Низький тестостерон чи сигнал метаболічної проблеми: сучасний погляд на чоловіче здоров’я

“Низький тестостерон” — фраза, яку чоловіки часто чують у рекламі добавок, спортивних програм або чекапів. Але в медицині все складніше й набагато цікавіше.

Один показник тестостерону в бланку ще не означає діагноз. А втома, зниження лібідо, набір ваги чи поганий настрій не завжди пов’язані саме з андрогенним дефіцитом. Сучасний підхід до чоловічих андрогенних порушень — це не пошук однієї магічної цифри, а клінічний маршрут: симптоми - коректне лабораторне підтвердження - визначення рівня порушення - оцінка фертильності - персоналізована тактика.

У центрі цієї теми — чоловічий гіпогонадизм, тобто клініко-біохімічний синдром, при якому є недостатня продукція або дія тестостерону. Важливо не плутати різні поняття: “андрогенний дефіцит”, “тестостеронова недостатність”, “пізній гіпогонадизм” або “вікове зниження тестостерону” не завжди означають одне й те саме. А популярний термін “андропауза” взагалі є неточним: на відміну від менопаузи, у чоловіків не відбувається одномоментного фізіологічного припинення репродуктивної функції.

Європейські рекомендації EAU підкреслюють: гіпогонадизм діагностують не за одним числом у бланку, а за поєднанням типових симптомів із повторно підтвердженим низьким ранковим тестостероном, виміряним надійним лабораторним методом.

Андрогени — це стероїдні гормони, які забезпечують розвиток і підтримання чоловічої статевої функції. Основним андрогеном у чоловіків є тестостерон. Значна його частина синтезується в яєчках, менша утворюється в наднирниках і периферичних тканинах.

Тестостерон часто сприймають як гормон сексуального потягу. Це правда, але лише частина історії.

Андрогени впливають на сексуальну функцію, сперматогенез, об’єм і склад еякуляту, м’язову та кісткову тканину, еритропоез, розподіл жирової маси, інсулінорезистентність, психоемоційний стан і загальну якість життя. Тому андрогенні порушення можуть проявлятися по-різному: від зниження ранкових ерекцій до безпліддя, анемії, остеопенії або збільшення вісцерального жиру.

Але тут є важливе “але”. Причинно-наслідкові зв’язки не завжди прямі. Ожиріння, цукровий діабет 2 типу, обструктивне апное сну, тяжкі хронічні захворювання, дефіцит сну, стрес і деякі ліки можуть тимчасово або функціонально пригнічувати гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну вісь. Це не завжди означає незворотну патологію яєчок.

Сучасний огляд JAMA 2026 наводить важливу цифру: органічний гіпогонадизм через патологію гіпоталамуса, гіпофіза або яєчок трапляється менш ніж у 1% чоловіків, тоді як зниження тестостерону, асоційоване з ожирінням, оцінюють у межах 2–8% у чоловіків з ІМТ ≥30 кг/м². 

Це змінює логіку діагностики: потрібно не просто “підняти тестостерон”, а зрозуміти, чому він знижений.

Андрогенна регуляція починається не в яєчках, а вище — на рівні головного мозку.

Гіпоталамус виділяє гонадотропін-рилізинг-гормон. Він стимулює гіпофіз до продукції двох важливих гормонів — ЛГ і ФСГ. ЛГ діє на клітини Лейдіга в яєчках і стимулює синтез тестостерону. ФСГ разом із високою внутрішньояєчковою концентрацією тестостерону підтримує функцію клітин Сертолі та сперматогенез.

Тестостерон і естрадіол працюють за принципом негативного зворотного зв’язку: коли їх достатньо, гіпоталамус і гіпофіз зменшують стимуляцію. Коли тестостерону мало, ЛГ і ФСГ зазвичай змінюються залежно від того, де саме виникла проблема.

Саме тому для діагностики важливо дивитися не лише на тестостерон, а й на ЛГ, ФСГ, SHBG, іноді пролактин, естрадіол і показники метаболічного профілю. EAU рекомендує визначати ЛГ і ФСГ для розмежування типів гіпогонадизму, а SHBG і розрахунковий вільний тестостерон — у ситуаціях, де загальний тестостерон може бути оманливим.

