Helicobacter pylori: як бактерія впливає на здоров'я шлунка та коли потрібно проходити обстеження

Багато людей дізнаються про Helicobacter pylori після гастроскопії або отримання результатів аналізів. Одразу виникають запитання: звідки взялася бактерія, чи потрібно її лікувати, наскільки вона небезпечна та який метод діагностики є найточнішим.

Helicobacter pylori – одна з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у світі. За різними оцінками, нею інфіковано близько половини населення планети. Проте сама наявність бактерії не означає розвиток захворювання. У багатьох людей вона не викликає жодних симптомів, тоді як в інших стає причиною хронічного гастриту, виразкової хвороби або підвищує ризик розвитку раку шлунка.

Саме відкриття H. pylori докорінно змінило уявлення про причини більшості захворювань шлунка. Сьогодні доведено, що ця бактерія є основною причиною хронічного гастриту та більшості випадків виразкової хвороби, а також визнана фактором ризику розвитку аденокарциноми шлунка. 

Helicobacter pylori – це грамнегативна бактерія спіралеподібної форми, яка пристосувалася до життя в кислому середовищі шлунка.

Її головною особливістю є здатність виробляти фермент уреазу. Під його дією сечовина розщеплюється з утворенням аміаку, який тимчасово нейтралізує кислоту навколо бактерії. Завдяки цьому створюються умови для її виживання навіть у шлунковому соку.

За допомогою джгутиків H. pylori проникає крізь захисний шар слизу та прикріплюється до клітин слизової оболонки шлунка. Там вона може зберігатися роками, підтримуючи хронічне запалення.

На відміну від багатьох інших бактеріальних інфекцій, Helicobacter pylori не викликає гострого процесу, після якого організм самостійно позбавляється збудника. Без лікування бактерія здатна існувати десятиліттями. 

Основним джерелом інфекції є людина. Найчастіше зараження відбувається ще в дитячому віці.

Передача можлива контактно-побутовим, орально-оральним і фекально-оральним шляхами. Найбільше значення мають умови проживання, рівень санітарії, якість питної води та тривалий контакт між членами родини.

Попри високу поширеність, Helicobacter pylori не належить до інфекцій, які легко передаються під час короткочасного контакту. Для зараження зазвичай потрібен тривалий або повторний контакт із носієм бактерії. 

Після потрапляння до шлунка Helicobacter pylori не проникає глибоко в тканини, а залишається в шарі слизу та на поверхні епітелію. Крім того, вона здатна частково уникати розпізнавання імунною системою.

У результаті організм не може повністю елімінувати бактерію. Імунна система лише стримує її розмноження, але водночас підтримує хронічне запалення слизової оболонки шлунка. Саме цей процес лежить в основі більшості захворювань, пов'язаних із Helicobacter pylori. 

Міжнародні рекомендації не радять проводити тестування всьому населенню.

Обстеження рекомендують пацієнтам із диспепсією без тривожних симптомів, виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки, атрофічним гастритом, MALT-лімфомою, після ендоскопічного лікування раннього раку шлунка, а також людям, у яких родичі першої лінії хворіли на рак шлунка.

Тестування також доцільне перед тривалим застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів або ацетилсаліцилової кислоти, оскільки ерадикація бактерії допомагає зменшити ризик розвитку виразок.

Рішення щодо необхідності обстеження приймає лікар, враховуючи клінічну ситуацію, симптоми та фактори ризику. 

Більшість інфікованих людей тривалий час не мають жодних скарг. Лише у частини пацієнтів розвиваються клінічно значущі захворювання.

Найчастіше симптоми пов'язані із запаленням слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки. До них належать біль або дискомфорт у верхній частині живота, печія, швидке насичення, відчуття переповнення після їжі, нудота, відрижка та здуття живота.

Водночас ці прояви не є специфічними саме для Helicobacter pylori. Подібні симптоми можуть виникати при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, функціональній диспепсії, захворюваннях жовчного міхура, підшлункової залози та інших патологіях шлунково-кишкового тракту. Саме тому встановити діагноз лише за клінічною картиною неможливо.

Особливої уваги потребують так звані тривожні симптоми: безпричинна втрата маси тіла, повторне блювання, утруднене ковтання, шлунково-кишкова кровотеча або залізодефіцитна анемія. У таких випадках лікар зазвичай рекомендує гастроскопію. 

