Як протипухлинна терапія впливає на мікробіом?

Мікробіом — це сукупність мікроорганізмів, що мешкають у кишківнику, на слизових оболонках ротової порожнини, дихальних шляхів, сечової система та на поверхні шкіри.

У фізіологічному стані мікроорганізми залучені у підтримку бар’єрної функції слизових і шкіри, беруть участь у метаболізмі поживних речовин і лікарських препаратів, впливають на синтез біологічно активних сполук і навіть вітамінів (наприклад, вітаміну К) і, що важливо, — модулюють імунну відповідь.

Отже, мікробіом — це не фон чи данина еволюції, а частина внутрішньої системи регуляції організму. І коли застосовується складна протипухлинна терапія, вона взаємодіє не лише з пухлиною, а й із цією внутрішньою екосистемою. Сучасні дослідження демонструють: під впливом хімієтерапії склад мікробіому змінюється, що може впливати як на переносимість лікування, так і на його ефективність.

Хімієтерапія (ХТ) спрямована на клітини, що активно діляться. Саме тому її дія поширюється не лише на пухлинні клітини, а й на тканини, що активно регенерують (слизові оболонки та кістковий мозок), а також на міроорганізми. Кишківник — одна з найбільш чутливих систем до такого впливу. 

У кишківнику дія хімієтерапії проявляється через:

1. Зниження мікробного різноманіття. Наприклад, у дослідженнях у пацієнток із раком молочної залози після курсів ХТ фіксували зменшення загальної кількості та балансу бактеріальних видів. Зменшення різноманіття мікробіому саме по собі не означає, що обов’язково виникнуть ускладнення. Але коли корисних бактерій стає менше, а баланс між різними видами порушується, кишківник гірше виконує свої захисні функції. Слизова оболонка стає більш чутливою, легше реагує запаленням і повільніше відновлюється після навантаження. У такій ситуації організму складніше адаптуватися до терапії, а побічні ефекти можуть переноситися важче.

2. Порушення бар’єрної функції
Хімієпрепарати можуть спричиняти мукозит — запалення слизових оболонок, зокрема кишківника. Пошкодження слизової оболонки кишківника призводить до:
•    змін умов існування бактерій;
•    підвищення проникності кишкової стінки (“leaky gut”);
•    сприянню транслокації бактеріальних компонентів у системний кровотік.
У результаті може посилюватися активація імунної системи, що сприяє зростанню рівня системного запалення, що впливає на весь організм і на те, як він переносить терапію.

3. Зв’язок із токсичністю терапії
Мікробіом може впливати на те, наскільки легко або складно організм переносить лікування. Певні мікробні профілі пов’язані з:
•    більш вираженою діареєю;
•    запальними реакціями;
•    гематологічною токсичністю.

Чому так відбувається? Тому що мікробіом бере участь у кількох важливих процесах одночасно:
•    впливає на метаболізм препаратів;
•    регулює відповідь прозапальних цитокінів;
•    регулює активність імунних клітин.

Таким чином, мікробіом може виступати модифікатором реакції організму на терапію — посилюючи або пом’якшуючи її прояви.

4. Взаємодія з метаболізмом ліків
Мікробіом може впливати не лише на імунітет, а й на те, як саме працюють лікарські препарати. Класичний приклад — іринотекан — препарат, який використовують під час лікування колоректального раку. Після потрапляння в організм він проходить кілька етапів перетворення. Частина його метаболітів виводиться через кишківник. Але деякі бактерії мають ферменти (β-глюкуронідази), які можуть знову “активувати” ці метаболіти вже в просвіті кишківника. У результаті препарат довше впливає на слизову оболонку та може викликати більш виражену токсичність, зокрема діарею. Тобто склад мікробіоти може впливати не лише на загальну переносимість лікування, а й на те, як саме організм взаємодіє з конкретним препаратом.

