Helicobacter pylori: як бактерія викликає гастрит і підвищує ризик раку шлунка

Біль у шлунку — поширена скарга, і причин у нього чимало: від погрішностей у харчуванні та стресу до гастриту, виразкової хвороби чи інших захворювань травного тракту. Серед цих причин окремої уваги заслуговує інфекція Helicobacter pylori (H. pylori) — бактерія, яка здатна роками жити у слизовій оболонці шлунка і є однією з найпоширеніших причин хронічного гастриту. У багатьох людей інфекція тривалий час не викликає жодних симптомів. В інших з'являються біль або дискомфорт у верхній частині живота, нудота, відчуття переповнення після їжі чи інші прояви диспепсії.

Але значення H. pylori виходить далеко за межі гастриту. Тривала інфекція пов'язана з виразковою хворобою, атрофією слизової оболонки, MALT-лімфомою та підвищенням ризику розвитку аденокарциноми шлунка. Тому сьогодні H. pylori розглядають не просто як можливу причину дискомфорту у шлунку, а як інфекцію, своєчасне виявлення та лікування якої має значення і для профілактики серйозних захворювань.

Шлунок має дуже кисле середовище, проте H. pylori пристосувалася виживати навіть у таких умовах. Бактерія продукує фермент уреазу, який допомагає створювати навколо неї менш кисле мікросередовище. Завдяки цьому H. pylori може колонізувати слизову оболонку шлунка та підтримувати в ній хронічне запалення.

У більшості інфікованих людей розвивається хронічний гастрит, хоча клінічні прояви можуть бути відсутні. У частини пацієнтів тривале запалення поступово призводить до послідовних структурних змін слизової оболонки. Цей ланцюг подій називають каскадом Корреа.

Каскад Корреа (Correa’s cascade) — це послідовність змін у слизовій оболонці шлунка, які поступово призводять до розвитку раку.

H. pylori → хронічний гастрит → атрофія → кишкова метаплазія → дисплазія → аденокарцинома шлунка.

Гастрит: хронічне запалення слизової оболонки, часто спричинене бактерією Helicobacter pylori.

Атрофія: загибель залоз шлунка та зменшення їхньої кількості. Метаплазія: зміна епітелію шлунка на кишковий тип.

Дисплазія: поява атипових клітин, що є безпосереднім передраковим станом.

Рак: розвиток аденокарциноми шлунка.

Хоча весь процес від початкового гастриту до раку зазвичай триває роками, найбільше значення має виявлення та ерадикація H. pylori ще до розвитку виражених передракових змін.

Helicobacter pylori визнана канцерогенним фактором для людини. Найбільш переконливо його тривала персистенція пов'язана з двома злоякісними захворюваннями шлунка — аденокарциномою та MALT-лімфомою.

При аденокарциномі основну роль відіграє багаторічне хронічне запалення, яке у частини пацієнтів поступово призводить до атрофії, кишкової метаплазії та дисплазії.

В основі MALT-лімфоми шлунка лежить інший механізм. MALT — це лімфоїдна тканина, асоційована зі слизовими оболонками. Постійна стимуляція імунної системи на тлі хронічної H. pylori-інфекції може сприяти патологічному розмноженню В-лімфоцитів та розвитку лімфоми. Зв'язок настільки значущий, що при певних формах локалізованої H. pylori-позитивної MALT-лімфоми ерадикація бактерії є важливою частиною лікувальної тактики та може призводити до регресії лімфоми.

Це один із найяскравіших прикладів того, як хронічна бактеріальна інфекція може бути безпосередньо пов'язана з розвитком онкологічного захворювання.

Наявність періодичного дискомфорту у шлунку не означає, що потрібно самостійно здавати всі доступні аналізи на H. pylori. Метод діагностики варто обирати залежно від симптомів, віку, анамнезу та ризику захворювань шлунка.

Обговорити тестування на H. pylori з лікарем варто, якщо:

• є диспепсія — біль або дискомфорт у верхній частині живота, раннє насичення чи відчуття переповнення після їжі;
• раніше була діагностована виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки;
• виявлено атрофічний гастрит або метаплазію;
• діагностована MALT-лімфома шлунка;
• є незрозуміла залізодефіцитна анемія після виключення інших причин;
• є імунна тромбоцитопенія у відповідному клінічному контексті;
• людина належить до групи підвищеного ризику раку шлунка.

Для первинного неінвазивного виявлення активної інфекції можуть використовуватися тест на антиген H. pylori у калі або 13C-уреазний дихальний тест. Аналізи крові на антитіла мають обмеження: антитіла можуть зберігатися ще тривалий час після ерадикації бактерії. Тому позитивна серологія не завжди дозволяє відрізнити активну інфекцію від перенесеної та оцінити ефективність лікування.

