Від акне до ановуляції: як гіперандрогенія формує прояви ПМОС

Нерегулярний цикл, акне, ріст жорсткого волосся на обличчі чи труднощі із зачаттям часто змушують жінку вперше почути діагноз “СПКЯ”. Але синдром полікістозних яєчників — це не діагноз за одним УЗД, одним гормоном або лише за наявністю висипань на шкірі.

Сучасна медицина дивиться на цей стан значно ширше. У 2026 році міжнародна експертна спільнота запропонувала нову назву для СПКЯ — поліендокринний метаболічний оваріальний синдром, або ПМОС. Нова назва краще відображає суть стану: це не лише “кісти у яєчниках”, а складна взаємодія гормональної, репродуктивної та метаболічної систем. За даними Monash University та Endocrine Society, ПМОС — нова назва стану, який раніше називали PCOS / СПКЯ, і який стосується приблизно 1 із 8 жінок у світі.

Головна ідея проста: ПМОС встановлюють після комплексної оцінки. Лікар враховує менструальний цикл, прояви гіперандрогенії, лабораторні показники, УЗД або АМГ у дорослих жінок, а також обов’язково виключає інші причини надлишку андрогенів.

Гіперандрогенія — це надлишкова дія андрогенів. Андрогени часто називають чоловічими гормонами, але вони в нормі є і в жіночому організмі. Проблема виникає тоді, коли їхня кількість, біодоступність або тканинна дія стають надмірними.

Є два важливі поняття.

Клінічна гіперандрогенія — це зовнішні прояви надлишкової андрогенної дії: гірсутизм, акне, жирна шкіра, андроген-залежне випадіння волосся.

Біохімічна гіперандрогенія — це лабораторно підтверджене підвищення андрогенів або їх біодоступної фракції.

Найінформативнішим клінічним проявом вважають гірсутизм — надмірний ріст термінального, тобто жорсткого та пігментованого, волосся в андроген-залежних зонах. Для стандартизованої оцінки використовують модифіковану шкалу Феррімана—Голлвея. У дорослих показник приблизно від 4–6 балів, залежно від етнічного контексту, може відповідати гірсутизму.

Важливо: акне або випадіння волосся самі по собі не завжди означають ПМОС. На шкіру впливають генетика, чутливість рецепторів до андрогенів, активність ферментів у шкірі, догляд, ліки та інші фактори. Тому симптоми потрібно оцінювати разом із циклом, лабораторними показниками та клінічною картиною.

ПМОС не має однієї універсальної причини. Це багатофакторний стан, у якому поєднуються генетична схильність, особливості гормональної регуляції, інсулінорезистентність, жирова тканина, запалення, спосіб життя та інші чинники.

Один із центральних механізмів — зв’язок між інсулінорезистентністю та гіперандрогенією.

Коли тканини гірше реагують на інсулін, підшлункова залоза виробляє його більше. Високий інсулін може стимулювати продукцію андрогенів у яєчниках. Одночасно інсулін знижує синтез SHBG - глобуліна, що зв’язує статеві гормони у печінці. Коли його менше, частка біодоступного тестостерону може зростати навіть тоді, коли загальний тестостерон виглядає не дуже високим.

Далі формується замкнене коло: інсулінорезистентність підтримує гіперінсулінемію, гіперінсулінемія посилює андрогенну активність, надлишок андрогенів порушує фолікулогенез і овуляцію, а порушення овуляції призводить до нерегулярних циклів і репродуктивних труднощів.

Додатково можуть залучатися зміни секреції ЛГ, порушення регуляції осі гіпоталамус—гіпофіз—яєчники, хронічне низькорівневе запалення та надлишкова жирова тканина. При цьому ПМОС можливий і в жінок із нормальною масою тіла, тому зводити проблему лише до ваги неправильно.

ПМОС може мати дуже різні обличчя. В однієї жінки на першому плані нерегулярний цикл. В іншої — гірсутизм і акне. У третьої — труднощі із зачаттям. У четвертої — інсулінорезистентність і метаболічні ризики.

Основні прояви можна поділити на кілька груп.

