І чому протягом листопада чоловіки всього світу відрощують
Щороку кожний Movember (від англ. moustache (сленґ. австр. mo – вуса та november – листопад) чоловіки всього світу, серед яких багато українців, відрощують вуса. У такий спосіб і, ті хто з вусами, і ті, хто без, намагаються привернути увагу до чоловічих хвороб – раку передміхурової залози (простати) та раку яєчок. Цю традицію започаткували в Австралії на початку нульових. Відтоді флешмоб шириться та «шериться» щороку багатьма країнами світу, Україна теж є у цьому списку.
Рак простати є найбільш розповсюдженим онкологічним захворюванням чоловіків після раку легень в Україні за кількістю нових випадків на 2020 рік. Проте обізнаність про рак простати наразі залишається обмеженою. З чим це пов’язано, як попередити появу цієї хвороби на ранніх стадіях і чим можуть допомогти генетичні дослідження, розповів Mind молекулярний генетик Медичної лабораторії CSD Денис Козаков.
Ранні стадії захворювання часто проходять безсимптомно. Через те, що рак простати характеризується повільним розвитком, симптоми можуть з’являтися вже на пізніх стадіях захворювання.
Як зрозуміти, коли треба обстежуватись?
American Cancer Society (ACS) рекомендує регулярне обстеження для всіх чоловіків старше 50 років, а також регулярне обстеження з 45 років для чоловіків з одним (та більше) родичами першої лінії (батько або брат), у яких виявлено рак простати в ранньому віці.
Також персональні рекомендації залежатимуть від індивідуальних ризиків на основі генетичної схильності до розвитку онкологічних захворювань. Якщо в пацієнта два та більше кровних родича з діагностованими онкологічними захворюваннями однієї групи / локалізації (особливо в ранньому віці), може бути доцільним проконсультуватися з генетиком щодо ризиків розвитку спадкового раку та можливостей для тестування.
Чи можна визначити індивідуальні ризики розвитку раку передміхурової залози?
Так, однозначно. У переліку послуг Медичної лабораторії CSD доступні генетичні рішення для визначення спадкової схильності до розвитку онкологічних захворювань.
Це дослідження, які спрямовані на визначення гермінативних (спадкових) мутацій у генах систем репарації ДНК (HRR та MMR), а також мутацій у генах – супресорах пухлин.
Визначення генетичних факторів спадкової схильності до раку дозволяє дізнатись, чи перебуває пацієнт у групі ризику розвитку певних онкологічних захворювань. Така інформація допоможе людині разом із лікарем розробити ефективну систему превентивних заходів, як-от регулярні обстеження та корегування способу життя.
Окрім спадкових мутацій, рак простати багатий на різні варіанти надбаних генетичних порушень. Деякі з них мають прогностичне та предиктивне значення, що активно використовуєтьcя для персоналізації лікування пацієнтів із раком передміхурової залози. Новітні розробки в лікуванні онкологічних захворювань дозволяють використовувати генетичні особливості пухлинних клітин для підбору таргетної терапії.
Одним з яскравих прикладів є PARP-інгібітори (група таргетних протипухлинних препаратів), які блокують відновлення пошкодженої ДНК в пухлинних клітинах і розвиток синтетичної летальності через накопичення помилок у генетичному матеріалі. Однак дія цих препаратів реалізується тільки в клітинах із дефектами в генах системи HRR (згідно з NCCN рекомендовано дослідження мутацій у таких генах: BRCA1, BRCA2, ATM, PALB2, FANCA, RAD51D, CHEK2, CDK12).
Генетичне тестування на мутації в цих генах дозволяє виявити потенційні молекулярні мішені та індивідуалізувати лікувальну тактику відповідно до генетичної схильності пацієнта й молекулярного профілю пухлини. Індивідуальний підхід до лікування кожного пацієнта є, мабуть, найбільш прогресивною, ефективною та гуманістичною тенденцією сучасної онкологічної практики.
Коли варто проводити генетичне тестування матеріалу пухлини й що шукати?
У разі метастатичного та місцево поширеного (ураження лімфатичних вузлів) раку передміхурової залози, а також локалізованого раку простати високого й дуже високого ризику молекулярно-генетичне дослідження є надважливим, оскільки дозволяє визначитись із тактикою подальшого лікування.
Використання генетичної панелі HRR дозволяє виявити не тільки зміни в генах, що відповідають за гомологічну рекомбінацію, а й мутації в ключових онкосупресорах (ТР53, PTEN) й онкогенах (циклін-залежні кінази, RAF, PIK3CA), які мають певне прогностичне значення та розглядаються як біомаркери чутливості до таргетних препаратів, зокрема й тих, що наразі проходять клінічні випробування та демонструють оптимістичні попередні результати лікування хворих.
Крім того, NCCN рекомендує проведення дослідження біомаркерів, що є предиктивними відносно доцільності використання імунотерапії. До них належать визначення мікросктелітної нестабільності (MSI) або дефіциту репарації помилок комлементарності ДНК (MMR), а також мутаційного навантаження пухлини (TMB).
Пацієнти з MSI-H раком простати або високими показниками мутаційного навантаження пухлини (TMB-H) належать до групи підвищеної чутливості до імунотерапії. Ця група біомаркерів значно розширює можливості лікування цілої низки типів пухлин. Аналіз статусу цих генетичних маркерів спирається на ретельну інтерпретацію знайдених генетичних порушень у клітинних системах і може залежати як від конкретної тест-системи, так і від аналітичних методик у роботі лабораторії.
Визначення релевантних молекулярно-генетичних біомаркерів дозволяє персоналізувати лікування пацієнтів з раком передміхурової залози. А підвищення загальносуспільної уваги до онкологічної патології та розуміння необхідності профілактики й ранньої діагностики для успішного лікування створюють надзвичайно сприятливі умови для піклування про здоров’я та контролю онкологічної патології.
