Підвищені лімфоцити в аналізі крові: коли лікар може запідозрити хронічну лімфоцитарну лейкемію?

Підвищені лімфоцити можуть насторожити.

Особливо коли людина почувається нормально, здала загальний аналіз крові “для себе” або перед плановим оглядом, а в результаті бачить незрозуміле підвищення лейкоцитів чи лімфоцитів. У такі моменти легко почати шукати відповіді в інтернеті й натрапити на найтривожніші сценарії.

Але підвищений рівень лімфоцитів — це ще не діагноз. Така зміна може виникати після інфекцій, при запальних процесах, на тлі стресу для організму або з інших причин. Водночас стійке збільшення кількості лімфоцитів у дорослої людини — це привід не ігнорувати аналіз, а обговорити його з лікарем.

Одна з причин, яку лікар може розглядати при тривалому лімфоцитозі, — хронічна лімфоцитарна лейкемія, або ХЛЛ. 

Хронічна лімфоцитарна лейкемія — це онкогематологічне захворювання, при якому в крові, кістковому мозку та іноді в лімфатичних вузлах накопичуються змінені В-лімфоцити.

Лімфоцити — це клітини імунної системи. У нормі вони допомагають організму боротися з інфекціями. При ХЛЛ частина таких клітин змінюється, живе довше, ніж повинна, і поступово накопичується.

Слово “хронічна” не означає, що хворобу можна не контролювати. Воно означає, що захворювання часто розвивається повільніше, ніж гострі лейкемії. У багатьох людей ХЛЛ певний час не викликає помітних симптомів і вперше виявляється саме за змінами в загальному аналізі крові.

Важливо: за одним лише загальним аналізом крові діагноз ХЛЛ не встановлюють. Аналіз може показати проблему, але для підтвердження потрібні додаткові дослідження. 

На ранніх етапах ХЛЛ може не давати жодних відчутних проявів. Людина може працювати, займатися звичними справами й не підозрювати про зміни в крові.

Приводом звернутися до лікаря можуть бути:

• стійке підвищення рівня лімфоцитів у загальному аналізі крові;
• збільшені лімфатичні вузли на шиї, під пахвами або в паху;
• тривала слабкість або втома без зрозумілої причини;
• часті або затяжні інфекції;
• нічна пітливість;
• немотивована втрата ваги;
• відчуття важкості або дискомфорту зліва під ребрами;
• синці або кровоточивість, які з’являються незвично легко.

Такі симптоми не обов’язково означають ХЛЛ. Вони можуть бути пов’язані з іншими станами. Але якщо вони поєднуються зі змінами в аналізі крові або зберігаються тривалий час, краще не відкладати консультацію. 

Загальний аналіз крові може показати, що кількість лімфоцитів збільшилася. Але він не відповідає на головне питання: чому це сталося.

Щоб зрозуміти природу змін, лікар може призначити додаткові дослідження. У діагностичному маршруті при підозрі на ХЛЛ можуть використовуватися:

• повторний загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;
• огляд гематолога та оцінка клінічних симптомів;
• дослідження мазка периферичної крові;
• проточна цитометрія для визначення імунофенотипу клітин;
• цитогенетичні або молекулярно-генетичні дослідження, зокрема для оцінки змін, що можуть впливати на прогноз і вибір лікування;
• додаткові біохімічні показники, якщо лікарю потрібно оцінити загальний стан організму.

Проточна цитометрія — один із ключових методів у сучасній онкогематологічній діагностиці. Вона допомагає “побачити”, які маркери є на поверхні клітин, і відрізнити реактивне збільшення лімфоцитів від лімфопроліферативного захворювання.

Реактивне збільшення лімфоцитів — це ситуація, коли лімфоцити зростають як відповідь організму на інфекцію, запалення або інший тимчасовий подразник. Тобто клітин стає більше не тому, що сформувався пухлинний клон, а тому, що імунна система реагує на певний процес в організмі.

Окрему роль мають прогностичні маркери. Вони не просто допомагають уточнити діагноз, а дають лікарю додаткову інформацію про можливий перебіг захворювання та подальшу тактику.

