у дорослої жінки одночасно є порушення циклу та гіперандрогенізм, для встановлення діагнозу не обов'язково робити УЗД яєчників або визначати АМГ.

Саме тому сучасна діагностика — це не пошук “кіст”, а оцінка гормонального, репродуктивного та метаболічного профілю.

Лабораторний аналіз сам по собі не ставить діагноз. Його завдання — відповісти на конкретне клінічне питання: чи є надлишок андрогенів, чи є порушення вуглеводного обміну, чи потрібно виключити іншу причину симптомів.

Тестостерон: чи є надлишок андрогенів?

Андрогени — це група гормонів, які часто називають “чоловічими”. Але вони є і в жіночому організмі та відіграють важливу роль у його роботі. При ПМОС їх рівень або біологічна активність можуть бути підвищеними. Це може проявлятися:

• надмірним ростом волосся на обличчі або тілі;
• акне;
• випадінням волосся за жіночим типом;
• порушеннями овуляції;
• нерегулярним менструальним циклом.

Для лабораторної оцінки біохімічного гіперандрогенізму міжнародні рекомендації насамперед рекомендують:

• загальний тестостерон;
• вільний тестостерон або розрахований індекс вільних андрогенів.

Якщо ці показники не підвищені, за відповідної клінічної картини лікар може додатково призначити:

• андростендіон;
• ДГЕА-С.

Але ці показники менш специфічні, тому не обов'язково потрібні кожній пацієнтці.

Важливий нюанс — метод дослідження

Для жіночого організму концентрація тестостерону відносно невисока. Тому точність лабораторного методу має значення. Міжнародні рекомендації віддають перевагу більш точним методам визначення андрогенів, зокрема LC-MS/MS, коли це доступно. Прямі імуноаналізи можуть бути недостатньо точними для визначення низьких концентрацій тестостерону у жінок.

Тому “здати тестостерон” — це не просто отримати цифру в бланку. Важливо розуміти, який саме показник визначали та наскільки надійним є метод його вимірювання.

АМГ — це аналіз на ПМОС?

Не зовсім. Антимюлерів гормон, або АМГ, дійсно став важливим інструментом у сучасній діагностиці ПМОС. У дорослих жінок його можна використовувати як альтернативу УЗД для оцінки полікістозної морфології яєчників у відповідному діагностичному алгоритмі.

Але: високий АМГ ≠ автоматично ПМОС. АМГ не повинен використовуватися як єдиний тест для встановлення діагнозу. Тому не варто робити висновок “у мене високий АМГ — отже, у мене синдром”.

На результат АМГ можуть впливати різні фактори, зокрема вік, гормональна контрацепція та особливості лабораторного методу.

І ще одна важлива деталь: у підлітків АМГ та УЗД не рекомендують використовувати для діагностики ПМОС через недостатню специфічність у цьому віці.

Ось тут і полягає головна зміна підходу. У новій назві є слово “metabolic” — метаболічний. І це не випадково.

ПМОС пов'язаний із підвищеним ризиком порушень вуглеводного обміну, зокрема порушеної толерантності до глюкози та цукрового діабету 2 типу. Метаболічні ризики можуть бути присутні навіть у жінок без ожиріння. Міжнародна настанова тому рекомендує оцінювати глікемічний статус у жінок із PMOS.

Що перевіряють? Залежно від ситуації лікар може призначити:

• глюкозу;
• глікований гемоглобін (HbA1c);
• пероральний глюкозотолерантний тест із 75 г глюкози.

І тут є важливий нюанс. Для оцінки порушень вуглеводного обміну при ПМОС 75-грамовий ОГТТ є найточнішим тестом, незалежно від індексу маси тіла. Якщо провести його неможливо, можуть використовуватися глюкоза натще та/або HbA1c, хоча вони менш чутливі для цієї мети. Тому звична схема “здам інсулін і HOMA-IR — і все стане зрозуміло” не зовсім відповідає сучасним рекомендаціям.

Інсулінорезистентність важлива для PMOS, але рутинне визначення інсуліну або HOMA-IR не рекомендується як основний діагностичний тест.

Це хороший приклад того, чому сучасна лабораторна діагностика — не про кількість аналізів. Вона про те, яке питання ми намагаємося вирішити кожним із них.

Тому що метаболічні зміни не обмежуються глюкозою. У жінок із ПМОС можуть бути підвищені кардіометаболічні ризики, тому міжнародні рекомендації рекомендують визначати ліпідний профіль уже під час встановлення діагнозу. До ліпідного профілю входять:

• загальний холестерин;
• ЛПНЩ;
• ЛПВЩ;
• тригліцериди.

Ці показники допомагають оцінити метаболічний профіль пацієнтки та разом з іншими факторами — наприклад, артеріальним тиском, масою тіла та рівнем глюкози — сформувати більш повну картину ризиків.

Тобто нова назва PMOS дуже добре підкреслює те, що сучасна медицина вже давно знала: яєчники — лише одна частина цієї історії.

Є ще одна причина, чому не існує “одного аналізу на ПМОС”. Симптоми, схожі на прояви синдрому, можуть виникати і при інших станах. Наприклад, нерегулярний цикл може бути пов'язаний із порушенням роботи щитоподібної залози або підвищеним рівнем пролактину. А надлишок андрогенів може мати інше походження. Тому за показаннями лікар може призначити:

• ТТГ — для оцінки функції щитоподібної залози;
• пролактин;
• 17-ОН-прогестерон — для виключення некласичної вродженої гіперплазії наднирників;
• ДГЕА-С — за підозри на наднирникове походження надлишку андрогенів;
• інші дослідження — залежно від симптомів.