Практично після інфікування у слизовій оболонці шлунка розвивається хронічний гастрит. У більшості людей він прогресує повільно, однак у частини пацієнтів тривале запалення призводить до пошкодження слизової оболонки, розвитку ерозій, виразок, атрофії та кишкової метаплазії.

Найбільш доведений зв'язок Helicobacter pylori має з такими захворюваннями:

•    хронічний гастрит;  
•    виразкова хвороба шлунка;  
•    виразкова хвороба дванадцятипалої кишки;  
•    MALT-лімфома шлунка;  
•    аденокарцинома шлунка.  

Крім цього, інфекцію пов'язують із деякими випадками залізодефіцитної анемії, дефіциту вітаміну B12 та імунної тромбоцитопенії. Саме тому за відсутності інших причин лікар може рекомендувати обстеження на Helicobacter pylori. 

 1994 році Helicobacter pylori була віднесена до канцерогенів І групи за класифікацією Міжнародного агентства з вивчення раку (IARC). Це означає, що її роль у розвитку раку шлунка підтверджена численними клінічними та епідеміологічними дослідженнями.

Водночас важливо розуміти, що сама бактерія не викликає злоякісну пухлину безпосередньо. Вона підтримує тривалий хронічний запальний процес, який у частини пацієнтів може поступово призводити до атрофії слизової оболонки, кишкової метаплазії, дисплазії та, зрештою, аденокарциноми шлунка. Цей процес триває роками або навіть десятиліттями і залежить від багатьох чинників: віку пацієнта, спадкової схильності, особливостей штаму бактерії, способу життя та супутніх захворювань.

Позитивний результат тесту не означає, що у людини обов'язково розвинеться рак. Проте своєчасне виявлення та ерадикація Helicobacter pylori дозволяють суттєво зменшити ризик розвитку цього захворювання, особливо якщо лікування проведене до появи незворотних передракових змін. 

Сучасні міжнародні рекомендації рекомендують використовувати методи, які підтверджують саме активну інфекцію, а не лише факт контакту з бактерією в минулому.

Одним із найбільш інформативних неінвазивних методів є визначення антигену Helicobacter pylori у калі. Тест виявляє компоненти самої бактерії, тому позитивний результат свідчить про її наявність у шлунку на момент обстеження. Метод широко застосовується як для первинної діагностики, так і для контролю ефективності лікування.

Іншим високоточним методом є уреазний дихальний тест. Його принцип ґрунтується на здатності Helicobacter pylori виробляти фермент уреазу. Після прийому спеціального розчину із міченою сечовиною продукти реакції визначаються у видихуваному повітрі. Завдяки високій чутливості та специфічності цей метод вважається одним із найкращих для підтвердження активної інфекції.

Аналіз крові на антитіла IgG сьогодні має обмежене застосування. Він показує, що організм контактував із бактерією, однак не дозволяє визначити, чи зберігається інфекція зараз. Антитіла можуть залишатися в крові протягом місяців або навіть років після успішного лікування, тому цей метод не використовують для контролю ерадикації. 

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є сучасним методом молекулярної діагностики, який дозволяє виявити генетичний матеріал Helicobacter pylori. На відміну від серологічних досліджень, ПЛР не оцінює імунну відповідь організму, а безпосередньо визначає ДНК бактерії.

Залежно від клінічної ситуації дослідження може виконуватися з різних видів біоматеріалу.

ПЛР калу є неінвазивним методом, який дозволяє виявити ДНК Helicobacter pylori у зразку калу без проведення гастроскопії. Метод підходить для первинної діагностики та може застосовуватися у пацієнтів, яким небажано або неможливо виконати ендоскопічне дослідження. Крім підтвердження наявності бактерії, сучасні тест-системи здатні визначати мутації, пов'язані зі стійкістю до кларитроміцину, що допомагає лікарю обрати найбільш ефективну схему ерадикаційної терапії.

ПЛР шлункового соку та слини є молекулярним методом діагностики, що дозволяє виявити ДНК Helicobacter pylori. Дослідження шлункового соку проводять під час гастроскопії, а використання слини дає можливість виконати аналіз без інвазивного втручання. Метод особливо цінний у пацієнтів із невдалими попередніми курсами лікування, підозрою на антибіотикорезистентність або необхідністю індивідуального підбору терапії.  

На точність результатів значно впливають лікарські препарати, які можуть тимчасово пригнічувати життєдіяльність бактерії.

