Антибіотикорезистентні бактерії: що означають MRSA, ESBL, VRE та карбапенемази

Ще кілька десятиліть тому більшість бактеріальних інфекцій успішно лікувалися антибіотиками. Препарати, які свого часу стали справжньою революцією в медицині, дозволили значно знизити смертність від пневмонії, сепсису, менінгіту та багатьох інших інфекційних захворювань. Однак сьогодні лікарі дедалі частіше стикаються з бактеріями, які більше не реагують на звичне лікування.
У результатах бактеріологічного дослідження пацієнти нерідко бачать незрозумілі скорочення – MRSA, ESBL, VRE, KPC, NDM, OXA-48 або просто примітку «карбапенемаза-продукуючий штам». Для більшості людей ці абревіатури нічого не означають, хоча саме вони можуть визначати вибір антибіотика, тривалість лікування та навіть прогноз захворювання.
Що означають ці скорочення? Чому бактерії стають стійкими до антибіотиків? Чи завжди це небезпечно? І яку роль відіграє сучасна лабораторна діагностика?

Антибіотикорезистентність – це здатність бактерій виживати під дією антибактеріальних препаратів, які раніше ефективно їх знищували.
Важливо розуміти, що стійкість розвивається не в людини, а саме у бактерій. Коли антибіотик застосовується часто або неправильно, найбільш чутливі бактерії гинуть, а ті, що мають механізми захисту, виживають і продовжують розмножуватися. Згодом саме такі стійкі штами починають переважати.
Всесвітня організація охорони здоров'я називає антибіотикорезистентність однією з десяти найбільших глобальних загроз для здоров'я населення. За оцінками міжнародних досліджень, інфекції, викликані резистентними бактеріями, вже сьогодні спричиняють понад мільйон смертей щороку, а без ефективних заходів ця цифра може суттєво зрости.
Причин розвитку резистентності багато. Найважливішими залишаються самолікування антибіотиками, використання їх при вірусних інфекціях, передчасне припинення лікування, безконтрольне застосування препаратів у ветеринарії та сільському господарстві, а також природна здатність бактерій швидко змінюватися й передавати одна одній гени стійкості.
Саме тому сьогодні лікарі дедалі рідше призначають антибіотики «наосліп», а все частіше орієнтуються на результати лабораторної діагностики.

Скорочення MRSA, ESBL, VRE або карбапенемази не є назвами окремих бактерій. Вони позначають різні механізми антибіотикорезистентності — тобто способи, за допомогою яких бактерії захищаються від дії антибіотиків.
Такі механізми можуть бути різними. Одні бактерії починають виробляти спеціальні ферменти, які руйнують антибіотик ще до того, як він почне діяти. Інші змінюють структуру своїх клітинних мішеней, через що препарат більше не може з ними зв'язатися. Деякі бактерії навчилися активно «виводити» антибіотик із клітини або зменшувати його проникнення всередину.
Саме тому дві бактерії одного виду можуть по-різному реагувати на однаковий препарат. Визначення механізму резистентності допомагає лікарю зрозуміти, які антибіотики можуть бути ефективними, а яких варто уникати.
Далі розглянемо, що означають найпоширеніші скорочення, які можна побачити в результатах лабораторних досліджень.

MRSA розшифровується як Methicillin-resistant Staphylococcus aureus – метицилін-резистентний золотистий стафілокок.
Staphylococcus aureus є одним із найпоширеніших бактеріальних збудників. Він може викликати інфекції шкіри та м'яких тканин, післяопераційних ран, кісток, суглобів, легень і крові.
Поява MRSA означає, що бактерія набула стійкості до метициліну та більшості інших β-лактамних антибіотиків, до яких належать пеніциліни й більшість цефалоспоринів.
Це не означає, що інфекцію неможливо вилікувати. Проте вибір ефективних препаратів стає значно меншим, тому правильна лабораторна діагностика набуває особливого значення.
Сьогодні розрізняють госпітальні штами MRSA, які переважно циркулюють у медичних закладах, і позалікарняні штами, що можуть викликати інфекції навіть у раніше здорових людей.