Якщо H. pylori підтверджена, інфекцію потрібно ерадикувати за схемою, призначеною лікарем. Після завершення лікування важливо не орієнтуватися лише на зникнення симптомів, а підтвердити успішність ерадикації. Контроль проводять щонайменше через 4 тижні після завершення антибактеріальної терапії. Інгібітори протонної помпи перед контрольним дослідженням зазвичай припиняють на 2 тижні, а антибіотики та препарати вісмуту — щонайменше на 4 тижні, якщо лікар не визначив іншу тактику. Для контролю ерадикації можуть використовуватися тест на антиген H. pylori у калі, уреазний дихальний тест або відповідні біопсійні методи.

Окрема ситуація — симптоми або фактори ризику, при яких потрібно оцінити не лише бактерію, а й саму слизову оболонку шлунка. При незрозумілій втраті маси тіла, шлунково-кишковій кровотечі, анемії, стійкому блюванні, порушенні ковтання, підозрі на передракові зміни або інших клінічних показаннях лікар може рекомендувати гастроскопію з біопсією. У такому випадку патоморфологічне дослідження допомагає відповісти вже на інше запитання: що відбувається зі слизовою шлунка і чи є в ній атрофія, кишкова метаплазія або інші патологічні зміни.

У CSD LAB доступні різні лабораторні, молекулярні та патоморфологічні дослідження залежно від клінічного запиту.

• Helicobacter pylori, антиген у калі (якісне визначення), код S095 — неінвазивне дослідження для виявлення антигену H. pylori у калі. Використовується для визначення активної інфекції та може застосовуватися для контролю ефективності ерадикаційної терапії за умови дотримання рекомендованих термінів і правил підготовки;
• ПЛР. Helicobacter pylori з резистентністю до кларитроміцину (3 основні мутації), код P203 — молекулярне дослідження для якісного визначення H. pylori та мутацій, пов'язаних із резистентністю до кларитроміцину. Матеріалом можуть бути кал, слина або шлунковий сік. Виявлення резистентності може допомогти лікарю більш обґрунтовано обрати антибактеріальну терапію;
• Біопсія шлунка для оцінки хронічного гастриту, визначення інфекції Helicobacter, оцінки за системами OLGA та OLGIM, код H090 — комплексне патоморфологічне дослідження біоптатів слизової шлунка. Дозволяє оцінити хронічний гастрит, виявити H. pylori, визначити наявність атрофії та кишкової метаплазії й оцінити їх поширеність за системами OLGA та OLGIM.

Вибір дослідження залежить від того, на яке клінічне запитання потрібно отримати відповідь. Якщо потрібно неінвазивно перевірити наявність активної H. pylori-інфекції, одним із варіантів є визначення антигену в калі. Якщо важливо не лише виявити бактерію, а й отримати інформацію про можливу резистентність до кларитроміцину, може використовуватися молекулярне ПЛР-дослідження. А якщо пацієнту вже показана гастроскопія і необхідно оцінити стан слизової шлунка, патоморфологічне дослідження біоптатів дозволяє побачити значно більше, ніж сам факт наявності H. pylori. Особливо важливою є оцінка за OLGA та OLGIM. Ці системи допомагають стадіювати атрофію та кишкову метаплазію і використовуються для стратифікації ризику розвитку раку шлунка та визначення подальшої тактики спостереження.

Важливо зазначити, що цей каскад змін від інфекції до раку не є неминучим сценарієм. Наявність H. pylori не означає, що людина обов'язково захворіє на рак шлунка. Ризик залежить від багатьох факторів: тривалості інфекції, властивостей штаму бактерії, генетичної схильності, способу життя (куріння, харчування, вживання алкоголю) та вже наявних змін слизової.

Ще одна хороша новина полягає в тому, що H. pylori - це фактор ризику, на який можна впливати. Виявлення та ерадикація H. pylori знижують ризик розвитку раку шлунка, особливо якщо лікування проведене до формування вираженої атрофії та кишкової метаплазії.

Якщо передракові зміни вже сформувалися, ерадикація бактерії все одно залишається важливою, але може не усунути ризик повністю. Таким пацієнтам лікар може рекомендувати подальше ендоскопічне спостереження. Тому мета діагностики H. pylori — не налякати можливістю раку. Вона значно практичніша: вчасно знайти фактор, на який ми можемо вплинути, провести лікування та індивідуально обрати подальший план спостереження.

1. Malfertheiner P. et al. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut. 2022;71:1724–1762.
2. Chey W.D. et al. ACG Clinical Guideline: Treatment of Helicobacter pylori Infection. American Journal of Gastroenterology. 2024.
3. European Society of Gastrointestinal Endoscopy (ESGE). Management of epithelial precancerous conditions and lesions in the stomach (MAPS).
4. International Agency for Research on Cancer (IARC). Helicobacter pylori and gastric carcinogenesis.