До важливих маркерів при ХЛЛ належать:

• TP53 — ген, який допомагає клітині зупиняти поділ або запускати механізми “самознищення”, якщо в ДНК виникли серйозні пошкодження. Якщо TP53 порушений, пухлинні клітини можуть гірше реагувати на частину видів терапії. (F044 — https://www.csdlab.ua/analyzes/molekulyarno-tsytohenetychni-kompleksy-f…);
• del(17p) — втрата ділянки 17-ї хромосоми, де розташований ген TP53. Така зміна вважається важливою ознакою високого ризику й може впливати на вибір лікування. (F044 — https://www.csdlab.ua/analyzes/molekulyarno-tsytohenetychni-kompleksy-fish/diahnostyka-khronichnoyi-v-limfotsytarnoyi);
• ATM / del(11q) — ген ATM бере участь у відповіді клітини на пошкодження ДНК. Якщо ця ділянка порушена, клітинам легше уникати нормального контролю поділу. (F044 — https://www.csdlab.ua/analyzes/molekulyarno-tsytohenetychni-kompleksy-fish/diahnostyka-khronichnoyi-v-limfotsytarnoyi);
• RB1 / del(13q14) — RB1 бере участь у контролі клітинного циклу, тобто допомагає стримувати надмірний поділ клітин. Делеція 13q14 є однією з поширених хромосомних змін при ХЛЛ. Якщо вона є ізольованою, тобто без інших несприятливих змін, її часто пов’язують із більш сприятливим прогнозом, але остаточну інтерпретацію завжди робить лікар. (F044 — https://www.csdlab.ua/analyzes/molekulyarno-tsytohenetychni-kompleksy-fish/diahnostyka-khronichnoyi-v-limfotsytarnoyi);
• IGHV / IgVH — характеристика генів імуноглобулінів В-лімфоцитів. Простими словами, вона допомагає зрозуміти, наскільки “зрілим” є пухлинний В-лімфоцит. Мутований статус IGHV зазвичай пов’язують із повільнішим перебігом, а немутований — із більш активним перебігом захворювання. (L005 — https://www.csdlab.ua/analyzes/protochna-tsytometriya/doslidzhennya-surohatnykh-markeriv-mutatsiynoho-statusu-heniv).

У CSD LAB доступні дослідження, які можуть бути частиною діагностичного маршруту при підозрі на лімфопроліферативні захворювання. Зокрема, це проточна цитометрія, FISH-дослідження делецій TP53, ATM та RB1, дослідження сурогатних маркерів мутаційного статусу IgVH-генів — CD38 і ZAP-70, а також розширені молекулярні дослідження, зокрема NGS-панелі, якщо їх призначає лікар у складніших клінічних випадках.

Слово “сурогатні” означає, що ці маркери не є прямим визначенням мутаційного статусу IGHV методом секвенування. Вони працюють як непрямі підказки: за рівнем CD38 і ZAP-70 лікар може отримати додаткову прогностичну інформацію про біологічні особливості пухлинних клітин.

Простими словами:

• CD38 — білок на поверхні клітин. Його підвищена експресія при ХЛЛ може бути пов’язана з більш активною поведінкою пухлинного клону. (L005 — https://www.csdlab.ua/analyzes/protochna-tsytometriya/doslidzhennya-surohatnykh-markeriv-mutatsiynoho-statusu-heniv);
• ZAP-70 — внутрішньоклітинний білок, який бере участь у передачі сигналів у клітині. При ХЛЛ його експресія може бути непрямою ознакою немутованого статусу IGHV і потенційно активнішого перебігу захворювання. (L005 — https://www.csdlab.ua/analyzes/protochna-tsytometriya/doslidzhennya-surohatnykh-markeriv-mutatsiynoho-statusu-heniv);
• IgVH / IGHV-статус — один із маркерів, що допомагає оцінити прогноз. CD38 і ZAP-70 не замінюють усі можливі генетичні дослідження, але можуть бути корисними як частина комплексної оцінки. (L005 — https://www.csdlab.ua/analyzes/protochna-tsytometriya/doslidzhennya-surohatnykh-markeriv-mutatsiynoho-statusu-heniv).