Ще одним поширеним скороченням є ESBL (Extended-Spectrum Beta-Lactamases) – β-лактамази розширеного спектра.
Це спеціальні ферменти, які виробляють деякі бактерії, найчастіше Escherichia coli та Klebsiella pneumoniae. Їхнє головне завдання – руйнувати структуру антибіотика ще до того, як він почне діяти.
У результаті препарати, які багато років успішно використовувалися для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, черевної порожнини чи крові, можуть виявитися неефективними.
Інфекції, викликані ESBL-продукуючими бактеріями, дедалі частіше зустрічаються не лише у стаціонарах, а й серед пацієнтів, які ніколи не перебували в лікарні. Саме тому міжнародні рекомендації наголошують на необхідності лабораторного підтвердження такого механізму резистентності перед вибором антибактеріальної терапії.

Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium є природними мешканцями кишечника людини. У нормі вони не викликають захворювань, однак за певних умов можуть ставати причиною інфекцій сечовивідних шляхів, післяопераційних ран, ендокардиту чи сепсису.
VRE (Vancomycin-resistant Enterococcus) означає, що ентерококи набули стійкості до ванкоміцину – одного з найважливіших антибіотиків, який тривалий час використовувався для лікування тяжких грампозитивних інфекцій.
Такі штами найчастіше виявляють у пацієнтів, які тривалий час перебувають у стаціонарі або багаторазово отримували антибактеріальну терапію. Водночас саме по собі виявлення VRE не означає, що людина має тяжке захворювання. У деяких випадках бактерія може лише колонізувати кишечник, не викликаючи симптомів.

Якщо MRSA, ESBL і VRE вже давно добре відомі лікарям, то карбапенемази сьогодні вважають однією з найбільших проблем сучасної клінічної мікробіології.
Карбапенеми – це група антибіотиків, які використовують переважно для лікування тяжких бактеріальних інфекцій, коли інші препарати вже неефективні. Саме тому їх часто називають антибіотиками «останньої лінії».
Деякі бактерії навчилися виробляти спеціальні ферменти – карбапенемази, які руйнують навіть ці препарати. Найчастіше такі механізми виявляють у Klebsiella pneumoniae, Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter baumannii.
У результатах лабораторних досліджень лікар може побачити скорочення KPC, NDM, VIM, IMP або OXA-48. Це не різні бактерії, а різні типи карбапенемаз.

Наприклад:

• KPC (Klebsiella pneumoniae carbapenemase) – один із найпоширеніших механізмів резистентності в Європі та США.
• NDM (New Delhi metallo-β-lactamase) вперше був описаний у 2008 році та швидко поширився по всьому світу.
• OXA-48 особливо часто зустрічається у країнах Європи та Середземноморського регіону.

Виявлення карбапенемази не означає, що бактерія є невиліковною. Проте вибір ефективної терапії стає значно складнішим і часто потребує застосування сучасних комбінованих антибактеріальних препаратів.

Побачивши у висновку бактеріологічного дослідження позначку MRSA або ESBL, багато пацієнтів починають хвилюватися, що інфекцію вже неможливо вилікувати. Насправді це не так.
Антибіотикорезистентність означає лише те, що певні препарати більше не будуть ефективними проти конкретної бактерії. Водночас у більшості випадків залишаються інші антибактеріальні засоби, до яких збудник зберігає чутливість.
Саме тому сучасна медицина дедалі більше відходить від принципу «найсильнішого антибіотика». Мета лікаря – не призначити максимально потужний препарат, а підібрати той, який буде ефективним саме проти бактерії, що викликала інфекцію.
Такий підхід дозволяє не лише успішно лікувати пацієнта, а й зменшувати подальше поширення антибіотикорезистентності.

