Підвищений білірубін у крові: коли це синдром Жильбера, а не хвороба печінки?

Жовті склери часто лякають пацієнтів. 
Особливо якщо аналізи показують підвищений білірубін.

Багато людей вперше дізнаються про синдром Жильбера після випадкового лабораторного обстеження. У результатах аналізів з’являється підвищений білірубін, лікар призначає додаткові дослідження, а пацієнт починає хвилюватися через можливі захворювання печінки.

Насправді в багатьох випадках синдром Жильбера не пов’язаний із пошкодженням печінки чи розвитком печінкової недостатності. Це генетична особливість обміну білірубіну, яка зустрічається у 3–12% населення залежно від регіону світу.

Ба більше, сучасні дослідження показують, що помірно підвищений рівень непрямого білірубіну може мати певні захисні властивості для організму. 

Синдром Жильбера — це спадкова особливість обміну речовин, пов’язана зі зниженою активністю ферменту UGT1A1.

Цей фермент бере участь у перетворенні непрямого білірубіну на форму, яка може виводитися з організму.

Через особливості роботи ферменту частина білірубіну накопичується в крові, що призводить до періодичного підвищення його рівня.

При цьому:

•    структура печінки залишається нормальною;
•    функція печінки не порушується;
•    ризик цирозу не підвищується;
•    тривалість життя не зменшується.

Саме тому синдром Жильбера сьогодні розглядають не як класичне захворювання печінки, а як генетичну особливість обміну білірубіну. 

Білірубін — це пігмент жовтого кольору, який утворюється під час природного руйнування еритроцитів.

Після утворення він проходить кілька етапів перетворення.

Спочатку формується непрямий білірубін.

Потім у печінці він зв’язується за допомогою спеціального ферменту та переходить у пряму форму, після чого виводиться через жовч.

При синдромі Жильбера саме цей процес відбувається повільніше.

У результаті підвищується переважно:

•    загальний білірубін;
•    непрямий (вільний) білірубін.

Водночас інші печінкові показники зазвичай залишаються в межах норми. 

У багатьох людей синдром Жильбера взагалі не викликає скарг.

Іноді можуть спостерігатися:

•    легке пожовтіння склер;
•    жовтуватий відтінок шкіри;
•    підвищена втомлюваність;
•    дискомфорт у животі;
•    погіршення самопочуття після голодування;
•    підвищена чутливість до фізичних навантажень;
•    тимчасове погіршення стану під час стресу або інфекцій.

Провокувати підвищення білірубіну можуть:

•    недостатнє харчування;
•    тривалі перерви між прийомами їжі;
•    інтенсивні фізичні навантаження;
•    гострі інфекції;
•    емоційний стрес;
•    зневоднення.

Саме тому людина може роками не знати про наявність цієї особливості, а зміни в аналізах виявляються випадково. 

Для багатьох пацієнтів слово “жовтяниця” автоматично асоціюється з важким захворюванням печінки.

Проте при синдромі Жильбера ситуація принципово інша.

На відміну від вірусних гепатитів або інших захворювань печінки, при синдромі Жильбера зазвичай не спостерігається:

•    підвищення АЛТ;
•    підвищення АСТ;
•    руйнування клітин печінки;
•    порушення синтезу білків;
•    прогресуючого ураження органа.

Саме тому для встановлення правильного діагнозу важливо оцінювати результати лабораторних досліджень комплексно. 

Тривалий час білірубін розглядався лише як продукт обміну речовин.

Однак сучасні дослідження показали, що він також може виконувати функцію природного антиоксиданта.

Антиоксиданти — це речовини, які допомагають захищати клітини від оксидативного стресу.

Оксидативний стрес виникає тоді, коли в організмі накопичується надлишок вільних радикалів — нестабільних молекул, здатних пошкоджувати клітини та судини.

За даними наукових досліджень, помірно підвищений рівень непрямого білірубіну може бути пов’язаний із:

•    меншою інтенсивністю оксидативного стресу;
•    кращим захистом клітинних мембран;
•    зниженням ушкодження судинної стінки;
•    менш вираженими запальними процесами в судинах.

Важливо розуміти, що це не означає, що підвищувати білірубін спеціально корисно або що синдром Жильбера є способом профілактики серцево-судинних захворювань.

Проте саме ця особливість привернула значну увагу дослідників. 

У низці популяційних досліджень було показано, що люди із синдромом Жильбера частіше мають нижчі показники серцево-судинної смертності порівняно із загальною популяцією.

Серед можливих механізмів розглядають:

•    антиоксидантний вплив білірубіну;
•    зменшення ушкодження ендотелію судин;
•    зниження інтенсивності хронічного запалення;
•    уповільнення процесів атеросклерозу.

Ендотелій — це внутрішня оболонка судин, яка бере участь у регуляції кровотоку та підтримці здоров’я серцево-судинної системи.

Атеросклероз — це поступове накопичення холестеринових бляшок у стінках артерій.

Водночас науковці наголошують: ризик серцево-судинних захворювань залежить від багатьох факторів, тому навіть при синдромі Жильбера важливими залишаються контроль артеріального тиску, рівня холестерину, фізична активність та здоровий спосіб життя. 

Для діагностики лікар може рекомендувати:

•    загальний білірубін;
•    прямий білірубін;
•    непрямий білірубін;
•    АЛТ;
•    АСТ;
•    гамма-глутамілтрансферазу (ГГТ);
•    загальний аналіз крові;
•    генетичне дослідження гена UGT1A1.

Генетичний аналіз дозволяє підтвердити наявність характерних варіантів гена, які пов’язані зі зниженням активності ферменту.

Саме комплексна оцінка лабораторних показників допомагає відрізнити синдром Жильбера від інших причин гіпербілірубінемії.

Гіпербілірубінемія — це медичний термін, який означає підвищення рівня білірубіну в крові. 

У CSD LAB ми розуміємо, що підвищений білірубін часто викликає занепокоєння та потребує ретельної оцінки. Саме тому лабораторна діагностика допомагає об’єктивно визначити причину змін та отримати достовірну інформацію про стан організму.

1.    Сучасне лабораторне обладнання. Дослідження виконуються на автоматизованих аналітичних системах, що забезпечують високу точність результатів.
2.    Комплексний підхід до діагностики. Оцінка показників білірубіну проводиться разом з іншими маркерами функції печінки та обміну речовин.
3.    Відповідність міжнародним стандартам якості. Ми використовуємо сучасні методики та системи контролю якості лабораторних досліджень.
4.    Усвідомлений підхід до здоров’я. Лабораторна діагностика допомагає зрозуміти причину змін у результатах аналізів та уникнути необґрунтованих хвилювань.

1.    National Institutes of Health (NIH). Gilbert Syndrome.
2.    National Organization for Rare Disorders (NORD). Gilbert Syndrome.
3.    Bosma P.J. Inherited Disorders of Bilirubin Metabolism. Journal of Hepatology.
4.    Vítek L. Bilirubin as a Protective Factor Against Atherosclerosis and Cardiovascular Disease. Physiological Research.
5.    Horsfall L.J. et al. Gilbert's Syndrome and the Risk of Death: A Population-Based Cohort Study. Journal of Gastroenterology and Hepatology.
6.    European Association for the Study of the Liver (EASL). Clinical Practice Guidelines.