Міжнародні рекомендації окремо наголошують на необхідності виключати інші причини перед встановленням діагнозу PMOS. Особливо важливо звернутися до лікаря, якщо ознаки надлишку андрогенів з'явилися раптово або дуже швидко прогресують.

Наприклад:

• швидко посилився ріст волосся на обличчі;
• раптово з'явилося виражене акне;
• відбулися інші різкі зміни, пов'язані з андрогенами.

У таких ситуаціях не варто автоматично пояснювати все ПМОС.

Ось тут хороша новина: не потрібно здавати весь гормональний профіль одразу. Універсального списку аналізів для кожної жінки з підозрою на ПМОС не існує. Лікар формує його залежно від симптомів, віку, менструального циклу, прийому препаратів та репродуктивних планів. Умовно дослідження можна розділити на кілька груп.

Для оцінки гіперандрогенізму:

• загальний тестостерон;
• вільний тестостерон або індекс вільних андрогенів;
• ДГЕА-С;
• андростендіон — за показаннями.

Для оцінки вуглеводного обміну:

• глюкоза;
• HbA1c;
• ОГТТ із 75 г глюкози.

Для оцінки метаболічного ризику:

• загальний холестерин;
• ЛПНЩ;
• ЛПВЩ;
• тригліцериди.

Для виключення інших причин:

• ТТГ;
• пролактин;
• 17-ОН-прогестерон;
• інші дослідження — за показаннями.

Для оцінки полікістозної морфології яєчників у дорослих:

• УЗД;
• або АМГ — у відповідному діагностичному алгоритмі.

Тобто замість підходу “здам усе, що знайду в лабораторії” працює інший принцип: кожен аналіз має відповідати на конкретне клінічне питання.

Тут нова назва може викликати ще одне питання: “То мій старий діагноз тепер неправильний?” Ні.

Якщо раніше вам встановили СПКЯ відповідно до діагностичних критеріїв, перейменування стану не означає, що діагноз потрібно “скасовувати”. Тепер у медичній документації та комунікації поступово використовуватиметься ПМОС — раніше відомий як PCOS/СПКЯ. Саме так нову термінологію наразі впроваджує міжнародна настанова.

А от що справді має значення — це актуальний стан здоров'я. Адже прояви ПМОС можуть змінюватися протягом життя. Менструальний цикл може стати регулярнішим. Можуть змінитися симптоми гіперандрогенізму. Може змінюватися маса тіла та метаболічний профіль.

Тому контроль має бути не про нескінченне повторення всіх гормонів, а про оцінку тих показників, які справді важливі саме зараз.

Зміна назви — не просто косметичне перейменування. ПМОС краще описує те, чим цей стан є насправді: комплексним ендокринним, метаболічним та оваріальним синдромом. І це важливо не лише для лікарів. Бо коли жінці кажуть “у вас полікістоз”, вона може роками думати, що проблема виключно в яєчниках. Коли ж говоримо про ПМОС, фокус стає ширшим:

• гормони;
• овуляція;
• менструальний цикл;
• метаболізм;
• серцево-судинні ризики;
• репродуктивне здоров'я;
• якість життя.

Саме тому лабораторна діагностика тут — не просто набір цифр у бланку. Вона допомагає лікарю відповісти на конкретні запитання:

• чи є біохімічний гіперандрогенізм;
• чи є порушення вуглеводного обміну;
• чи присутні метаболічні фактори ризику;
• чи потрібно виключити інші ендокринні стани;
• які показники варто контролювати надалі.

Іноді правильна діагностика починається не з більшої кількості аналізів, а з правильного запитання.

CSD LAB допомагає пройти цей лабораторний етап так, щоб дослідження мали зрозумілу клінічну мету — від оцінки андрогенів і метаболічного профілю до додаткових досліджень за рекомендацією лікаря.

• Тестостерон загальний — для оцінки біохімічного гіперандрогенізму;
• Антимюлерів гормон (АМГ) — може використовуватися в діагностичному алгоритмі PMOS у дорослих;
• Глікований гемоглобін (HbA1c) — для оцінки глікемічного статусу.

1. International Evidence-based Guideline for the Assessment and Management of Polyendocrine Metabolic Ovarian Syndrome (PMOS), 2026. — актуалізація термінології: PCOS перейменовано на PMOS у травні 2026 року; діагностичні та лікувальні рекомендації залишилися без змін.
2. Monash Centre for Health Research and Implementation. PMOS Guideline. — офіційна сторінка міжнародної настанови та матеріалів щодо переходу від PCOS до PMOS.
3. American Society for Reproductive Medicine. PCOS is Now PMOS: Understanding the Name Change. 2026. — позиція ASRM щодо перейменування та обґрунтування нової термінології.
4. Teede HJ, et al. International Evidence-based Guideline for the Assessment and Management of Polycystic Ovary Syndrome. 2023. — базова доказова настанова, рекомендації якої після перейменування були перенесені в PMOS guideline; містить критерії діагностики, роль андрогенів, АМГ, оцінку глікемічного та метаболічного ризику.
5. Evaluating the diagnostic accuracy of androgen measurement in polycystic ovary syndrome. — систематичний огляд і метааналіз точності визначення андрогенів, який обґрунтовує використання загального та вільного тестостерону як основних лабораторних маркерів біохімічного гіперандрогенізму та перевагу точніших методів вимірювання.