Як ми старіємо насправді: пояснює патофізіолог Віктор Досенко

Старіння — одна з тем, навколо якої сьогодні найбільше міфів, страхів і комерційних маніпуляцій. Обіцянки “зупинити час”, “омолодити організм” чи “перемогти вік” лунають звідусіль. Та що з цього має наукове підґрунтя, а що — лише красива ілюзія?

Про те, що таке старіння насправді, чому з ним не варто боротися чи намагатися замаскувати, але водночас важливо не пропустити небезпечні процеси, ми поговорили з Віктором Досенком. Він —керівник відділу розвитку та інновацій CSD LAB, відомий патофізіолог і генетик, доктор медичних наук, завідувач відділу Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України, а також автор книжки “РаціON. Як їжа впливає на нас, а ми на неї”.

— Насамперед старіння — це те, що нам не подобається. Проте це такий самий природний фізіологічний процес, як серцебиття, травлення чи робота печінки. Ці функції нас не лякають, а старіння — чомусь навпаки.

Особливість старіння, на відміну від інших процесів в організмі полягає в тому, що воно поступово підвищує ймовірність захворювань і смерті з різних причин.

Якщо розглянути популяцію загалом, то високий ризик смертності є у нас одразу після народження і до трьох років. Це критичний період через вразливість до інфекцій та незахищеність організму. В минулому дитяча смертність взагалі була катастрофічною).

Потім цей показник вирівнюється на тривалий час, а після 45 років знову починається стрімкий стрибок. Тобто люди після цього віку в середньому помирають частіше, ніж у 20, 30 чи 40 років.

Це підтверджено статистикою. Звісно, конкретна 40-річна людина може померти будь-якої миті, але в середньому 70-річні помирають значно частіше. Це важливо усвідомити на самому початку, щоб не дати пройдисвітам, які активно наживаються на цій темі, задурити собі голову й нав’язати непотрібні послуги.

— Проблема в тому, що люди не хочуть старіти й намагаються чинити опір цим процесам. Але ж це опір самій природі, фізіології! Чи вийде у вас, наприклад, опиратися сечовипусканню? А ви спробуйте, тримайтеся до останнього. Спробуйте опиратися мисленню, серцебиттю чи травленню…

Старіння неможливо зупинити, його можна тільки приймати. Боротьба з ним — це глухий кут. Вона лише погіршить ситуацію, прискорить зношення організму та збільшить імовірність смерті з будь-якої причини.

— Існують теорії, нібито це стається з 25 років, із моменту народження чи навіть ще в ембріональному періоді.

Люди, які заявляють подібне, просто хочуть привернути до себе увагу або вигідніше продати якісь свої товари чи послуги… Їм важливо сказати не так, як усі, не так, як вважають видатні геронтологи, геріатри. Хоча я не є геронтологом, але вивчав праці вчених, які присвятили цьому все життя.

Історії вивчення старіння не один рік! Люди, які її створювали, “з'їли” на цьому і собаку, і бегемота, і слона, і навіть кита. Перелопатили гори інформації, щоб дійти простого й чіткого висновку: старіння — це той період дорослого життя, коли починає зростати ймовірність смерті.

У 40 років ми не будемо такими ж активними, веселими та спритними, як у 25. І це норма, яку варто прийняти. Для порівняння: порося десь до 3-5 місяців досягає піку своєї активності. Воно може прожити ще довге життя (якщо люди його не з’їдять), але таким жвавим і грайливим, як у п’ять місяців, уже не буде. Чи можна назвати це старінням? Ні, це просто сплеск активності, вихід на якийсь “екстра-левел”, після якого настає стабілізація. Те саме відбувається і з людьми.

— Бо навколо “зовнішнього” старіння побудована величезна індустрія. Чому так популярні пластичні операції та декоративна косметика? Бо на обличчі старість можна “замазати”, що інколи дає вражаючий ефект. Старіння бояться і жінки, і чоловіки.

Для нас справді важливо насамперед мати привабливий вигляд. Наші очі — найбільш інформативний канал спілкування зі світом: через них ми отримуємо 90% інформації. Завдяки зору ми миттєво оцінюємо людину: наскільки вона гарна, доглянута чи успішна.

Ми бачимо когось і автоматично зчитуємо інформацію за певною ієрархію: вік, рівень сексуальності, ймовірність статевого контакту. Цього не варто соромитися — це нормально, це фізіологія. Це зумовлено інстинктом розмноження. Контакт може ніколи не відбутися, але мозок фіксує: “це не моя дівчина”, “це не мій хлопець”, а “ось ця людина мені цікава”.

Ми хочемо вразити, показати себе. Очікуємо цього феєрверку: емоцій, які можуть вистрілити. Що ми насправді прокачуємо? Підігнати під себе певну картинку, щоб хтось подумав: “Саме такою я уявляв собі дівчину своєї мрії”.

Ми прагнемо “гарного фасаду”, але насправді всередині — у серцево-судинній системі, кістковому мозку чи головному мозку — вже могли запуститися дуже нехороші процеси. Могло початися прискорене старіння. Бо якщо звичайне старіння — це норма, то прискорене старіння — патологія, яку не можна ігнорувати.

— У тому, що опиратися звичайному старінню безглуздо, адже це фізіологічна норма. А от зупиняти прискорене старіння і боротися з ним точно необхідно. Це, власне, і є головним завданням сучасної діагностики та профілактичної медицини. 

Перший інструмент тут — регулярні скринінги. Якщо за показниками аналізів ми бачимо, що людина якось “поспішає” старіти, потрібно з’ясувати причину цього поспіху: що саме йде не так, і як на цей процес вплинути.

Людина може почуватися чудово, ні на що не скаржитися, мати гарний вигляд і вести активне сексуальне життя. Але об’єктивну картину дають лише аналізи.

Скринінг — це фактично “фотографія” роботи вашого організму в конкретний момент. Лікарі ці “знімки” порівнюють і можуть сказати: “Ось так ви виглядали 10 років тому, а ось так — зараз. Ви на висоті, показники в нормі”. Запрошуємо пройти таке обстеження в нашій медичну лабораторії!

Аналізи — це точні дані про стан організму. Їх не неможливо вигадати, це об'єктивна картина. Це не чиясь суб’єктивна думка, що почалося прискорене старіння. Це доказова історія.