5. Мікробіом і ризик інфекцій при зниженні імунітету
Коли зменшується кількість нейтрофілів — клітин, що відповідають за боротьбу з бактеріями, організм стає більш вразливим до інфекцій. У цей період особливо важливо, щоб слизова кишківника залишалася цілісною та стабільною.
Якщо ж мікробне різноманіття знижене, а бар’єрна функція ослаблена, бактерії або їхні компоненти легше проникають у кров. Це може підвищувати ризик інфекційних ускладнень.
Саме тому в клінічній практиці в такі періоди приділяють особливу увагу контролю інфекцій, оцінці ступеня імуносупресії та зваженому призначенню антибактеріальної терапії. У цій ситуації мікробіом уже не є “фоном” — він стає частиною загальної системи інфекційної безпеки.
 

В онкології антибіотики часто є необхідними — особливо при нейтропенічній лихоманці, бактеріємії чи пневмонії. У таких ситуаціях вони відіграють ключову роль у безпеці лікування.

Водночас антимікробні препарати впливають не лише на збудника інфекції, а й на всю мікробну екосистему кишківника. Вони можуть тимчасово зменшувати різноманіття бактерій, змінювати їхній баланс і послаблювати бар’єрні механізми слизових оболонок. Для організму, який уже адаптується до складної терапії, це додатковий фактор, який варто враховувати.

Детальніше про вплив антибіотиків та явище антибіотикорезистентності можете прочитати у статті “Коли стандартне лікування бактеріальних інфекцій не спрацьовує: роль антибіотикорезистентності”.

Саме тому питання не в тому, призначати антибіотик чи ні, а в тому — коли, кому і який саме препарат потрібен. Раціональний підхід передбачає чіткі покази, діагностичне підтвердження інфекції та вибір цільового лікування.

У сучасній онкології антибактеріальна терапія — це частина стратегічного плану, а не автоматична реакція на будь-яке підвищення температури.

Оцінка мікробіому не входить до стандартного переліку обстежень для кожного пацієнта. Проте в окремих клінічних ситуаціях вона може дати додаткове розуміння процесів, що відбуваються в організмі. Наприклад, коли:
•    повторюються шлунково-кишкові реакції;
•    терапія супроводжується тривалим або повторним прийомом антибіотиків;
•    виникають виражені запальні зміни слизових;
•    у межах персоналізованого підходу до підтримки терапії.

Визначення мікробіома кишківника методом NGS дозволяє оцінити не окрему бактерію, а загальну картину: рівень різноманіття, співвідношення основних бактеріальних груп, баланс між коменсальними та умовно-патогенними мікроорганізмами.

Хоча це дослідження не є обов’язковим, проте це інструмент, який допомагає глибше зрозуміти внутрішнє середовище організму в складних клінічних ситуаціях.

Сучасна онкологія поступово відходить від універсальних рішень до більш точного та системного підходу. Враховуються не лише характеристики пухлини та вибір препарату, а й особливості організму, який проходить лікування.

Мікробіом — одна з частин цього ширшого бачення.

Йдеться не про нові обмеження чи додаткові тривоги, а про розуміння того, що відповідь на терапію формується комплексно — за участі імунної системи, слизових бар’єрів і мікробної екосистеми кишківника.

Чим глибше ми розуміємо ці взаємозв’язки, тим більш керованим і передбачуваним може бути лікування.

Список джерел
1.    Centers for Disease Control and Prevention. (2023). Preventing infections during cancer treatment. 
2.    National Comprehensive Cancer Network (NCCN). (2024). Prevention and treatment of cancer-related infections (Clinical Practice Guidelines in Oncology).
3.    Effect of chemotherapy on the gut microbiome of breast cancer patients. (PMC).
4.    Gut microbiota signatures associate with chemotherapy-related adverse events. (2022). Cancers (MDPI).
5.    The gut microbiota and breast cancer: A comprehensive review. (2023). ScienceDirect.
6.    Chemotherapy-associated oral microbiome changes in breast cancer. (2023). Frontiers in Oncology.
7.    Kowalska-Krochmal, B., & Dudek-Wicher, R. (2021). The minimum inhibitory concentration of antibiotics: Methods and clinical implications. Microorganisms.