Менструальна функція: рідкі, нерегулярні або відсутні менструації; ановуляторні цикли.

Андроген-залежні прояви: гірсутизм, акне, жирна шкіра, андроген-залежне випадіння волосся.

Репродуктивна функція: труднощі із зачаттям через порушення овуляції.

Метаболічний профіль: абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, предіабет, цукровий діабет 2 типу, дисліпідемія.

Психоемоційний стан: тривожність, депресивні симптоми, порушення образу тіла, зниження якості життя.

Дерматологічні ознаки інсулінорезистентності: акантоз нігріканс — темніші, оксамитові ділянки шкіри, частіше в ділянці шиї, пахв або складок.

Ступінь симптомів не завжди прямо відповідає рівню андрогенів у крові. Наприклад, дві жінки з подібними лабораторними показниками можуть мати різну вираженість гірсутизму або акне через різну чутливість тканин до андрогенів.

Для дорослих використовують оновлені Роттердамські критерії. Потрібні два з трьох компонентів:

1. клінічна та/або біохімічна гіперандрогенія;
2. овуляторна дисфункція;
3. полікістозна морфологія яєчників на УЗД або підвищений АМГ як альтернатива УЗД у дорослих.

Але є принципова умова: перед встановленням діагнозу потрібно виключити інші причини гіперандрогенії та порушень циклу. Це можуть бути гіперпролактинемія, тиреоїдна патологія, некласична вроджена гіперплазія кори наднирників, синдром Кушинга, андроген-продукувальні пухлини яєчників або наднирників, медикаментозні причини.

У підліток діагностика особливо обережна. Міжнародні рекомендації вказують, що для підлітків потрібні і порушення менструального циклу, і гіперандрогенія; УЗД і АМГ не рекомендують використовувати для діагностики протягом восьми років після менархе. 

Лабораторна оцінка потрібна, щоб підтвердити або виключити біохімічну гіперандрогенію, оцінити метаболічні ризики та не пропустити інші ендокринні причини.

Для оцінки біохімічної гіперандрогенії міжнародна настанова рекомендує визначати загальний і вільний тестостерон або розраховувати індекс вільних андрогенів. Якщо тестостерон не підвищений, але клінічна підозра зберігається, можуть розглядатися андростендіон і DHEA-S.

За призначенням лікаря можуть бути потрібні:

• загальний тестостерон;
• вільний тестостерон або індекс вільних андрогенів;
• SHBG;
• андростендіон;
• DHEA-S;
• 17-ОН-прогестерон;
• пролактин;
• ТТГ, за потреби fT4;
• АМГ;
• глюкоза натще, HbA1c або оральний глюкозотолерантний тест;
• ліпідограма;
• печінкові проби — за клінічною потребою.

АМГ може бути корисним маркером у діагностиці ПМОС у дорослих жінок, але він не є самостійним “аналізом на СПКЯ”.

Оновлена міжнародна настанова допускає використання АМГ як альтернативи УЗД для визначення полікістозної морфології яєчників у дорослих. Але АМГ не слід використовувати як єдиний критерій діагнозу і не рекомендовано застосовувати для діагностики у підлітків. 

Так само УЗД із полікістозною морфологією не встановлює діагноз без клінічного контексту.

Лікування ПМОС не зводиться до однієї таблетки чи нормалізації гормонів. Це довгострокова стратегія, яку підбирають під головну потребу пацієнтки: зробити цикл регулярнішим, зменшити гірсутизм або акне, покращити овуляцію, підготуватися до вагітності, знизити метаболічні ризики або підтримати психоемоційний стан.

Саме тому дві жінки з однаковим діагнозом можуть отримати зовсім різні рекомендації. Якщо пацієнтка не планує вагітність і її турбують нерегулярний цикл, акне чи гірсутизм, лікар може розглядати комбіновані оральні контрацептиви. Якщо на першому плані інсулінорезистентність, предіабет або надлишкова маса тіла — у фокусі буде метаболічна корекція, а в окремих випадках метформін. Якщо головна мета — вагітність, тактика змінюється: важливо відновити овуляцію.