Перед дослідженням бажано припинити прийом антибіотиків і препаратів вісмуту щонайменше за чотири тижні, а інгібіторів протонної помпи – за два тижні. Якщо зробити це неможливо, про лікування необхідно повідомити лікаря, оскільки воно може вплинути на інтерпретацію результатів.

Кожен метод також має власні вимоги до підготовки. Наприклад, уреазний дихальний тест виконують натще, а для дослідження калу необхідно дотримуватися рекомендацій лабораторії щодо збору та транспортування біоматеріалу. 

Зникнення симптомів ще не означає, що бактерію вдалося повністю елімінувати. Саме тому після завершення терапії необхідно лабораторно підтвердити успішність лікування.

Для цього рекомендують визначення антигену Helicobacter pylori у калі або уреазний дихальний тест. Обидва методи підтверджують наявність або відсутність активної інфекції.

Контрольне дослідження виконують не раніше ніж через чотири тижні після завершення антибактеріальної терапії та щонайменше через два тижні після відміни інгібіторів протонної помпи. 

У CSD LAB доступні сучасні лабораторні дослідження для виявлення Helicobacter pylori, які можуть використовуватися як для первинної діагностики, так і для контролю ефективності лікування.

До них належать: 

• изначення антигену Helicobacter pylori -     у калі – рекомендований неінвазивний метод для підтвердження активної інфекції та контролю ерадикації;  
• визначення антитіл IgG до Helicobacter pylori - допоміжне дослідження, яке свідчить про контакт організму з бактерією, але не підтверджує активну інфекцію;
• ПЛР визначення Helicobacter pylori з калу - дослідження для підтвердження наявності бактерії у калі;
• ПЛР визначення Helicobacter pylori з шлункового соку -     дослідження для підтвердження наявності бактерії у шлунковому соці. 

Helicobacter pylori є однією з найпоширеніших бактеріальних інфекцій людини та основною причиною хронічного гастриту і більшості випадків виразкової хвороби. Тривале персистування бактерії може сприяти розвитку передракових змін слизової оболонки та підвищувати ризик аденокарциноми шлунка, однак позитивний результат тесту не означає, що онкологічне захворювання обов'язково виникне.

Сучасні методи лабораторної діагностики дозволяють точно підтвердити активну інфекцію, а своєчасне лікування допомагає не лише усунути бактерію, а й зменшити ризик розвитку її віддалених ускладнень. Саме тому при появі симптомів або наявності факторів ризику важливо своєчасно звернутися до лікаря, пройти рекомендоване обстеження та, за потреби, підтвердити успішність лікування після завершення терапії. 

•     Chey, W. D., Crowe, S. E., El-Serag, H. B., Moss, S. F., & Shah, S. C. (2024). ACG Clinical Guideline: Treatment of Helicobacter pylori infection. The American Journal of Gastroenterology, 119(9), 1730–1753.  
•    Katelaris, P., Hunt, R., Bazzoli, F., Cohen, H., Fock, K. M., Gemilyan, M., Malfertheiner, P., Mégraud, F., Piscoya, A., Quach, D., Vakil, N., Vaz Coelho, L. G., LeMair, A., & Melberg, J. (2023). Helicobacter pylori: World Gastroenterology Organisation (WGO) Global Guideline. Journal of Clinical Gastroenterology, 57(2), 111–126.
•    Malfertheiner, P., Megraud, F., Rokkas, T., Gisbert, J. P., Liou, J. M., Schulz, C., ... & Kuipers, E. J. (2022). Management of Helicobacter pylori infection: The Maastricht VI/Florence Consensus Report. Gut, 71(9), 1724–1762.  
•    Ministry of Health of Ukraine. (n.d.). Реєстр медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги.  
•    World Gastroenterology Organisation. (2023). Helicobacter pylori.  
•    Deane, C., & Atherton, J. C. (2024). Current and future perspectives on the management of Helicobacter pylori. Therapeutic Advances in Gastroenterology, 17, 1–18.  
•    Sun, M., et al. (2025). A scoping review of worldwide guidelines for diagnosis and management of Helicobacter pylori infection. Helicobacter.  
•    Homan, M., Jones, N. L., et al. (2024). Updated joint ESPGHAN/NASPGHAN guidelines for management of Helicobacter pylori infection in children and adolescents. Journal of Pediatric Gastroenterology and Nutrition.