Остаточний перелік аналізів завжди має визначати лікар, з урахуванням конкретної клінічної ситуації. 

Для багатьох онкологічних діагнозів слово “лікування” асоціюється з негайним початком терапії. Але при ХЛЛ підхід може бути іншим.

Якщо захворювання виявлене на ранньому етапі, людина не має симптомів, а показники крові залишаються стабільними, лікар може обрати тактику активного спостереження. У міжнародній практиці її часто називають “watch and wait” — “спостерігати й чекати”.

Це не означає “нічого не робити”. Навпаки, пацієнт перебуває під контролем гематолога, регулярно здає аналізи й проходить огляди. Завдання такого підходу — не починати терапію раніше, ніж вона справді потрібна, і водночас не пропустити момент, коли лікування стає необхідним.

Лікування може знадобитися, якщо з’являються симптоми, швидко зростає кількість лімфоцитів, збільшуються лімфатичні вузли або селезінка, знижується рівень гемоглобіну чи тромбоцитів, або лікар бачить інші ознаки прогресування.

Сучасне лікування ХЛЛ може включати таргетні препарати, імунотерапію та інші підходи. Але вибір терапії залежить не лише від самого діагнозу, а й від віку, загального стану людини, супутніх захворювань, генетичних особливостей пухлинних клітин і попереднього лікування, якщо воно вже проводилося. 

Найгірший варіант — або одразу панікувати, або повністю ігнорувати результат.

Правильніше діяти послідовно:

• не ставити собі діагноз самостійно;
• порівняти результат із попередніми аналізами, якщо вони є;
• звернутися до сімейного лікаря або гематолога;
• повторити аналіз, якщо лікар вважає це потрібним;
• пройти додаткові дослідження, якщо підвищення рівня лімфоцитів зберігається або є інші насторожувальні ознаки;
• не починати жодного лікування без призначення лікаря.

Особливо важливо звернутися до лікаря, якщо лімфоцити підвищені неодноразово, якщо є збільшені лімфатичні вузли, незрозуміла слабкість, нічна пітливість, втрата ваги або часті інфекції. 

При підозрі на онкогематологічне захворювання важливо не просто “здати багато аналізів”, а пройти правильний діагностичний шлях.

CSD LAB працює з онкогематологічними дослідженнями, які допомагають лікарю уточнити природу змін у крові, оцінити характеристики клітин і визначити подальшу тактику. Це особливо важливо при лімфопроліферативних захворюваннях, до яких належить і ХЛЛ.

Діагностика в такій ситуації — це не формальність. Вона допомагає відповісти на кілька ключових питань:

• чи справді підвищення рівня лімфоцитів пов’язане з лімфопроліферативним процесом;
• який саме тип клітин переважає;
• чи є ознаки, важливі для прогнозу;
• які подальші кроки потрібні пацієнту;
• чи потрібне лікування зараз, чи достатньо спостереження.

CSD LAB може бути експертним партнером для пацієнта та лікаря на цьому етапі — від первинного лабораторного уточнення до спеціалізованих онкогематологічних досліджень.

Якщо у вашому аналізі крові виявили підвищені лімфоцити, це не означає, що у вас обов’язково ХЛЛ. Але це означає, що результат варто правильно інтерпретувати. І найкращий шлях — не шукати діагноз самостійно, а звернутися до лікаря та пройти ті дослідження, які справді потрібні. 

• NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology: Chronic Lymphocytic Leukemia/Small Lymphocytic Lymphoma;
• NCCN Guidelines for Patients: Chronic Lymphocytic Leukemia/Small Lymphocytic Lymphoma;
• Chronic lymphocytic leukaemia: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Annals of Oncology, 2021;32(1):23–33.
• National Cancer Institute. Chronic Lymphocytic Leukemia Treatment (PDQ®) — Patient Version.