Зміна способу життя при ПМОС — це не про фразу “менше їжте”. Важливо пам’ятати: ПМОС буває і в жінок із нормальною вагою, тому лікування не можна зводити лише до схуднення.

Регулярна фізична активність, сон, харчування без крайнощів і поступова робота з масою тіла можуть покращувати чутливість до інсуліну, овуляторну функцію та метаболічні показники.

Антиандрогенні препарати можуть допомагати при вираженому гірсутизмі, але їх застосовують тільки під контролем лікаря і за умови надійної контрацепції, оскільки вони можуть бути небезпечними для плода при вагітності.

Не всі прояви надлишку андрогенів можна пояснювати ПМОС. Є “червоні прапорці”, які потребують активного пошуку інших причин:

• швидке прогресування гірсутизму;
• огрубіння голосу;
• кліторомегалія;
• швидке збільшення м’язової маси;
• раптове тяжке акне;
• швидке андроген-залежне випадіння волосся;
• значно підвищені андрогени;
• симптоми синдрому Кушинга;
• раптове порушення циклу в поєднанні з вираженою гіперандрогенією.

У таких випадках лікар має виключити андроген-продукувальні пухлини яєчників або наднирників, некласичну вроджену гіперплазію кори наднирників, синдром Кушинга, медикаментозні причини та інші ендокринні стани.

Діагностика ПМОС і гіперандрогенії потребує комплексної оцінки симптомів, менструального циклу, даних УЗД, лабораторних показників і виключення інших ендокринних причин. Лабораторні дослідження допомагають лікарю підтвердити або виключити біохімічну гіперандрогенію, оцінити метаболічні ризики та визначити подальший маршрут обстеження.

У CSD LAB за призначенням лікаря можуть бути виконані дослідження загального тестостерону, SHBG, вільного тестостерону або показників для його розрахунку, DHEA-S, андростендіону, 17-ОН-прогестерону, пролактину, тиреоїдних гормонів, АМГ, глюкози, HbA1c та ліпідограми.

Вибір досліджень, день менструального циклу для їх виконання та інтерпретацію результатів визначає лікар з урахуванням віку пацієнтки, скарг, репродуктивних планів, маси тіла, медикаментозної терапії та результатів інструментальних обстежень.

Увага! Якщо з’явилися нерегулярні менструації, гірсутизм, акне, випадіння волосся, швидкий набір маси тіла або труднощі із зачаттям, важливо не займатися самолікуванням, а звернутися до гінеколога, ендокринолога чи лікаря гінеколога-ендокринолога.

• Комплекс №460 "Порушення менструального циклу", код послуги К460.
• Комплекс №19 "Гіперандрогенні порушення", код послуги К072.
• Комплекс №398 "Порушення менструального циклу", код послуги К398.
• Комплекс №5: Ліпідограма, код послуги К045.
• Глікований гемоглобін (HbA1c), код послуги В075.

1. Monash University. International Evidence-Based Guidelines for PCOS, 2023. Офіційний документ із рекомендаціями щодо застосування Роттердамських критеріїв, тестостерону, SHBG, АМГ та УЗД.
2. Teede HJ et al. International Evidence-Based Guideline for the Assessment and Management of Polycystic Ovary Syndrome, 2023. Діагностичні критерії, роль АМГ, оцінка гіперандрогенії, лікування та довгострокове ведення.
3. ASRM. Recommendations from the 2023 International Evidence-Based Guideline for the Assessment and Management of PCOS.
4. ESHRE. International Evidence-Based Guideline for the Assessment and Management of Polycystic Ovary Syndrome. Опис сучасних підходів до скринінгу, діагностики, психологічних аспектів, способу життя, лікування безпліддя та метаболічних ризиків.
5. International evidence-based recommendations for PCOS in adolescents, 2025. Особливості діагностики та лікування СПКЯ у підлітків.
6. Metformin and Combined Oral Contraceptive Pills in the Management of PCOS: Systematic Review and Meta-analysis, 2024. Дані про пріоритет КОК для контролю циклу та гірсутизму, а метформіну — для метаболічних показань.