Первинний гіпогонадизм виникає тоді, коли проблема знаходиться на рівні яєчок. У такій ситуації тестостерон знижений, а ЛГ і/або ФСГ підвищені, тому що гіпофіз намагається “підштовхнути” яєчка до роботи. Причинами можуть бути синдром Клайнфельтера, крипторхізм, орхіт, травма, перекрут яєчка, хіміотерапія, променева терапія або інше двобічне ураження яєчок. Репродуктивний ризик тут часто високий: можливі тяжка олігозооспермія або азооспермія.

Вторинний гіпогонадизм пов’язаний із порушенням на рівні гіпоталамуса або гіпофіза. Тестостерон знижений, а ЛГ і ФСГ — низькі або “неналежно нормальні”. Серед причин — пухлини гіпофіза, гіперпролактинемія, інфільтративні процеси, тяжка черепно-мозкова травма, опромінення, системні захворювання.

Функціональне пригнічення осі — дуже важливий сучасний блок. Це ситуація, коли немає явного органічного ураження, але вісь працює гірше через ожиріння, інсулінорезистентність, ЦД2, апное сну, тяжкий стрес, дефіцит сну, хронічне запалення або медикаменти. EAU описує функціональний гіпогонадизм як наслідок супутніх станів, які впливають на гіпоталамо-гіпофізарно-тестикулярну вісь; першою лінією має бути корекція причини, якщо це можливо.

Медикаментозно індуковані порушення можуть виникати на фоні опіоїдів, глюкокортикоїдів, препаратів, що спричиняють гіперпролактинемію, анаболічних стероїдів або екзогенного тестостерону. Особливо небезпечна ситуація — самостійний прийом тестостерону “для енергії” або “для фертильності”.

Андрогенні порушення можуть проявлятися кількома групами симптомів.

Сексуальні прояви: зниження лібідо, зменшення частоти ранкових ерекцій, еректильна дисфункція, зниження сексуальної активності.

Репродуктивні прояви: труднощі із зачаттям, олігозооспермія, азооспермія, зменшення об’єму яєчок, порушення розвитку вторинних статевих ознак.

Соматичні прояви: зменшення м’язової маси й сили, збільшення жирової маси, остеопенія або остеопороз, анемія, припливи.

Психоемоційні прояви: втомлюваність, зниження мотивації, депресивні симптоми, порушення концентрації.

Метаболічні прояви: абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, порушення вуглеводного та ліпідного обміну.

Неспецифічні скарги — втома, сонливість, поганий настрій, набір ваги — не можуть бути підставою для діагнозу без лабораторного підтвердження та виключення інших причин.

Перший етап — клінічна оцінка. Лікар уточнює симптоми, репродуктивні плани, анамнез крипторхізму, орхіту, травм, операцій, хіміо- або променевої терапії. Дуже важливо прямо запитати про попередній прийом тестостерону, анаболічних стероїдів і БАДів “для чоловічої сили”. Також оцінюють ожиріння, ЦД2, апное сну, хронічні захворювання, прийом ліків, об’єм яєчок, гінекомастію, варикоцеле та вторинні статеві ознаки.

Другий етап — базове гормональне тестування. Загальний тестостерон потрібно визначати вранці, орієнтовно між 07:00 і 10:00, натще та надійним лабораторним методом. Якщо рівень тестостерону знижений, його необхідно повторно визначити вранці, натще та за стандартних умов, перш ніж встановлювати діагноз і розглядати замісну терапію. 

Головне правило просте: один низький результат тестостерону не підтверджує гіпогонадизм.

Тестостерон потрібен не лише для сексуального бажання. Для нормального сперматогенезу важлива висока концентрація тестостерону саме всередині яєчка. Вона підтримується роботою ЛГ, ФСГ, клітин Лейдіга та Сертолі.

Якщо чоловік має безпліддя, олігозооспермію, азооспермію, атрофію яєчок, еректильну дисфункцію або виражене зниження лібідо, гормональна оцінка має поєднуватися зі спермограмою.

AUA/ASRM вказує, що ендокринна оцінка з ФСГ і тестостероном показана, зокрема, при олігоспермії, азооспермії, порушенні лібідо чи еректильній дисфункції. 

Це потрібно сказати прямо.

Він пригнічує ЛГ і ФСГ, знижує внутрішньояєчкову концентрацію тестостерону та може призвести до значного погіршення сперматогенезу — аж до азооспермії.