Сучасна лабораторна діагностика не обмежується лише визначенням виду бактерії. Не менш важливо зрозуміти, до яких антибіотиків вона чутлива, а до яких – стійка.
Саме для цього після бактеріологічного посіву виконують визначення антибіотикочутливості. Лабораторія оцінює реакцію виділеного штаму на різні антибактеріальні препарати та формує антибіотикограму, яка допомагає лікарю обрати оптимальне лікування.
За необхідності також можуть застосовуватися додаткові фенотипові або молекулярні методи, які дозволяють підтвердити наявність ESBL, карбапенемаз або інших механізмів резистентності. Це особливо важливо при тяжких інфекціях, госпітальних спалахах та лікуванні пацієнтів із високим ризиком мультирезистентних інфекцій

У CSD LAB виконується повний цикл мікробіологічної діагностики бактеріальних інфекцій відповідно до сучасних міжнародних стандартів.
Після виділення збудника проводиться його точна ідентифікація та визначення чутливості до антибактеріальних препаратів. 
У лабораторії також доступне визначення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для окремих антибіотиків, що дозволяє точніше оцінити ефективність препаратів у складних клінічних випадках. Для окремих бактеріальних збудників може виконуватися визначення чутливості до бактеріофагів, що є додатковим інструментом персоналізованого підходу до лікування.

Комплексна лабораторна діагностика допомагає лікарю не лише підтвердити інфекцію, а й обрати найбільш обґрунтовану тактику антибактеріальної терапії. В CSD LAB доступні наступні дослідження, які можуть цікавими та корисними у випадку виявлення резистентних бактерій:

• Скринінг на медикаментозну резистентність (виявлення штамів метицилінрезистентного Staphylococcus aureus)
• Синергідний тест (Synergy test). Чутливість мікроорганізмів до комбінацій антибіотиків. ДДМ
• Визначення чутливості мікроорганізму до дії бактеріофагів
• Визначення чутливості одного мікроорганізму до 1 антибіотика з групи резерву на вибір: Цефтазидим-авібактам, Цефталозан/авібактам, Азтреонам, Фосфоміцин, Тайгециклін (ДДМ)

MRSA, ESBL, VRE та карбапенемази – це не окремі захворювання, а різні механізми, які дозволяють бактеріям захищатися від антибіотиків. Їх поява не означає, що інфекцію неможливо вилікувати, але свідчить про необхідність більш ретельного підбору терапії.
Саме тому сучасне лікування бактеріальних інфекцій дедалі більше ґрунтується на результатах лабораторних досліджень. Бактеріологічний посів, антибіотикограма та визначення механізмів резистентності дозволяють лікарю обрати препарат, який буде ефективним саме проти конкретного збудника.
Раціональне використання антибіотиків і розвиток сучасної лабораторної діагностики сьогодні є одними з найважливіших інструментів у боротьбі з антибіотикорезистентністю – проблемою, яка вже давно вийшла за межі окремих лікарень і стала глобальним викликом для систем охорони здоров'я в усьому світі.

1. World Health Organization. (2025). Antimicrobial resistance.
2. Centers for Disease Control and Prevention. (2024). About antimicrobial resistance.
3. European Centre for Disease Prevention and Control. (2024). Antimicrobial resistance.
4. Infectious Diseases Society of America. (2024). IDSA Guidance on the Treatment of Antimicrobial-Resistant Gram-Negative Infections. Clinical Infectious Diseases.
5. Paul, M., Carrara, E., Retamar, P., et al. (2022). European Society of Clinical Microbiology and Infectious Diseases (ESCMID) guidelines for the treatment of infections caused by multidrug-resistant Gram-negative bacilli. Clinical Microbiology and Infection, 28(4), 521–547.
6. European Society of Clinical Microbiology and Infectious Diseases. (2025). Published clinical guidelines.
7. Righi, E., Mutters, N. T., Guirao, X., et al. (2024). ESCMID/EUCIC clinical guidelines on pre-operative decolonization and targeted prophylaxis in patients colonized by multidrug-resistant Gram-positive bacteria before surgery. Clinical Microbiology and Infection, 30(12), 1537–1550.
8. Murray, C. J. L., Ikuta, K. S., Sharara, F., et al. (2022). Global burden of bacterial antimicrobial resistance in 2019: A systematic analysis. The Lancet, 399(10325), 629–655. 
9. Antimicrobial Resistance Collaborators. (2024). Global burden of bacterial antimicrobial resistance: Updated analysis. The Lancet. (оновлені дані глобального тягаря AMR)