EAU прямо не рекомендує використовувати тестостеронову терапію для лікування чоловічого безпліддя або у чоловіків, які планують батьківство. AUA/ASRM також зазначає, що чоловікам, зацікавленим у поточній або майбутній фертильності, не слід призначати екзогенний тестостерон.

Тому перед будь-якою гормональною терапією лікар має поставити ключове питання: чи планує чоловік батьківство зараз або в майбутньому?

Ожиріння часто супроводжується нижчим загальним тестостероном і нижчим SHBG. Через це лабораторна картина може виглядати як гіпогонадизм, хоча проблема не завжди в незворотному ураженні яєчок.

У чоловіків з ожирінням, ЦД2 або іншими станами, що знижують SHBG, важливо оцінювати розрахунковий вільний тестостерон, а не робити висновки лише за загальним тестостероном.

Практично це означає: чоловік з ІМТ 34 кг/м², низьким загальним тестостероном, зниженим SHBG і нормальними ЛГ/ФСГ не завжди має органічну недостатність яєчок. Часто першою лінією є робота з масою тіла, сном, апное, метаболічним статусом і ліками, а не автоматичне призначення тестостерону.

Якісна лабораторна діагностика є важливою частиною оцінки андрогенних порушень, але вона має бути вбудована в клінічний маршрут пацієнта. У CSD LAB чоловік може пройти лабораторне обстеження, необхідне для первинної оцінки гормонального статусу, метаболічних чинників і, за наявності репродуктивних скарг, показників еякуляту.

Залежно від призначення лікаря лабораторний маршрут може включати:

• загальний тестостерон;
• SHBG;
• розрахунок або оцінку вільної фракції тестостерону за показаннями;
• ЛГ;
• ФСГ;
• пролактин;
• естрадіол;
• ТТГ та інші тиреоїдні показники;
• глюкозу, HbA1c;
• ліпідограму;
• загальний аналіз крові;
• інші дослідження для оцінки супутніх станів;
• спермограму та додаткові тести репродуктивного профілю за направленням спеціаліста.

Для коректності результатів важливо дотримуватися правил підготовки. Гормональні дослідження, зокрема загальний тестостерон, бажано виконувати в ранкові години та натще, якщо інше не рекомендовано лікарем. Перед здаванням аналізів потрібно повідомити про прийом медикаментів, гормональних препаратів, анаболічних стероїдів, БАДів та перенесені гострі захворювання.

Лабораторна діагностика не замінює консультацію уролога, андролога, ендокринолога чи репродуктолога. Результати лабораторних досліджень також не слід інтерпретувати ізольовано. Лікар оцінює їх разом із симптомами, віком, масою тіла, супутніми захворюваннями, репродуктивними планами, даними фізикального огляду й результатами інструментальних методів.

Ключовий висновок: низький тестостерон у бланку — це привід для дообстеження, а не для самолікування гормонами.

• Комплекс №460 "Порушення менструального циклу", код послуги К460;
• Комплекс №19 "Гіперандрогенні порушення", код послуги К072;
• Комплекс №398 "Порушення менструального циклу", код послуги К398;
• Комплекс №5: Ліпідограма, код послуги К045.
• Глікований гемоглобін (HbA1c), код послуги В075.

1. European Association of Urology. EAU Guidelines on Sexual and Reproductive Health: Male Hypogonadism. Актуальна редакція 2026. Рекомендації щодо ранкового визначення тестостерону, оцінки симптомів, SHBG, ЛГ, ФСГ та пролактину.
2. American Urological Association / American Society for Reproductive Medicine. Diagnosis and Treatment of Infertility in Men: AUA/ASRM Guideline, amended 2024. Гормональна оцінка, генетичні дослідження, підходи до аналізу фрагментації ДНК сперматозоїдів і застереження щодо екзогенного тестостерону.
3. Schlegel PN, Sigman M, Collura B et al. Updates to Male Infertility: AUA/ASRM Guideline. 2024. Оновлення рекомендацій щодо чоловічого безпліддя.
4. Endocrine Society. Testosterone Therapy in Men With Hypogonadism: Clinical Practice Guideline. Критерії встановлення діагнозу та обмеження щодо терапії в чоловіків із репродуктивними планами.
5. МОЗ України. Настанова 00529. Чоловічий гіпогонадизм і замісна гормональна терапія. Принципи клінічної та лабораторної оцінки чоловічого гіпогонадизму.